Да не были они никакими освободителями, поскольку никого не освободили и освободить были не в состоянии. Фашистами они стого говоря тоже не были, хотя и сильно запятнали себя, служа им.Сообщение от Терри на ограде
| ||
Тема: Поговорим об ОУН - УПА
Да не были они никакими освободителями, поскольку никого не освободили и освободить были не в состоянии. Фашистами они стого говоря тоже не были, хотя и сильно запятнали себя, служа им.
Ой забыл.
При первом разделе Польши в 1772 г., Австрии удалось получить западную часть бывшего Киевского Государства — Галицию. (Восточную).
Свои претензии на Галицию Австрия обосновывала тем, что когда то, в 14-веке, венгерский король Людовик, племянник польского короля Казимира Великого, после его смерти короткое время был одновременно и королем Польши, к которой в момент смерти Казимира принадлежала и завоеванная им Галиция.
Польский король Станислав-Август (в 1772 г.) подписал акт об отторжении Галиции от Польши, назвавши это “ревиндикацией”, т.е. возвращением Австрии того, что ей по праву принадлежало.
Воспрепятствовать этой “ревиндикации” Россия (сама получившая по этому разделу Белоруссию) тогда не могла, ибо была занята войной с Турцией за выход на берега Черного моря и, в случае конфликта с Австрией и возможного ее выступления на стороне Турции, могла бы войну проиграть. Выход же на Черное море тогда был, конечно, гораздо важнее Галиции.
Но, если Россия не могла воссоединить Галицию в 1772 г., то сделать это после победы над Наполеоном, на Венском Конгрессе, перекраивавшем карту Европы, она и могла, и должна была, однако этого не сделала, а создала никому ненужное “Царство Польское”, оставив под властью Австрии единокровную и единоверную Галицию, народ которой тяготел к России. Эта ошибка Александра I-го была повторена в 1848 г. Николаем I, когда Россия спасла, уже было распавшуюся Австрию, вернула ее бежавшего императора и оставила под его властью Галицию, которая тогда никаких сепаратистов не знала и стремилась к воссоединению с Россией.
Киев, Февраль 21 (Новый Регион, Михаил Рябов) – Русский народ освободил мир от фашизма, в то время как Западная Украина в годы Великой Отечественной войны стала оплотом пособников Гитлера. Такое напоминание сделали депутаты Донецкого городского совета в обращении к своим коллегам из Тернополя, которое было единогласно принято сегодня на сессии.
«Именно русский народ спас мир от фашизма, сломав ему хребет ценой огромных жертв в Великой Отечественной войне», – говорится в документе.
«А в это же время территория Западной Украины (Львовская, Тернопольская и Ивано-Франковская область), стала оплотом гитлеровских пособников из ОУН-УПА. Эти «герои» в открытую сотрудничали с немецкими оккупантами, запятнали себя расправами над мирными гражданами, стреляли в спины советских воинов, истинных освободителей Украины», – отмечается в заявлении.
Донецкий горсовет также напомнил историю Западной Украины, сообщает КИД.
«Западные регионы Украины более 700 лет были оторваны от Руси и находились под гнетом многочисленных поработителей: поляков и литовцев, венгров, австрийцев и румын. Под воздействием завоевателей изменился русский язык, возникла Греко-католическая церковь под патронатом Ватикана. К сожалению, угнетаемые русины восприняли мировоззрение и психологию своих поработителей, и согласились стать слепым орудием в «крестовом походе» против восточнославянских братьев. Но разве не пора им вспомнить, что мы живем в государстве, которое является колыбелью Руси, что в Киеве был принят первый закон на русских землях – «Русская правда», что там же состоялось крещение Руси», – подчеркивают авторы заявления.
Донецкие депутаты настаивают на том, что Донецк имеет право требовать «уважительного отношения к своей системе ценностей, к своей культуре и традициям, к родному для дончан русскому языку со стороны других, и в первую очередь западных регионов Украины».
Ви всі так апелюєте до Волинської трагедії.А що тоді відбулось?
