Показать скрытый текст Журналіст Денис Бігус разом зі своєю командою опублікували низку записів того, як імовірно Віктор Медведчук проводить переговори з терористами "Л/ДНР" та російськими політиками.
Усі записи тривають близько 35 годин, їх було опубліковано 13 червня. З 17 травня по 6 червня журналісти Bihus.info також опублікували чотири частини розслідування, присвяченого цим записам.
Що розповів Бігус про походження і структуру записів
13 червня Денис Бігус опублікував підсумкове відео про «плівки Медведчука». У ньому він стверджує, що «і для СБУ, і для ОП та й взагалі для всіх сам факт наявності у мене цих записів став тим ще сюрпризом». Бігус наголошує, що його джерело, яке передало йому записи, розшукує СБУ.
За словами Бігуса, записи робили українські спецслужби.
«Доводити це якось немає особливого сенсу, бо і СБУ, і ГПУ, і НАБУ про це вже сказали», — зазначає він.
Бігус вважає, що записи робили в рамках масштабної спецоперації, яка розпочалась у 2014 році. Журналіст стверджує, що у цій спецоперації брали участь СБУ та Головне управління розвідки Міноборони.
«Писали тоді тупо всіх, до кого могли дотягтись», — описує він спецоперацію.
Бігус уточнює, що, виходячи з різних публічних заяв, розмови Медведчука записувала СБУ, й інколи записували не лише розмови з телефону Медведчука, але й розмови з телефонів його співрозмовників, в першу чергу терористів.
«Деякі розмови в нас були у двох екземплярах», — зазначив журналіст, додавши, що в остаточній версії в таких випадках лишали той варіант, в якому вища якість запису.
Також Бігус стверджує, що серед записів, які опинилися у їхньому розпорядженні, є записи переговорів терористів «Л/ДНР» із Кремлем, частина яких була офіційно оприлюднена у 2014−2015 роках.\
Журналіст наголошує, що жодної селекції записів, які він отримав, не було, і вони навіть не були якимось чином відсортовані.
«Якщо те, що я отримав, — стандарт зберігання даних у спецслужбах, то не дивно. що воно в них зникає, а в мене з’являється», — сказав він.
Бігус додав, що в його розпорядження потрапили не всі переговори Медведчука, зокрема, тому, що у нього була ще й захищена лінія зв’язку з Кремлем, яку у записах розмов називають «стаціонарною».
За словами журналіста, він не знає, чому у записах немає розмов Медведчука з близькими людьми на особисті теми.
«Чому немає розмов з Порошенком, мені простіше уявити. Припускаю, що в президентській Службі безпеки України писати розмови президента просто не ризикнули», — запропонував Бігус пояснення відсутності на записах ще однієї групи розмов.
Журналіст розповів, що «плівки Медведчука» були в нього давно, він планував на їх основі зробити один великий фільм орієнтовно в середині літа чи навіть восени, але це потребувало часу, оскільки записів дуже багато.
«Аж раптом, коли ми якось попередньо опрацювали, але до написання текстів і тим більше зйомок ще навіть не наблизились, СБУ починає пресувати Медведчука. На прес-конференції викладають фрагменти записів, і більше того, якісь шматочки починають викидати, і тут я думаю, що це ОП гралась. … І, до речі, я думаю, що план ОП був півроку-рік гратись такими шматочками. … І тоді ми оперативно змінили плани», — пояснив він причини, чому розслідування Bihus.info про «плівки Медведчука» оприлюднили саме зараз.
З ким веде переговори Медведчук на записах, оприлюднених Bihus.info
На оприлюднених записах немає жодної розмови Медведчука з Петром Порошенком чи Володимиром Путіним, хоча про них часто згадують.
Дві основні групи співрозмовників Медведчука — російські чиновники та терористи «Л/ДНР».
