| ||
ось же який порядна людина)))) Ты бы ешо возле, греющего сердце. словосочетания "Гитлер" прицепила бы сердешко.
Не. Я всё таки верю что тот бред и провокации что систематически тут выливают адепты Свободы это не украинцы а все лишь 3%.
Вы все перевернули и неправильно поняли - я говорю лишь о стороне национализма - защита национальных интересов и идея восстановления справедливости, вот каждый по своему видит эту "справедливость")
Нужно вас всех как то растормошить, а то спите не меняя пластинки)))Ну вы ,мадам, и даёте! Не ожидал такого от вроде бы вменяемого человека!
Доля української мови – то є водночас й доля української держави й нації)
Гавна хватало всегда и в 1939 году оно тоже было. Главное научиться учиться а не быть бараном! По тому что вы упорно и с теплотой душевной вспоминаете папу Гитлера ясно что нихрена вы не научились и комуняки с нацистами мало вам тесали мозги раз вы опять мечтаете о крови
"Свобода" - это не только два-три кило социал-национализма, это ещё и романтический "высокий стиль". Лирика от михальчишина:
Вот так. Всем замереть в почтительном благоговении перед "старшими братьями.Бандерштадт — територія війни
Коли мене запитують, чому я не переїхав до Києва, то звучить це у такому тоні, наче моя присутність тут у Львові – це прикре непорозуміння. Можна було б, звичайно, пропустити це повз вуха. Можна було б вдатися до розгорнених пояснень та вербальної еквілібристики. А можна просто вийти на вулиці та на повні груди вдихнути атмосферу свободи, неспокою та боротьби.
Тут живуть традиції, давніші за камені, на яких побудовано місто. Тут кікбоксери носять вишиванки, і навіть коли збираються набити комусь пику, неодмінно скажуть “шаноооовний”. Тут повітря водночас пахне кавою з корицею, Сковородою, Ніцше і Шопенгауером, віршами Франка та Маланюка, листопадовим парком, згорілим порохом бандерівських скорострілів, ранковою свіжістю, феноменологією та вагнерівською оперою.
Далее прорезается специфическая, галичанско-бандеровская ирония:
Целиком можно почитать на интересном сайте ватра.СС. :На вулиці Гвардійській, 18, жив і працював “український радянський письменник, журналіст, громадський і політичний діяч”, борець з українсько-німецьким буржуазним націоналізмом, спеціальний кореспондент газети “Радянська Україна” на Нюрнберзькому процесі, лауреат Сталінської премії і просто троль Ярослав Галан. Похмурої жовтневої днини 1949 року до нього в гості завітали вдячні читачі гостросюжетних блокбастерів під назвами “Желто-блакитные шавки с фашистской псарни”, “Галерея людожерів” та “Плюю на папу”. Замість дискусії про етнокультурну денаціоналізацію, колабораціонізм та постгеноцидний дискурс веселі та кмітливі молоді люди у вишиванках з вищою освітою просто пробили графоману голову сокирою. Кров на дубовому паркеті видніється і дотепер. Герменевтичний деконструктивізм по-бандерівськи.
http://www.vatra.cc/sotsial-natsionalizm/bandershtadt-terytoriya-viyny.html
Последний раз редактировалось biafra; 06.05.2013 в 21:57.
Слава українським українцям української України!
Социальные закладки