Перші сутички між поляками й українцями на Волині були зафіксовані в грудні 1942 року. При цьому важко сказати точно, хто ж першим спровокував різанину. Відомо, що на католицьке Різдво 1942 року польський загін напав на село Пересоповичі. Партизани колядували над трупами знищених українців. У січні й лютому 1943 року протистояння носило спорадичний характер. Один із представників польського еміграційного уряду писав про те, що українці “знищують поляків, які перебувають на німецькій службі... Убивства були викликані бажанням помсти особам, які вислужувалися перед німцями, виступали проти інтересів місцевого населення”. Але наприкінці лютого 1943 року антипольська акція набуває масового характеру. Влітку 1943 року починається основний етап кривавої драми. ОУН і УПА приймають рішення проводити тиск на польське населення Волині, примушуючи їх до добровільного виїзду на етнічні польські землі. Журнал “До зброї” у липні 1943 року писав: “Будувати Польщу нехай йдуть на польські корінні землі, бо тут можуть тільки прискорити свою ганебну смерть”. 15 серпня 1943 року УПА прийняла декрет про перехід колишніх земель польських поміщиків і колоністів у володіння українських господарств. 11 липня 1943 року УПА почала акцію деполонізації Волині. АК опиралася. Представники української сторони в населених пунктах висували ультиматум до поляків: протягом 48 годин залишити село. Армія Крайова віддавала контрнаказ: не залишати територію, інакше Польща втратить Волинь. Те, що відбувалося на Волині 1943 року, нагадує події, що мали місце на Балканах на початку 90-х. Але тільки за формою, а не по суті. Можна говорити про історичну правоту українців – адже це їхні етнічні землі. Але й для поляків вони були рідною землею. Обидві сторони проливали безневинну кров. Обидві сторони були в корені не праві в цій ситуації. За влучним висловлюванням історика, “обидві ворогуючі сторони обрали не політичне, а біологічне розв’язання проблеми”. І про це слід говорити, про це слід писати. Це слід пам’ятати. Так само слід пам’ятати і про причини, що породили конфлікт на Волині.
Точна кількість жертв Волинської трагедії не відома досі. У працях польських істориків можна зустріти цифру 50 тисяч загиблих поляків і близько 15–17 тисяч українців. Але, на думку українських істориків, ці цифри занадто завищені. При цьому існує посилання на звіт АК за 1943 рік, який свідчить про те, що на Волині загинули 15 тисяч поляків і близько 12 тисяч українців.
Армія Крайова дорівнюється до Української Повстанської Армії: вони мали тих самих ворогів і таку саму трагічну історію. Але сьогодні ветерани першої в Польщі та другої в Україні мають зовсім відмінні суспільні статуси. Вояки АК відчувають належний пошанівок від держави, до їхнього голосу дослухаються органи влади, з ними рахується громадськість. А українські патріоти з УПА й досі, через 15 років після здобуття Україною незалежності, яку вони жертовно виборювали, все ще чують на власну адресу образливі ярлики, на владному рівні їхніх заслуг перед Батьківщиною уперто не визнають, вони позбавлені прав і пільг, якими наділені ветерани радянської армії та колишні енкаведисти.
У Варшаві ветерани обох армій перебувають в Об’єднанні учасників Варшавського Повстання. День Ветерана святкують усі, не залежно від того, хто в якій збройній формації служив. Днем усіх ветеранів Другої світової у Польщі визначено 1 вересня.
ЗІ.В Іспанії споруджено пам’ятник солдатам, що воювали у Громадянській війні по обидві сторони барикад. На ньому напис: „Ви воювали за Іспанію. Хто з вас був правий, хай розсудить Бог.”
Те ж саме говорять в Польщі.
Suum cuique
Еще раз. Читаем внимательно.Армія Крайова дорівнюється до Української Повстанської Армії: вони мали тих самих ворогів і таку саму трагічну історію.
Если она "дорівнюється", то где говориться о том, что ее руководители были немецкими агентами, что им давались указания по разжиганию меж.национальной розни?Армия крайова тоже состояла, в том числе, и из остатков дивизии СС, диверсионного батальона, участвовавшего в начале войны против СССР, а руководили ими на политическом уровне агенты немецкой разведки, а на военном, руководитель по боевой и по политической этого же диверсионного подразделения, созданного фашистами, по указанию Гитлер?