Серед співрозмовників Медведчука з Росії:
на той момент заступник голови уряду РФ, зараз — заступник керівника Адміністрації президента РФ Дмитро Козак, відповідає за переговори з Україною;
на той момент помічник президента Росії Владислав Сурков, керував діяльністю проросійських терористів на Донбасі, відправлений у відставку у лютому 2020 року;
на той момент посол Росії в Україні Михайло Зурабов — був відкликаний до Москви у 2014 році, офіційно звільнений з посади посла 28 липня 2016 року;
голова Газпрому Олексій Міллер, належить до найближчого оточення президента РФ Володимира Путіна;
на той момент міністр енергетики Росії Олександр Новак, зараз займає у російському уряді посаду віце-прем'єра;
голова ПАТ Транснафта — російського монополіста у сфері трубопроводів — Микола Токарєв;
на той момент заступник керівника Адміністрації президента РФ Антон Вайно, зараз — керівник Адміністрації президента РФ;
на той момент керівник протоколу президента РФ Володимир Островенко, зараз — заступник керівника Адміністрації президента РФ;
прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков.
Терористи «Л/ДНР», з якими говорив Медведчук:
на той момент ватажок «ДНР», громадянин Росії Олександр Бородай, зараз керує так званим «Союзом добровольців Донбасу»;
на той момент «міністр оборони „ДНР“» Володимир Кононов;
терористи з «ЛНР» Олексій Карякін і Владлен Заруба;
відповідальна за обмін полоненими з так званої «ЛНР» Ольга Кобцева і «омбудсман ДНР» Дар’я Морозова;
Також серед записів є розмова Медведчука з керівником його організації Український вибір в Донецьку Дмитром Дорошенком.
Перша частина розслідування про «плівки Медведчука»: вирішував проблеми терористів
Перша частина розслідування була оприлюднена 17 травня.
Розслідувачі Bihus.Info з’ясували, що вже у червні 2014 року Віктор Медведчук регулярно відвідував Адміністрацію президента і спілкувався з бойовиками. При цьому переговірником він став не після рішення Києва, а після візиту в Сочі до Володимира Путіна.
Під час розмови Медведчука з одним із ватажків «ЛНР» Олексієм Карякіним 24 червня 2014 року бойовик зажадав повернути українську колону бронетехніки на Донбасі до місця дислокації, інакше її буде знищено. Незабаром політик повідомив йому, що Порошенко перетелефонував і «сказав, що дав команду повернути колону на Ізварине».
Інформацію про те, що Медведчуку вдалося повернути колону, спростовував Юрій Бірюков, який на момент згаданих у розмові подій був волонтером, а пізніше став радником президента Петра Порошенка. Бірюков заявив, що «цією колоною була 79-та бригада», і насправді її ніхто не зупиняв.
За словами журналістів, у Медведчука не було прямого зв’язку з Путіним — він проводив переговори через таких людей, як його помічник або заступник прем'єра. Про зустріч із главою Кремля йому доводилося домовлятися тижнями через протокольну службу.
«Попроси керівника, хочу побачитись хвилин на 10… Там є питання, потрібно проконсультуватись», — просив Медведчук у розмові з головою протоколу Путіна Володимиром Островенком 8 квітня 2016 року.
За даними Bihus.Info, тези, які Медведчук озвучив у розмові зі своїм помічником з Донецька і Луганська Дмитром Дорошенком у червні 2014 року, за тиждень з’явились у мирному плані Порошенка. При цьому народна депутатка від Євросолідарності Ірина Геращенко, яка на той час була уповноваженою з врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях, заявляла, що жодних переговорів з «Л/ДНР» немає.
«Я все це роблю на прохання Путіна і на прохання Порошенка. Але до Порошенка і до цих офіційних дій [після слів про те, що українські війська відкрили вогонь по позиціях бойовиків] я жодного відношення не маю», — заявив політик у розмові з одним із ватажків «ЛНР» Олексієм Карякіним.
В іншому записі Медведчук казав, що діє в інтересах так званого глави Криму Сергія Аксьонова.
В одній із розмов Дмитро Козак просить Медведчука вплинути на Порошенка, щоб українська влада у грудні не відключала повністю Крим від електроенергії.
