так Львов и никогда не был чисто украинским мистом. Даже во время восстания 1847 года, когда рабочие Львова , п
од красным флагом, на барикадах, в основном это были украинцы и поляки, поддержали восстание рабочих в Венгрии, буржуазия Львова, а основном это были
поляки, евреи, австрияки и армяне, подавили восстание рабочих Львова под желто блакытным прапором (позже он был подарен в качестве клейнода (давал привелеггии) буржуазии Львова императором АвстроВенгрии.
Львів так і залишився не Українським містом, хоча Сталін там відкрив навіть українські школи (до 1939 року у Львові не було не жодної. Були лише в Самборі та Дрогобичі) і навчив Львівян ураїнскої мови, але все одно вони її так і не вивчили.
У Львові навіть до людей звертаються не так як приянято у нас в Україні (Житомирщина

) - добродій, а як у австріяк чи поляків - ПАН, а до панів у нас українців відношення ще з часів коліївщини (Житомирщина

), першої національно визвольної війни українців, однозначне - панів на кіл.
Социальные закладки