Советские, отождествляемые сегодняшней официальной пропагандой с русскими уничтожали украинце, украинцы - советских. Тогда почему Вы, Рома уважаете поляков и не любите русских?
Последний раз редактировалось Тихон Петрович; 27.12.2007 в 21:05.
Хоч в одному дописі я написав,що не люблю росіян?
Так,я ненавиджу комуністичеий режим,ненавиджу імперські амбіції Росії
Але до чого тут росіяни і російський народ?
Пробачте,але Вас зашкалює на "німецьких агентах" і співробітництві з нацистами.Врахуйте,тодішні реалії,політичні,геополітичні,історичні.
"Якщо сьогодні пересічний громадянин, обтяжений досвідом Другої світової війни, асоціює Німеччину переважно із звірствами гестапо і газовими камерами, то у довоєнного покоління ставлення до цієї держави було абсолютно відмінним, Нюрнберг перебував поза межами його історичного досвіду: досить поширеними були германофільські настрої (політична орієнтація України на Німеччину виникла ще у часи, коли ні фашизму, ні нацизму навіть не існувало), ностальгічні спогади про відносно затишне "життя за цісаря" і жива пам'ять про підтримку кайзерівською Німеччиною української самостійної держави. З іншого боку большевики встигли зарекомендувати себе в краю як середньовічні дикуни, репресувавши лише за півроку 10% населення (за підрахунками дослідників, совєтська влада примудрилася тут замордувати людей у 3-4 рази більше, ніж нацисти у своїй зоні окупації колишньої польської держави)."
ОУН-УПА Історія
Історія не дала їм кращого шансу. В їх розумінні історія не дала їм навіть вибору. Щойно Сталін і Гітлер поділили Польщу, а з нею і Європу, ОУН заходилася готувати похідні групи, завданням яких було створювати осередки української державної влади там, де у воєнному безладі новий окупант не встигне встановити свого порядку.30 червня 1941 року бандерівська ОУН проголосила у Львові відновлення Української Держави. Цей акт, крім усього іншого, послужив моментом істини для з’ясування справжніх намірів Гітлера щодо України – на початку липня Бандеру і Стецька було заарештовано, а на членів ОУН гестапо розпочало полювання, знищуючи їх нарівні з євреями і циганами. Цей акт служить моментом істини і сьогодні, позаяк ні виконавча, ні законодавча влади держави Україна не визнають цього державотворчого характеру. З цього я роблю висновок, що наші теперішні державні мужі не дуже тверді у своїх державницьких переконаннях, і якби за теперішню державу треба було перейти гестапівські катівні і концтабори, то для більшості з них ця ціна здалася б надмірною.
Проти лома нема прийому. Принамні так здавалося ідеологам КПРС, які жили в своєму матеріалістичному світі, характер мислення яких добре відображало запитання Сталіна про реальний вплив Ватикану на світову політику: „А скільки у Папи Римського дивізій?”. З УПА чомусь виходило інакше. На місце знищених повстанців ставали нові, керівників відшукати було важко, населення дуже неохоче продавало їх НКВД-МҐБ. Роман Шухевич, який був особисто знайомий просто внаслідок родинних зв’язків великому числу людей в Галичині, залишався невловимим довше, ніж тривала війна СРСР з Німеччиною.
Suum cuique
Так всё-таки было. Ну наконец-то.
А что же вы так долго тянули с ответом на этот вопрос? Или это по привычке, пока неприпрёшь фактами. Ну, что теперь будем говорить дальше. Поляки у себя поставили памятник погибшим украинцам от рук Армии Крайовой в 1993 году, почему наши не ставят памятникам полякам погибшим от рук УПА?
То лише справа часу. Буде такий, я впевнений.
только один русский народ под чутким руководством грузина... остальные народы так, погулять вышли.«Именно русский народ спас мир от фашизма, сломав ему хребет ценой огромных жертв в Великой Отечественной войне», – говорится в документе.