Журналісти Bihus.Info також опублікували фрагмент переговорів Медведчука з одним із ватажків «ДНР» Олександром Бородаєм 14 липня 2014 року — після того, як бойовики збили два українські літаки і атакували винищувач. У цій розмові «переговірник» просив допомогти своєму «доброму знайомому і другу» Рінату Ахметову, чий будинок тоді атакувала група з 50 осіб. Його співрозмовник відповів, що «туди вже виїхала група розібратися».
За кілька годин після цього над Донбасом було збито малайзійський Боїнг, а всі 298 людей на борту загинули.
За даними розслідувачів, законопроекти політсили Медведчука теж писали в Москві. Так, у листопаді 2014 року політик обговорював з тодішнім радником Путіна Владиславом Сурковим створення вільної економічної зони на Донбасі і відповідний законопроект. За місяць Порошенко заявив, що Україна готова до її створення, але зрештою законопроект залишився в Раді без руху.
Після виходу першої частини «плівок Медведчука» у прес-службі "Європейської солідарності" заявили, що Порошенко не розмовляв з Віктором Медведчуком на ті теми, які звучать на записах, оприлюднених Bihus.Info.
У "Європейській солідарності" стверджували, що «спроби нав’язати суспільству думку про нібито зв’язок Медведчука з Порошенком — чорний піар, який координується Офісом президента».
У партії нагадали, що п’ятий президент казав, що використовував статус Медведчука як неформального представника російського президента Володимира Путіна з питань звільнення заручників.
«Інший епізод, про що Порошенко також вже інформував, мав місце в кінці 2014 року, коли енергетична криза вилилась у віялові відключення електроенергії. Тоді Україні потрібно було виграти час, щоб підготуватись… до повної відмови від російського газу і електрики, що й було досягнуто в кінці 2015 року. Інші теми і питання в комунікаціях з Медведчуком ніколи не порушувались», — заявили в "Євросолідарності".
22 травня Медведчук заявив, що вважає записи «фабрикою фейків і провокацій щодо мене, яка виникла саме зараз, а не тоді, коли це відбувалося і коли велися переговори».
В СБУ в цей день заявили, що вивчають записи розмов, оприлюднені журналістами.
Друга частина «плівок Медведчука»: контроль над трубопроводом "Самара — Західний напрямок"
У другій частині розслідування Bihus.info, яка була оприлюднена 24 травня, йдеться про контроль Медведчука над українською частиною нафтопродуктопроводу "Самара — Західний напрямок".
Журналісти Bihus.Info дійшли висновку, що Віктор Медведчук вів переговори з приводу «труби» у лютому 2015 року, переважно з керівником Транснафти Миколою Токарєвим. У розмові 25 лютого він сказав Токарєву, що питання «труби» контролює «особисто він [хто саме, не уточнюється]». Наступного дня в розмові з Токарєвим політик попередив про свій візит до Москви, під час якого збирався обговорити «трубу»: «Я обов’язково зайду, ми там поговоримо, тому що я вчора знову зустрічався з нашим головним… Там вже є певна конкретика».
За даними розслідувачів, у травні 2015 року Медведчук повідомив керівнику Транснафти, що з його боку питанням «труби» опікуватиметься Тарас Козак, якого він назвав «депутатом з моєї бригади».
«Він буде начебто, як ви кажете, представником покупця… Це погоджено, і тут погоджено — в мене тут у керівника», — заявляв Медведчук на записі.
У січні 2015 року Медведчук і Козак разом літали до швейцарського міста Санкт-Ґаллен — тут зареєстровано компанію, у власність якої пізніше перейшла «труба». Політик сказав у коментарі журналістам, що не пам’ятає цього.
Після переговорів з Транснафтою Медведчук і Козак вилетіли з Москви, де останній залишився на три дні. Як повідомляє Bihus.Info, Козак у цей час разом з представниками Транснафти займався підготовкою документів.
