| ||
Тема: Петр Порошенко
Возможности попасть по катеру? А ты попробуй: на расстоянии 20+ км с берега катер, который даже при самом слабом волнении и получаса на месте не простоит, ибо это тебе не земля твердая. Плюс техника стоит с другой стороны от города, ибо нападение возможно именно оттуда. Плюс пристреляться не по чем - ориентиров-то на море нет.
Не говорю уже о бредятине по поводу "лечь под рашку".
Меня не покидает ощущение, что в первой букве твоего ника опечатка - там палочка с другой стороны от окружности быть должна.
Sometimes the burning bridge is the best way to enlighten your path.
Давай ты поедешь в Мариуполь со своими гениальными идеями морской обороны, а потом тут на форуме расскажешь, как долго и насколько громко с тебя ржали местные вояки? А то на большее, чем "аргументов и так не было, и тех больше не осталось" твои кувыркания на сковородке не тянут...
Sometimes the burning bridge is the best way to enlighten your path.
Могу сказать как бывший артиллерист. Попасть практически не возможно, нет артиллерийской разведки, а дрон не долетит.
Такую дальность осилит только 152 гаубица, да и то на предельном расстоянии у них точность считалась +250-500м. Или бить взводом Градов "по площадям". Тут попасть можно.
А начальник полиции Хатия получает 40 тысяч гривен .
Президент України зарoбляє мeнше 10 тиcяч гривeнь в місяць
Офіційна зарплата президента України Петра Порошенка становить 9 296 гривень.
Про це йдеться у відповіді Адміністрації Президента на запит Радіо свобода.
– Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 30 червня 2005 №518 Про заробітну плату Президента України заробітна плата Президента України залежить від розміру заробітної плати прем’єр-міністра України і станом на 1 листопада 2015 року становить 9 296 гривень, – йдеться у документі.
Шо не закончатся сперма ?
Как полиция для Порошенко разгоняла посетителей выставки
Це мав бути пост про мою виставку, але пост буде про президента Порошенка.
Вчора в Києві в Центральному будинку офіцерів о 15:00 відбувся урочистий захід до Дня збройних сил України. Міністерство оборони попросило мене долучити нашу експозицію проекту “Воїн. Воля крізь віки” – щоб гості перед виступами високих військових чинів і концерту могли в холлі подивитись виставку фотографій. Я була рада приєднатись до заходу і в такий спосіб привітати військових з їх святом: сама завчасно завезла фото і з нетерпінням очікувала події.
В призначений день і час, я разом із моїм колегою і другом Станіславом, приїхали до Будинку офіцерів. По всій вулиці не можна було паркуватися. Нові модні поліцейські через одного нахабно зганяли нас із займаного місця, деякі дозволяли собі кулаком стукати у вікно і відчиняти двері авто (!), це при тому що жодних правил дорожнього руху ми не порушували, просто їм було “вєлєно нікому нє давать парковатся”. Врешті, притулившись десь в дворі, ми побігли до Будинку офіцерів щоб біля входу зустрітись із Оксаною – організатором виставки від Міноборони, і разом зайти. Проте як тільки моя нога ступила на тротуар до мене підбігла упакована по всім правилам охорона і стала вимагати щоб я десь собі відійшла. Інших гостей, що стояли біля входу до Будинку офіцерів, охорона на той момент вже розігнала. Я такого нахабства на свою адресу не сприйняла, і вклавши всю суворість в голос і погляд, поцікавилась чи охоронець при своєму глузді, щоб вимагати від мене десь відійти. “Ну, ладно, стойтє тут” дозволив він. Чіпати руками вочевидь не наважились. Аж раптом до будівлі під’їхав пафосний кортеж з якого виліз Петро Порошенко. Президента привітав очікуючий на вході Муженко і вони разом зайшли до Будинку офіцерів. Після цього двері зачинились прямо перед носом у нас і всіх інших гостей. Менторським тоном охорона повідомила, що поки президент не пройде до зали, в холл нікого не пустять
І ми стояли і чекали поки президент Порошенко мимохідь огляне мої фото і зайде до зали виголошувати промову. Стояла і чекала я – автор виставки. Але то ще менше зло. Стояли і чекали кілька молодих військових зі своїми дамамими під руку. Там же, скромно усміхаючись у вуса, стояв народний артист Павло Зібров, запрошений туди виступити.
Ми стояли і чекали поки шоколадний король соізволить пройти до зали.
Якесь збочене, раніше невідоме мені приниження. Коли ти, вільна людина, маєш дотримувтась обмежень не згідно закону, а згідно здичавілих совково-рабських звичаїв прогинання перед вищими чинами. Стояти, чекати, мерзнути, відійти, не заважати, стати непомітним, зникнути щоб не псувати фон гаранту.
Заходячи в холл Будинку офіцерів, я думала яке все це дно, але “тут знизу постукали” – не можна було заходити до зали поки президент не закінчить промову. Знову чекали. Під кінець промови дозволили зайти. Постояла і почула від Порошенка, що “ми б справились із без волонтерів”. А потім цей автор “режиму тиші” і смертельних котлів став вручати ордени матерям загиблих бійців, яких він сам і вбив своїми рішеннями і військовою політикою. Після цього я розвернулася і пішла геть. Гидко.
https://www.facebook.com/ladna.kobieta.9/posts/485118928327060
Президент України Петро Порошенко заявляє, що Україна підтримуватиме міжнародну антитерористичну коаліцію
http://www.unian.ua/world/1205120-po...-u-siriji.html
У меня цензурных слов нет...
Социальные закладки