Другими словами "мы - мальчиши, а вы - плохиши, признайте это!"«А в это же время территория Западной Украины (Львовская, Тернопольская и Ивано-Франковская область), стала оплотом гитлеровских пособников из ОУН-УПА.
Вообще жжесть: уравнивание Московии с Киевской Русью, а большевиков - с братьями-славянами!К сожалению, угнетаемые русины восприняли мировоззрение и психологию своих поработителей, и согласились стать слепым орудием в «крестовом походе» против восточнославянских братьев. Но разве не пора им вспомнить, что мы живем в государстве, которое является колыбелью Руси, что в Киеве был принят первый закон на русских землях – «Русская правда», что там же состоялось крещение Руси», – подчеркивают авторы заявления.
Донецкий горсовет жжот неимоверно!
____________
А как вы пан Роман относитесь к этому?
Приказ шухевича:" УПА должна домогатїся, щоб ні одне село не візначало радяньску владу. ОУН має діяти так, щоб усі хто ввізнає радяньску владу, були знгищені. Нк залякувати, а фізично знищувати!"
Из приказа ясно как проводилась агитация за "всенародную" поддержку УПА.
Да вы о чём, я давно уравниваю ОУН с большевиками. От финансирования, до борьбы внутри партии за власть, и в жестокости при достижений своих целей.
В качестве аргумента по реабилитации ОУН приводить сайт ОУн?
Жестко.
В фонде музея СБУ (единица хранения 1068) хранится фотокопия одного интересного документа, который называется «Характеристика. Шухевич Роман «Тарас Чупринка» - «Тур». Эта характеристика была написана 9 апреля 1945 г. в отделе борьбы с бандитизмом УНКВД по Львовской области членом Центрального Провода ОУН М. Степаняком - «Лексом», захваченным в результате чекистско-войсковой операции в с. Дермань Ровенской области.
...... Степаняк был первым из руководителей ОУН такого высокого ранга, захваченным живым, и чекисты старались наиболее эффективно использовать полученную от него информацию, а потому тщательно скрывали факт ареста М. Степаняка - никаких официальных сообщений по этому поводу не было. Более того, в отличие от других задержанных оуновцев, которые активно выступали в газетах и на митингах с осуждением своей «деятельности», Степаняка в пропагандистских целях не использовали. Долгое время его дело не направляли в суд. Его допрашивали, использовали в опознании убитых участников ОУН-УПА, вновь допрашивали, перевозили из Львова в Киев и обратно.
Только 26 марта 1947 г. Военный трибунал войск МВД Киевской области осудил М. Степаняка по ст. ст. 54-1 «а» и 54-11 Уголовного кодекса УССР к высшей мере наказания - расстрелу. Однако 23 июня 1947 г. Военная коллегия Верховного Суда СССР, ссылаясь на ст. 3 Указа Президиума Верховного Совета СССР от 26 мая 1947 г., заменила расстрел на 25 лет ИТТ.
Наказание отбывал в Песчаном лагере (Карагандинская область, Казахстан). После смерти Сталина написал несколько жалоб в разные инстанции, добиваясь пересмотра дела. Лишь 8 апреля 1961 г. Президиум Верховного Совета УССР помиловал Степаняка и снял с него судимость, а 12 апреля он был освобождён. После освобождения, вместе с другими амнистированными проводниками В. Галасой, В. Куком, М. Матвиейко, М. Степаняк выступил с осуждением своей деятельности в ОУН.
Умер 13 февраля 1967 г. в с. Дзвиняч.
Реабилитирован 3 января 1995 г. прокуратурой Ровенской области.
Шухевич — «Тур» — людина фактично дрібна, при тому хворобливо честолюбива, зарозуміла, мстива. По свойому ідеологічному і політичному спрямуванню типовий увіст-оунівець. Ворог масової політичної роботи, зокрема політичної освіти й виховання членських кадрів і широких народних мас. Стояв твердо на становищі, що політика — це діло проводу, нести політичну освіту в членські і народні маси — це, на його погляд, рівнозначно з підриванням основ націоналістичної, політичної і організаційної дисципліни.