17 березня 2015 року Вищий господарський суд підтвердив, що «труба» належить Україні. За інформацією Bihus.Info, наступного дня Медведчук, який перебував у Києві, в розмові з Токарєвим заспокоїв його, сказавши, що це рішення не остаточне, і запропонував оскаржити. Сам він пообіцяв «протягом двох-трьох годин бути у «нього» і спитати, «що це таке і що ми далі робимо».
"…Нічого не змінюється, усі йдемо за планом. Порушать, посадять, звільнять. Все зроблять як треба", — повідомив Медведчук Токарєву за три години після попередньої розмови, передають журналісти.
За даними Bihus.Info, Медведчук був впевнений, що суд поверне справу першій інстанції. Пізніше так і сталось — Господарський суд Рівненської області скасував рішення про націоналізацію «труби» і повернув її Транснафті. Bihus.Info припускає, що «головним», якого Медведчук часто згадував у своїх переговорах, є п’ятий президент Петро Порошенко.
Головний редактор видання "Наші гроші" Юрій Ніколов розповів журналістам, що Росія, яка знову заволоділа «трубою», нібито збиралася передати її в обмін на завод в окупованому Криму. Можливо, йшлося про Севастопольський морський завод, який належав структурам Порошенка. За інформацією Bihus.Info, у червні 2015 року Медведчук і заступник голови адміністрації президента РФ Дмитро Козак обговорювали обмін «заводу на трубу».
Прес-служба "Євросолідарності" в коментарі НВ спростувала інформацію про імовірний обмін і заявила, що підприємство до війни належало Петру Порошенку, а після окупації Криму його було конфісковано російською окупаційною владою.
«Насправді це не розслідування, не журналістська робота, а злив з Офісу президента. У розмовах між тим немає самого Порошенка, а сумнівні слова і суб'єктивні оцінки третіх осіб про нього подаються аудиторії як істина в останній інстанції», — заявили в Євросолідарності.
У 2015−2016 роках «трубу» почали виводити з російської власності. Новим власником ТОВ ПрикарпатЗахідтранс, на яке записано «трубу», стала компанія International Trading Partners із Санкт-Ґаллена, якою, своєю чергою, володіє пов’язаний з братом Медведчука Анатолій Шефер.
Журналісти Bihus.Info вважають, що тодішня українська влада нібито сприяла Медведчуку. У «трубі» залишався старий дизель, який не відповідав стандартам, що діяли в Україні, і який потрібно було кудись подіти. У 2016 році дизель купило Міністерство оборони України, нібито змінивши для цього технічні вимоги. За словами Юрія Ніколова, за це рішення особисто відповідає тодішній очільник відомства Степан Полторак. Розслідувачі вважають, що таким чином «труба» позбулася старого дизеля і змогла почати прокачувати новий, про що Медведчук у червні 2016 року повідомив Токарєву.
19 лютого 2021 року Рада нацбезпеки та оборони України доручила повернути у держвласність частину нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, яку, імовірно, присвоїло оточення політика Віктора Медведчука. Сам депутат заперечує свій зв’язок з нафтопродуктопроводом.
Згідно держреєстру, власниками ТОВ ПрикарпатЗахідтранс є International Trading Partners (Швейцарія), Анатолій Шефер і виробниче унітарне підприємство Нафтобітумний завод (Білорусь), а кінцевим бенефіціаром — Шефер.
Володимир Зеленський 21 лютого 2021 року ввів у дію рішення РНБО, яким повернув у державну власність частину нафтопродуктопроводів "Самара-Західний напрямок" і "Грозний-Армавір-Трудова".
У конкурсі АРМА з відбору керівника для частини нафтопродуктопроводу "Самара-Західний напрямок" перемогла "Укртранснафта". Другим учасником конкурсу було ТОВ "ПрикарпатЗахідтранс", якому суд заборонив розпоряджатися цим активом.
Сообщение от skeyl
у пецы сегодня истерика на согласовательном совете была))
Тема: Петр Порошенко
Ваши права
Ответить с цитированием
Социальные закладки