Показать скрытый текст Про Белого 1
Nastya Stanko
Ще перед похороном виявилось, що в нього немає костюму, взагалі жодного, взуття відповідного теж. В нього взагалі якось не було нічого зайвого. Кілька сорочок, вишиванка, чорна куртка його улюбленого футбольного клубу Raiders з Америки та бейс цього ж клубу, в якій його вбили, джинси, камуфляж, бейс Reiders. Він взагалі не любив зайвого: жінки, АК. На прощання і похорони приходили різні, настільки різні, що уявити їх разом в одному місці було просто нереально. Бариги з ринку в кожанках, напівкримінальні зі шрамами на черепах теж в кожанках і спортивних штанах, екс-зеки просто в спортивному, чечени з довгими бородами і всі в чорному, унсовці в американській армійській формі, ті, що ветерани і 14-ти -16-ти річні в берцах, чорних штанах, котрі сліз не стримували. Правий сектор - людей десь 500 майже весь, здається, окрім Яроша був в бронижилетах, у них вони на поминках потім і сіли їсти з усіма своїми раціями і іншими важкими предметами, жінки - рухівки з промовами з надривом на кладовищі, чого б Білий точно б не схвалив м"яко кажучи, увесь в сльозах стояв начальник місцевого ДАЇ, 20 священиків на чолі з владикою правили панахиду. Ярош говорив лише на поминках і лише до своїх, нікого зайвого. Бабусі на кладовищі заламували руки: з ним нам було в місті спокійно. Сусіди бідкалися, що Білий завтра зрання зі свого балкону не кричатиме їм: робіть щось. Співкамерники згадували, як в Лук"янівському СІЗО він не зважав ні на які тюремні правила, ходив в футболці з написом Чечня і ніхто його не чіпав, всі боялися. А Юра, коли Білий прийшшов в камеру вперше назвав його тупим, той підняв Юру за шию на півметра, і Юра зрозумів, що з Білим так ніззя говорити. Саме розповіді Білого про УНСО заохотили його співкамерника Юру вступити пізніше в цю організацію. Сбушники приходили не так слідкувати, а як віддати честь. Білий взагалі по смерті виглядав ще грізніше, обличчя його трохи розпухло і схожий він був на бізона. Його несли центром міста, і для цього перекрили рух, колони УНСО і правого сектора рухалися по обох боках, коли дощ почав періщити так, що все промокало за хвилини, ніхто з них навіть не ворухнувся. З калашів, коли труну опустили в яму стріляли тричі в повітря. Одним з нових гасел на похороні стало: герою тричі: слава, слава, слава, ворогам тричі: смерть, смерть, смерть. Жінок майже не було, але про них шептали як про тих, хто роками в своїх квартирах то шили прапори, то переховували якихось чеченців, то чистили зброю. Кожен з тих, хто прийшов до Білого був вартий окремого сюжету, окремої історії, а історії їхні можна було слухати безкінечно. Найяскравішими були ті - зі слідами від куль на головах і простреленими ногами - всі, що постраждали 18-20-го лютого, всі, котрі тягли своїх мертвих побратимів з Інститутської. Вони могли б бути героями, якби тоді снайпери цілилися в них ретельніше, але так сталося, що зараз вони живі і на похороні Білого, тому героями вже бути не можуть, лише бандитами. Про смерть говорили мало, всі згадували, що Білий, побачивши джипи на подвір"ї Карасів наказав охоронцям: врозтіч. Ми ж побачили копії журналів, в яких зброя - його Макаров і Калашников офіційно зареєстровані на нього ( і він навіть сплачував штрафи в розмірі 57 гривень за те, що носив без чохла Ак), і оскільки його калаш забрали з машини при затриманні, то Володя поцікавився: -А його повернуть тепер, коли ми покажемо офіційний документ?
-Нащо тобі зараз той калаш?-запитала я.
- Ти не розумієш, Білий хотів би знати, де зараз його калаш, він би за нього хвилювався...
Показать скрытый текст Про Белого 2
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ГОЛОВИ МВС АРСЕНА АВАКОВА З ПРИВОДУ УБИВСТВА ОЛЕКСАНДРА МУЗИЧКА
Шановний Арсене Борисовичу!
