Що не скажеш,то у вас все "идеологические штампы".
А про людську пам’ять ви забули?Що робилося під червоним прапором?
Під червоними прапорами Рада народних комісарів у 1918 році направила в Україну військо під командуванням Муравйова із завданням окупувати Україну. Після окупації Києва червоними військами за лічені дні було знищено (зарубано шаблями, заколото багнетами й розстріляно) за підозрою в симпатіях українству майже 5 тисяч мирного населення. При цьому прізвища частини знищених друкувалися в газетах для залякування жителів. І це було не свавілля Муравйова, а ленінська комуністична політика, про яку той же Микола Бухарін, редактор головного ідеологічного органу комуністів газети «Правда», сказав: «Пролетарское принуждение во всех своих формах, включая расстрелы, является методом выработки коммунистического человека из материала капиталистической эпохи».
Під червоними прапорами було пограбоване і приборкане село. Сталін перетворив процес грабунку на перманентний, створивши колгоспну систему.
Сталін прагнув (як і його також червонопрапорні, мічені свастикою націонал-соціалістичні двійники у Німеччині) до формування «нової людини», а саме «абсолютно керованої людини», «ідеального виконавця». Експериментальним полігоном для творення такої людини у Німеччині був Бухенвальд, у Радянському Союзі — весь ГУЛАГ. Проте, експеримент його творці прагнули перенести на все суспільство. Тому більшовики обгородили кількома рядами колючого дроту весь Радянський Союз.Під червоними прапорами діяла економіка СРСР, поки в її топці горіли мільйони в’язнів-каторжан. Чисельність в’язнів в СССР становила понад 12 млн. чол. Ще 30 млн. громадян працювало в колгоспах, 40 млн. — у промисловості.
Під червоними прапорами розгорнувся геній маршала Жукова — 1954 року на Тоцькому полігоні. Коли 40 тисяч вояків (не враховуючи цивільне населення) стали жертвами «учбового» застосування ядерної зброї. Прикметне, що ці навчання проводилися тоді, коли медики вже добре знали дію атомної зброї на «живу силу».
Звичайно, люди пам’ятають, що під червоним прапором здобута перемога у найкривавішій Великій Вітчизняній війни. Але, на свято Перемоги переможці чомусь не радіють, а плачуть, бо підсвідомо розуміють, що цієї війни взагалі могло б не бути, якби комуністи не прагнули всесвітньої революції.
Социальные закладки