Отже, коротко і по суті про останні події щодо штурму Верховної Ради:
1) Даремно я називав тих, хто збирався штурмувати парламент "провокаторами". Зараз будь-яка дестабілізація ситуації всередині країни об'єктивно гратиме на руку московським окупантам. Дізнавшись, що Раду намагаються захопити, я вирішив, що це фсбшна агентура. Вийшов до цих людей і побачив безліч знайомих (а ще більше - знайомих облич тих, з ким не знайомий) - тих, хто відпочатку разом зі мною брав участь у боях на Грушевського, в урядовому кварталі і під час спроби розігнати Майдан. Побачив політв'язнів режиму Януковича, яких я витягав з тюрем. Поряд зі мною був мій заступник Андрій Лозовий, який брав участь у подіях на Банковій 1 грудня 2013 року, він бачив людей, які були і там - не справедливо суспільство тоді оцінило іх "тітушками" і "провокаторами". Попри те, що конфлікт буйних і нової влади становить національну загрозу, оскільки безлад у державі вигідний Москві, треба бути чесними: активісти, які збиралися штурмувати ВР - не гебістські провокатори. Вони щирі - їм болить те, що політичні репресії відроджуються.
2) Драматичні події останнього часу - серйозна загроза збереження державності. Мені сьогодні один чоловік старшого віку сказав: "Яка різниця? Буде протистояння влади і радикалів - втратимо державу. Нинішня влада не почне виправляти свої стратегічні помилки - втратимо державу легально...". І він, на жаль, правий. Якщо ми спільними зусиллями не будемо тиснути на владу - вона продовжуватиме свою недолугу політику, яка ВЖЕ призвела до того, що ми тимчасово втратили Крим.
3) МВС взяло відповідальність за вбивство Сашка Білого. Який - при всій специфіці і часто нерозумінні його дій - був культовою особою для багатьох людей. Більше того, а чим був би Аваков міністром, якби не такі люди, як Сашко? До речі, а скільки сепаратистів убив нинішній режим? Жодного! Натомість загинув Герой Революції, який пережив війну у Чечні, але не пережив "демократію" в Україні.
Социальные закладки