З глибоким сумом прочитала Ваші пояснення у Фейсбук з приводу убивства члена проводу партії Правий Сектор Олександра Музичка.
Ви пропонуєте залучити представника громадськості до службової перевірки, чи правомірно працівники міліції застосували зброю [при затриманні озброєного бандита]. При цьому Ви – впевена, абсолютно свідомо – ставите знак рівності між Музичком і лідером якої-небудь бандгрупи, яка, скажімо, викрадала людей і відрізала їм пальці, вимагаючи викуп.
Звісно, таких людей слід затримувати, а якщо вони відстрілюються, стріляти у відповідь, і жоден представник громадськості не матиме що проти цього заперечити.
Але людина, яку убили за Вашим наказом, не була кримінальним злочинцем. Музичко був членом керівництва партії, завдяки якій особисто Ви, Арсене Борисовичу, перебуваєте зараз при владі, а не в бігах за кордоном.
Це була людина, яка в разі поширення російської агресії на материкову Україну очолила б спротив на західноукраїнських землях.
Це була людина, через смерть якої у ворожому сегменті Інтернету зараз панує справжня ейфорія. Чи раділи б наші вороги, якби все було так, як Ви намагаєтесь представити – під час звичайної спецоперації правоохоронці вбили бандита, який тероризував місцеве населення?
До того ж Музичко нікого не вбив, не скалічив тощо. І наслідком окремих неоднозначних вчинків, які він справді робив, мала бути не кримінальна справа і ліквідація, а приватна розмова між Вами і Ярошем і подальше публічне примирення.
Шановний Арсене Борисовичу, давайте називати речі своїми іменами. Ви, користуючись службовим становищем, скоїли політичне вбивство з особистих мотивів. Бо Музичко публічно погрожував Вам і це підривало Вашу владу й авторитет.
Такими речами не займалися навіть Янукович із Захарченком.
Цинічна міліцейська брехня про те, що Музичко нібито застрелився сам, показує, що ніякого розслідування і покарання винних не планується.
Ви скоїли це в особливо тяжкий для нашої держави час, коли саме її існування перебуває під загрозою, коли у східних регіонах майже відкрито працює ворожа агентура, коли вороги як на подарунок чекають на будь-яку нашу помилку, а особливо – на криваві конфлікти між людьми, що зробили Майдан.
Далі Ви, без сумніву, спробуєте роззброїти і ”зачистити” Правий Сектор, що рівнозначно урочистому врученню Путіну ключів від української столиці.
Я все розумію – Захід вимагає роззброїти “радикалів”, інакше не дасть грошей. Це означає лише те, що їх слід переконати, що всі радикали роззброєні, залишились тільки законні воєнізовані формування. А як інакше? Де вони були, коли у нас забирали Крим – там само вони будуть, коли в нас забиратимуть Київ. А такі, як Сашко Білий, битимуться за Україну до останнього.
Розумію також, що ”цивілізований” Захід неодмінно буде на Вашому боці – людина ходила зі зброєю і погрожувала представнику влади! Але Ви не з Заходу приїхали. І чудово знаєте, що якби не незаконна зброя, що з’явилася на Майдані в ніч на 20-е лютого, незаконно добута такими хлопцями, як Музичко – ми усі зараз були б – хто в тюрмі, хто за кордоном. А Захід висловлював би “глибоку стурбованість”.
Коротше, Арсене Борисовичу, кожен має право на помилку. Але за помилки слід платити. У Вашому разі – відставкою.
Йдіть у відставку, не компрометуйте нову владу причетністю до замовних убивств. Не зраджуйте Україну ще раз.
Олена Білозерська,
журналіст і громадський діяч
P.S. Після перемоги Майдану я цілий місяць прожила спокійно, не чекаючи непроханих візитерів. Підозрюю, що після цього листа мій спокій закінчився. Що ж, так, значить так. Мовчати не буду.
Я не защищаю его... Но... Он никого не убил (в Украине), да, он вел себя неадекватно, но, в сложившейся ситуации это было наиболее действенно. Разговоры разговаривать сейчас не помогает.
И кого из него сделают в итоге? А правды мы, скорее всего, никогда не узнаем.
Жаль человека.
Тема: 
Сообщение от Kin
Ваши права
Социальные закладки