Вели́ке князі́вство Ру́ське (ВКР) — назва козацької України (у складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств), під якою вона відповідно до умов Гадяцького договору, укладеного на козацькій раді 16 вересня 1658 р., мала увійти як суб'єкт федерації до складу Речі Посполитої Трьох Народів.
Велике князівство Руське було викреслено при ратифікації договору Сеймом[1].
За Гадяцьким договором передбачалися обмеження її внутрішньополітичного суверенітету, позбавлення прав на зовнішню політику, відновлення існуючої до Хмельниччини системи соціально-економічних відносин.
Автором концепції ВКР, а також першим і останнім його канцлером був Юрій Немирич, який у квітні 1659 р. виступив з відповідною промовою перед депутатами сейму Речі Посполитої у Варшаві.
Спроби уряду Івана Виговського весною 1659 року домогтися включення до складу князівства Волинського, Подільського і Руського воєводств, збільшення козацького реєстру до 60 тисяч осіб та ліквідації унії зазнали невдачі.
Після проголошення Гадяцької угоди розпочинається Українсько-російська війна (1658-1659), яка завершилась перемогою козацьких військ під Конотопом.
Проте, після цього, розпочався рух козацтва (за активної підтримки Москви) проти союзу з Польщею, і восени 1659 року новий гетьман Юрій Хмельницький фактично скасовує угоду.
Социальные закладки