Показать скрытый текст НЕ БУДЕ відродження українського села !
EcoBlog of Olexiy Burkovskyy
19 июля в 13:17 ·
НЕ БУДЕ відродження українського села !
НЕ ВІРТЕ порожнім обіцянкам !
Принаймні відродження села в класичному його вигляді неможливе, бо неможливо зупинити глобальний культурний та цивілізаційний поступ. Колись «село» та «сільське господарство» були майже синонімами, однак сьогодні замість сільського господарства розвивається агроіндустрія. Пройде ще декілька десятиліть і на зміну агроіндустрії прийдуть харчові біотехнології.
Вже сьогодні рівень автоматизації процесів в землеробстві та тваринництві досяг такого рівня, що потреби в тій кількості людей, які були задіяні в колгоспах, просто немає. І ця тенденція буде лише посилюватись. Відповідно, кількість сільських мешканців та/або робітників, задіяних в агроіндустрії, буде з кожним роком зменшуватись. В США один фермер годує близько 200 громадян і наша країна рухається в тому ж самому напрямку. Сільське населення і надалі буде скорочуватись, а урбанізація посилюватись. В країнах ЄС не допомагають жодні дотації та преференції фермерам – кількість людей, задіяних в агровиробництві все одно скорочується. Більше того, не дивлячись на дотації, скорочуються й показники в окремих галузях. З 1990 р. по 2010 р. кількість великої рогатої худоби скоротилася в ЄС на 25 % !!! І там ніхто не кричить що це зрада. Ніхто не розповідає байки про «відродження» села. Це історичний процес!
Буквально на очах зникають речі, що проіснували в селі тисячі років! Простий приклад ─ ручна коса. Протягом якихось 6-7 років вона майже зникла в селах. З одного боку, розповсюдилися тракторні косарки та тюкування. З іншого боку, там де не використовують трактори, ручна бензокосарка остаточно виштовхнула на узбіччя історії ручну косу. Вдумайтесь! За 6-7 років зникло те, чим люди користалися протягом декількох тисяч років!!! Нещодавно в одному селі я почув до болі знайомий звук ─ хтось відбивав косу. Ми намагалися записати цей звук, але він перервався. Чи почую я його ще коли-небудь?
Мій знайомий, С.В. Леоха, який надав нам коней для зйомок науково-популярного фільму «Торські степи..» розповів таку історію. З селища міського типу, де він мешкає, на своїх конях він поїхав до родичів в сусіднє село. Коней та бричку залишив біля двору. Коли виходив від родичів, то був вражений тим, що купа сільських дітей та молоді збіглися фотографувати його коней телефонами! Тобто сучасні сільські мешканці вже сприймають коней як дивину. Однак, це все технології. Бензокоса теж коса і виконує свою функцію. Але є речі більш фундаментальні ─ спосіб життя.
Однією з головних причин скорочення поголів’я великої рогатої худоби це не економіка і не дотації або їх відсутність, а докорінна зміна культури. Молоді люди просто не хочуть вирощувати корів. Хоча через масштабне скорочення поголів’я з ринком збуту молока проблем немає, ціни в цілому прийнятні, конкуренція майже відсутня, у вільному продажу є доїльні апарати, але молодь просто не хоче цим займатись не дивлячись на значну автоматизацію процесу. Діти більшості фермерів не хочуть продовжувати батьківську справу, а їдуть працювати або у місто або за кордон. І жодні пільги тут не допоможуть ─ я вже навів приклад скорочення тваринництва в ЄС. Деякі політики натякають на «золоті» колгоспні часи на українському селі та розповідають про «відродження», але достатньо почитати радянські книжки та подивитись купу радянських фільмів-драм, де однією з найпопулярніших тем була тема перетікання населення з сіл в міста та сімейні негаразди на цьому ґрунті.
На селі відбулося те, про що нам розповідали 20-30 років тому перші відвідувачі країн Заходу. Тепер і наш сільський мешканець все частіше замість «вишневого садку біля хати» робить клумбу та газон, замість того, щоб вирощувати курей йде купувати курятину в найближчу крамницю, замість того, щоб запросити родичів або кумів щось зробити у дворі просто наймає бригаду будівників або інших фахівців. Сільська толока майже зникла. Кордони стираються, тому в агроіндустрії сьогодні працює немало мешканців міст та містечок, а мешканці сіл працюють на промислових підприємствах та сфері послуг. Всі ці зміни несуть серйозний культурний зсув. Перефразовуючи Освальда Шпенглера, який казав, що людина з провінції, яка переїхала до мегаполісу, скоріше помре в злиднях посеред вулиці, ніж повернеться назад, можна стверджувати, що значний відсоток молодих сільських людей скоріше оберуть скудний раціон та витратить час на пошуки привабливої роботи, ніж погодяться завести корову. Культ їжі зникає і вона вже не домінує в умах тих поколінь, які все більше віддаляються від часів останнього голоду 1947 р.
Неможливість «відродження» села не означає, що всі села зникнуть взагалі, як населені пункти, але з плином часу сільський лад в селах зникне. Це точно. А той, що залишиться, буде виконувати функцію музею під відкритим небом. Сільський лад зникає вже сьогодні і сучасне село все більше нагадує приватний сектор в містах. З одного боку, це призведе до такого негативного явища як відчуження від природи серед молодого покоління сільських мешканців. З іншого боку, втрачаючи інтерес до природи, сільські мешканці поступово будуть втрачати і корисливий інтерес до неї, на зразок: де б щось вирубати, накосити, наловити, зібрати, а інколи і де б щось сухе підпалити.
Чи викликають занедбані села в мене особистий сум? Так, викликають. Бо кинуті будинки це відображення долі людей та цілих родів, які в них жили. Особливо сумно, коли бачиш хати людей, яких знав особисто, і які тепер стоять занедбані. Але до цього потрібно ставитись по-філософськи, і сум цей також має бути філософським, адже все це являє собою історичний процес і, не побоюсь сказати цього слова, прогрес. Прогрес, який йде по спіралі часу. І він відкриває двері у новий світ. Світ відродження того, що знищено і втрачено.
Як кажуть песиміст бачить в склянці горілки 60 % води, а оптиміст 40 % спирту. Тому я особисто, як людина з екологістським світоглядом, дивлюсь на все це не лише з сумом, але й з надією. Не з надією на «відродження села», а з надією на відродження дикої природи. Занепад сільського ладу і перетворення сільського господарства на агроіндустрію ще не означатиме відтворення природи, це лише попередній цивілізаційний етап. А от заміна агроіндустрії на аграрні біотехнології має звільнити величезні території, які відібрала людина у природи, буквально розкуркуливши її. Тому говорячи про зникнення сільського ладу мова йде не лише про занепад, але й про народження. Не дарма адепти ревайлдінгу говорять, що префікс «ре-» є ключовим в цьому терміні, адже означає не повернення в минуле, а відновлення!
Але екологам все одно потрібно «тримати порох сухим», адже бажаючих використати ці землі для якихось інших потреб буде чимало. Тому маємо бути насторожі, оскільки здичавіння антропогенних територій в сучасному світі можливе лише за умов згоди з боку суспільства, екологічна культура якого, на жаль, не завжди відповідає викликам часу. Як сказав американський еколог Родерік Неш: «Ділянки дикої природи більше не будуть існувати за волею випадку або недогляду. Дикі землі залишаться дикими лише в результаті усвідомленого рішення».
Примерно тоже самое произойдёт и с портами, которые отдадут в концессию и откроют рынок земли.
Изменения в системе школьного образования
Сообщение от Terola
Ваши права
Тема: 
Ответить с цитированием
Социальные закладки