Оцифрувати транспорт або задихнутися в пробках
Люди мають пересісти з автомобілів на громадський транспорт або на велосипеди. Це головний постулат сучасної урбаністики. У цій парадигмі автомобіль, особливо особистий, сприймається як незаперечне зло. Хоча, звичайно, це нечесно у відношенні до авто. Адже завдяки машинам особиста мобільність вперше стала доступною 24/7. Не кажучи вже про економічний розвиток, соціальну мобільність та особисте щастя безлічі людей.
Відстань перестала бути фізичною межею зростання міст. Мільйони отримали можливість знайти кваліфіковану роботу, раніше недоступну через відстань.
Однак, ми дійсно наблизилися до межі росту автомобіля. По-перше, через емісію парникових газів. Щоб досягти цілей Паризької кліматичної угоди, людство повинно вийти на нульові «чисті» емісії вуглекислого газу вже до 2050 року, причому на міський транспорт припадає 40% всіх емісій. По-друге, через затори. До 2050 року сукупна тривалість міських поїздок збільшиться втричі. Житель великого міста буде поводити 106 годин на рік у заторах.
Особистий автомобіль представляє більший виклик з точки зору емісій і заторів. Особистий автомобіль проводить від 90% до 95% часу припаркованим, займаючи місце, яке могло слугувати тротуаром або велодоріжкою, збільшуючи відстані між будівлями, і таким чином сукупну довжину поїздок.
Вважаю,
відмова від особистого автомобіля неминуча. Питання лише в тому, як це станеться. Перший шлях —
примусовий: відмова від особистого автомобіля буде
нав’язана пасажиру за допомогою заборон або «каральних» податків. Другий шлях —
ринковий: пасажири
захочуть відмовитися від особистого автомобіля, отримавши кращі опції мобільності.
Щоб люди захотіли відмовитися від особистого автомобіля, «мобільність як послуга» повинна покрити всю різноманітність людських потреб: щодо ціни, швидкості, комфорту; всередині міста і між містами.
Основою транспортної системи міста має бути якісний
громадський транспорт. Однак тільки громадського транспорту, на жаль, недостатньо, щоб покрити всі потреби пасажирів. Метро — чудовий вид транспорту для поїздки на роботу, але не з валізами на вокзал. Немає наземного транспорту краще за сучасний трамвай, але не з півгодинним інтервалом вночі у лютому.
Залишається питання щоденних поїздок. Як дістатися на роботу або в університет, якщо ви живете в районі, погано покритому громадським транспортом? Наші дані показують, що навіть економічне таксі залишається занадто дорогим для щоденного використання для більшості українців. З поліпшенням якості та мережі громадського транспорту, а також
сервісів спільних поїздок, необхідність в особистому автомобілі зникне і для щоденних поїздок. На даний момент шатли, які користуються попитом серед пасажирів, допомагають у разі, якщо доводиться робити незручні пересадки (наприклад, під'їжджати до метро на маршрутці) або користуватися таксі.
«Мобільність як послуга» продовжує брати нові рубежі — від дуже довгих поїздок (моментальний автопрокат, BlaBlaCar) до дуже коротких (моментальний велопрокат і електросамокати, пропоновані, наприклад, Bird, Bolt, Jump, Lime).
Різноманітність модальностей — необхідний, але недостатній крок у боротьбі проти особистого автомобіля. Трансформація міського транспорту пройде три етапи:
· Ми наближаємося до початку
першого — асортимент модальностей. У пасажира є вибір, але він повинен сам побудувати свою поїздку, перемикаючись між декількома додатками.
·
Другий етап — інтегрованість. Додатки «розмовляють» між собою. Алгоритм складе ідеальну поїздку на підставі даних про транспортну ситуацію: від Бессарабки до Майдану на самокаті, до Оболоні на метро, звідти таксі до Богатирської.
·
Третій етап — предбачувальна аналітика. Алгоритм врахує не лише об'єктивні параметри, але і ваші потреби та вподобання (передбачивши їх, наприклад, на підставі попередніх поїздок і календаря).
Ми відмовимося від особистого автомобіля, побудувавши інтегровану транспортну систему, засновану на сучасному громадському транспорті, асортименті інноваційних приватних модальностей і цифровій взаємодії між ними.
Автомобільний транспорт стане транспортом спільного використання (що допоможе вирішити питання заторів), електричним (питання емісій парникових газів), а незабаром — автономним (питання небезпечного водіння).
Трансформація міського транспорту неминуча, але тільки від нас залежить, чи стане Україна її піонером.
Тема: 
Показать скрытый текст
Схема
Ответить с цитированием
Сообщение от Mityaj
) по трамваю по Старониколаевской дороге (с продолжением на Днепропетровский проспект и конечной по кругу перекрёстка с Заболотной улицей -- там тоже был круг, в точности, как и по Добровольскому проспекту) был в девяностые годы, ну, или как минимум, разговоры на высоком уровне. Была слабая надежда, что его таки там проложат, особенно, когда начались тогдашние работы по её (Старониколаевской) реконструкции и расширению в тех же девяностых, но, наблюдая тогда за ходом работ, всё далее и далее убеждался, что ни о каком трамвае в том направлении совершенно не собираются думать. Нас продолжали и продолжают (в последние годы -- как-то уже заглохло) кормить сказками о мифическом троллейбусе на Котовской посёлок и по самому посёлку (всё время, сколько наш посёлок существует, мы слышим про троллейбус) и несовременность трамвая, что он неперспективен и его дни (пускай -- годы) -- сочтены и он подлежит полной ликвидации, как отсталый и несовременный вид транспорта, в пользу более совершенного и маневренного -- автомобильного (автобус, на худой конец -- то же троллейбус), чтоб за счёт занимающую площадь путей далее расширить проезжую часть дороги. Пик этих разговорчиков приходился на период "спецоперации Евробаскет Украина", кто помнит. Был ли он, этот "баскет" в Украине -- ни кто теперь не помнит, а данный термин, как олицетворение угрозы трамваю на Котовский посёлок -- это хорошо запомнил!
Социальные закладки