- Ви стали відомі широкому загалу в 2010 році після історії в дитячому садочку. Про вас тоді заговорили. Зараз ви на тих же позиціях стоїте?
- Звичайно. Абсолютно. А які ж це позиції? Це категоричне несприйняття суржика в антропонімійному просторі. А якби я прийшла в дитячий садочок або в вищу школу і сказала діткам і студентам, що "тіпа корочє вообще" – це суржик, це також би отримало таку контроверсійну оцінку?
Я просто прийшла і сказала дітям, що форми Стьопа, Фєдя, Маша – це наступ на українську систему називання. І крапка. Те, що це було замовлення мера і відповідних гнилих середовищ Львова, які злили це партії регіонів, – в тому ніхто не сумнівається сьогодні.
- У вас була ідея, що треба оподатковувати російських виконавців…
- Так. І оподаткувати книжки іноземними мовами, створюючи максимальні преференції для українського продукту. Можна йти іншим шляхом – не чинити податкового пресу українському світу, який надто загрозливий для відродження імперських комплексів Росії і її адептів в Україні. Чи, може, ще десь у світі чекають на українську книжку, пісню, журнал тощо? Це зі сфери аксіоми.
- Як ви ставитеся, коли з вами говорять російською мовою?
- Природно і нормально. Залежно хто і де. Йдеться передусім про використання української державної мови в стінах парламенту, себто там, де ми можемо через тиск вплинути. Українська мова має абсолютно й повноправно існувати в освітній сфері. А якщо до мене людина підходить і каже російською мовою, як сьогодні невідомий із Партії Регіонів: "Можно я подержу вас за руку как самого лучшего знатока языка?", то що я мала відштовхувати незнайомця? Ні, я дивилася зачарованими очима на ту людину і думала: "Гени незнищенні, і кожен вільний має шанс повернутися у дім української мови".
- Питання провокаційного характеру. В деяких ЗМІ сумнівної репутації пишуть, що ви були членом КПРС…
- Хай ще напишуть, що я внучка Геббельса і двоюрідна сестра Бен Ладена. Це ж абсурд! Тому і пишуть ЗМІ сумнівної репутації. Одна львівська газета написала навіть, що моя дочка називається Жанна (хоч вона Софійка), так ніби це злочин. Нема меж ідіотизму.
Єдине, що можу додати - та істота, в якої брали це інтерв’ю, це реальна постать, якій я дуже серйозно залила смальцю за шкварку. Він читав у нас філософію дуже бездарно. Ми його дуже знищували, як це вміють робити мудрі студенти у вимушених взаєминах із непритомним викладачем…
Социальные закладки