Хлоп, як він залюбки висловлювався, не сміє політикувати, він має слухати і безоглядно виконувати накази проводу. Дати хлопові політичну освіту це те саме, що заставити його критикувати провід, міркувати над тим, правильну чи неправильну політику веде провід,— цього допустити не можна.
ОУН він розумів як бойово-військовий загін, про роль політичної організації не було в нього уявлення. Тому, прийшовши до влади і закріпившись, Шухевич-«Тур» бере зараз же гострий зворотний курс і від «політизації» переходить круто до «мілітаризації», палочної дисципліни і виховання.
Шухевич ще в легіоні вславився биттям стрільців. Як голова ОУН, а відтак командир усієї УПА, завів таку систему в організації і на тому пункті зійшовся з Климом Савуром, якщо йде про методи насильств, терору, шомполів і мордобиття в УПА і всього українського населення.
Як політичний і військовий керівник — спроможний на те, на що може спромогтися прусський капраль.
Його кругозір поза львівський ринок і приватну крамничку не виходив. Якщо в нього був ідеал держави, то не іншої, як поліційної, якої тверду руку назовні повинна усталювати диктаторська влада військової верхівки. Як терорист вірив у всесилу терору і на площині терору думав знайти розв'язок всіх проблем внутрішньої і зовнішньої політики. Несловний, підступний, підлесливий, аморальний та одночасно дуже побожний і забобонний.
Фонд музея СБУ - единица хранения 1068.
Ну Минаев, сейчвс начнут говорить, что этол от НКВД или как обычно пропадут с ветки. Нелзя так резко с ними. Можете поверить, я с ними давно дискутирую. Тут хоть сознались, что УПА резало поляков, а вы им сразу о тупости героя. Это же получается, если верхушка тупа, то какие подчинённые. Зря вы их отпугнули, хотя материал хороший.
Ви думаєте,що цією брехнею вже можна когось загітувати?Чи навіть просто в чомусь переконати?
Після того,як поляки проводили пацифікацію і вирізали українців,чи можна ,що їм трохи дали по шиї?
І,чи можна співставити масштаби з тим,що робили гебісти в 39-41-му,в час війни і після неї? Та,навіть наці сховаються.
Що,вам довести злочинність комуністичного режиму,за який так хапається Мінаєв?Режиму.який знищив десятки мільйоні людей.Режиму,який створив і випестував того ж Гітлера.Режим,який злочинний апріорі.
"МІЛІТАРИЗАЦІЯ НІМЕЧЧИНИ.
Різними шляхами Сталін та Гітлер йшли назустріч один одному - Гітлеру потрібна була російська сировина, Сталіну - німецька технологія.
Відповідно до господарського договору 1939 р. Сталін направив до Німеччини спеціальну комісію, що мала визначати якість запропонованих німецькою стороною товарів.
Паралельно німецька делегація вела інтенсивні переговори в Москві з Мікояном. 11 лютого 1940 р. було підписано новий економічний договір, розрахований на 27 місяців. При чому СССР мав виконати свої поставки за 18 місяців (якраз до літа 1941 р.), а Німеччина — впродовж усього договірного терміну.
За цим договором СССР мав поставити в Німеччину сировини й матеріалів на суму понад 500 млн. марок.
Взаємною торгівлею, спільними діями проти Польщі совєтсько-німецьке співробітництво не обмежувалося. Пакт і договір про дружбу й кордон регламентували ще й воєнно-стратегічне співробітництво. Так, Німеччина цілковито підтримала СССР у його окупаційній війні проти Фінляндії, а СССР надав послуги Німеччині в організації на території Мурманської області спеціальної военно-морської бази "База-Норд", що обслуговувала німецькі підводні човни під час кампанії проти Норвегії. Це були ті самі човни, що 1939 — 1941 рр. розстрілювали британські конвої у Північній Атлантиці. У тому ж Мурманську німецькі кораблі переховувалися від англійських торпедоносців, поповнювали свої запаси, води, продовольства, зброї, ремонтувалися. Особливо дошкуляв англійським кораблям рейдер "Бремен", що також базувався в районі Мурманська.
