1998 року Порошенко
став членом партії СДПУ(о), її тоді ж очолив Віктор Медведчук.[32]
На виборах 1998 мав № 11 у партійному списку партії. Однак мандат здобув за мажоритарним округом № 12. Входив у парламентську фракцію об'єднаних соціал-демократів, був обраний членом Політбюро СДПУ(о).
На початку 2000 залишив СДПУ(о) і
створив фракцію Солідарність, згодом — однойменну партію. Остання восени того року ввійшла до Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України» (згодом — Партія регіонів). Порошенко став співголовою утвореної партії, у березні 2001 року — заступником голови, через півроку залишив партію.
У грудні 2001 партія «Солідарність» увійшла до виборчого блоку Ющенка «Наша Україна», а Порошенко став керівником виборчого штабу. Після парламентських виборів 2002 року опозиційний блок Ющенка «Наша Україна» вперше одержав понад 25 % голосів виборців. За списком «Нашої України» Порошенко у 2002 і 2006 роках обирався народним депутатом. Очолював парламентські комітети з питань бюджету (2002—2005) та фінансів (2006—2007).
З липня 2004 — заступник керівника штабу коаліції «Сила народу», з моменту створення партії Наша Україна — в її керівництві.
8 лютого 2005 призначений на посаду секретаря РНБО. 5 вересня 2005 року після висунення проти нього звинувачень з боку колишнього Державного секретаря Олександра Зінченка подав заяву про відставку. Тоді Зінченко звинуватив Порошенка у корупції та вимагав від нього відокремлення бізнесу від влади.[33] Проти Порошенка відкрили кримінальну справу, але її було закрито.[34]
З 22 лютого 2007 Порошенко — голова Ради НБУ.
Порошенко у Сенаті Польщі в листопаді 2009
9 жовтня 2009 Верховна рада підтримала подану президентом кандидатуру Порошенка на посаду міністра закордонних справ, за це проголосували 240 депутатів. На цій посаді Порошенко працював до 11 березня 2010 року, коли був звільнений разом з іншими міністрами, тодішнім президентом Януковичем.
23 грудня 2009 обраний почесним професором Університету банківської справи НБУ.
23 березня 2012 президент Віктор Янукович призначив Порошенка міністром економічного розвитку і торгівлі України.[35] На цій посаді працював до 3 грудня 2012, звільнений указом Президента України № 679/2012.[36]
Социальные закладки