Цей економічний договір, а також інші, що були підписані згодом, сприяв озброєнню вермахту, що є порушенням Версальського договору 1919 року, за яким Німеччині заборонялось мати важку артилерію, танки, підводні човни та військову авіацію, а відтак і порушенням п. ”а” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу (злочини проти миру), а саме: планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів або угод або участь в загальному плані чи змові, спрямованих на здійснення будь-якої з перелічених дій.
ЗЛОЧИНИ КОМУНІЗМУ ПЕРІОДУ ІІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ.
1. Організація, спільно з гітлерівціми, комуністичною владою СССР ІІ Світової війни.
23 серпня 1939 року було підписано пакт Молотова - Рібентропа, додатком до якого були секретні протоколи. За ними був проведений поділ українських земель, які входили станом на 1939 рік до складу Польщі, що їх мали зайняти нацисти та комуністи. Також Червона Армія мала допомогти Вермахту окупувати Польщу.
1 вересня Вермахт почав агресивну війну проти Польщі, а 17 вересня Червона Армія розпочала бойові дії проти Польщі зі свого боку, виконуючи секретну угоду про розподіл сфер впливу в Європі. Під час польської компанії Вермахт і Червона армія проводили спільні бойові операції. Наприклад, по захопленню Бреста.
Так і не дочекавшись повідомлень про падіння Варшави чи про втечу польського уряду за кордон, Сталін віддає наказ розпочати воєнні-дії проти Польщі. 17 вересня 1939 р. совєтські війська перейшли польський кордон.
Таким чином Совєтський Союз разом зі своїм спільником – нацистською Німечинною розв’язав агресивну війну проти Польші і такі дії у відповідності до Статуту Міжнародного Військового Трибуналу кваліфікуються як злочин проти миру, а саме: “планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів або угод або участь в загальному плані чи заговорі направлення на здійснення будь – якого з перелічених дій.”
Переважна більшість території Західньої України увійшла у межі- СССР, але, бажаючи добитись контролю над Литвою, Сталін не наполягав на приєднанні до УССР Лемківщини, Посяння, Холмщини і Підляшшя. В результаті ці українські етнічні території (близько 16 тис. кв. км. з 1,2 млн. населення) опинилися під німецькою окупацією.
Таким чином західноукраїнські землі були приєднані до СССР шляхом анексії.
Процес, завдяки якому західноукраїнські землі опинились у складі УССР, не одномірний, а навпаки - багатопляновий. При його розгляді і аналізі варто мати на увазі той факт, що хоча було здійснено етнічне возз'єднання і західноукраїпські землі формально увійшли до складу УССР, фактично на практиці відбувалась інкорпорація, тобто "входження до складу" СССР. Передування рішення Верховної Ради Совєтського Союзу про возз'єднання аналогічному рішенню Верховної Ради України красномовно підтверджує цю думку.
З одного боку, експропріяція маєтків польських землевласників, перерозподіл їх землі між українськими селянами; українізація системи народньої освіти, державних установ, судочинства; поліпшення медичного обслуговування, особливо на селі;
націоналізація промислових підприємств; ліквідація безробіття... З іншого — руйнація політичної та культурної інфраструктури, створеної місцевою українською інтелігенцією (перестали функціонувати всі колишні українські партії, а також культурні установи, зокрема, "Просвіта", Наукове товариство імені Тараса Шевченка); насильницька колективізація;
антицерковні акції; репресії проти так званих "буржуазних спеціялістів"; масові депортації населення (із Західньої України і Західньої Білорусії було депортовано 318 тис. сімей, тобто 1173170 чоловік, що становило приблизно 10% населення.
Отже СССР з метою захоплення все нових і нових територій, розв’язує агресивну війну проти Польської держави в процесі війни було взято в полон, а згодом ростріляно декілька тисяч польських військовополонених, що є порушенням п. “а” та “в” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу, а саме: вбивства, застосування тортур, увід у рабство чи для інших цілей цивільного населення окупованих територій; вбивства, тортури військовополонених; вбивство заручників; безглузда руйнація міст, сіл; розорення, не виправдане військовою необхідністю
2. Масові репресії на окупованих територіях, що їх за спільною угодою планово проводили НКВД та гестапо.
На окупованих теритоторіях НКВД та гестапо здійснювались масові репресії та розстріли української і польської інтелігенції, державних службовців, військових, духовенства. У березні 1940 року на спільному симпозіумі гестапо-НКВД сторони обмінялися списками осіб які підлягали знищенню та обговорювали подальшу долю польських військовополонених. Навесні і влітку цими службами, на території Польщі була проведена “Акція АБ”, в ході якої було знищено близько 3500 польських діячів науки, культури, мистецтва. Також за спільною угодою відбулась передача СС і гестапо 800 німецьких та австрійських антифашистів, що спочатку переховувалися в СССР, а потім стали мешканцями ГУЛАГу.
Треба відзначити, що під час цих спільних “акцій” радянські карателі діяли набагато маштабніше ніж німці. За нещодавно розсекречених матеріалів “Особой папки” дізнаємось, що в “комитете государственной безопасности при совете Министров СССР с 1940 года хранятся учетние дела и другие материалы на расстреляных в том же году пленных и интернированых офицеров, жандармов, полицейских, осадников, помещиков и т. п. лиц бывшей буржуазной Польши. Всего по решениям специальной тройки НКВД СССР было расстреляно 21857 человек, из них: в Катынском лесу Смоленская область 4421 человек, в Старобельском лагере близ Харькова 3820 человек и 7.305 человек были расстреляны в других лагерях и тюрьмах Западной Украины и Беларуссии.
Вся операция по ликвидации указаных лиц проводилась на основании Постановления ЦК КПСС от 5-го марта 1940 года.”
Дії більшості засуджених до страти кваліфікувались за статтею діючого на той час Кримінального кодексу СССР як “Зрада Батьківщини”, однак населення окупованих територій не можна було вважати громадянами Радянського Союзу , оскільки приєднання західноукраїнських територій відбулося насильницьким шляхом, в односторонньму порядку і в загальному носило фіктивний характер. В той же час мирне населення , яке з приходом неприятеля взяло в руки зброю, не можна розглядати як зрадників країни-завойовника.
Вказані злочини Компартії підлягають відповідальності згідно п. “с” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу і кваліфікується як злочини проти людства, а саме: вбивства, знищення, уведення в рабство, заслання або інші жорстокості, вчинені відносно цивільного населення до або під час війни, або переслідування з політичних, расових або реліґійних мотивів з метою здійснення або в зв’язку з іншим злочином..
В світі вже давно знають і осуджують злочини комунізму.
Необхідність міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів
Последний раз редактировалось Romko; 27.12.2007 в 18:59.
Suum cuique
А им и остается, что только требовать "Нюрнбергского процесса 2", над ком.партией. Лично желаю им удачи в этом деле.
А то, требовать не провести, говорить не сделать.
Угу. Мне. почему то, приходят аналогии с орками(гопниками).вы им сразу о тупости героя. Это же получается, если верхушка тупа, то какие подчинённые.
Рома, ну я же не вспоминал нигде ГБистов отдельно от УПА. Я всегда полвторяю, что НКВД и сБ ОУН близнецы, только численностью личного состава отличаются. А ты мнея всё время в сторону уводишь. Разве НКВД принимало участие в уничтожении поляков в 1942-1943 годах?
Кстати вы уважаемый ничего не ответили про приказ Шухевича о запугивании местного населения З.У. Или может этого тоже не было?
А может быть УПА не переодевалось в форму НКВД для выявления тех, кто их не поддерживает?
Можете меня ещё попытаться убедить , что в отряды УПА шли только добровольци из-за любви к Бандере и Шухевичу, а не из-за страха за гибель своих родственников. Попрпобуйте убедить.
Та не збираюсь я ні в чому Вас переконувати.Я виріс тут.серед тих людей,я знаю,хто були ті люди,я знаю,чим вони дихали і хто був для них найлютіший ворог.Не німці.І не поляки.
Suum cuique
А чего же они и немцев и поляков убивали?
Ваши права
Социальные закладки