
Сообщение от
Реалист.
Как вам уважаемые пропутэнцы это и не нравится , предлагаю вашему вниманию следующий документ.
№ 46
З ПРОМОВИ И. В. СТАЛІНА НА КОНФЕРЕНЦІЇ
АГРАРНИКІВ-МАРКСИСТІВ "ДО ПИТАНЬ АГРАРНОЇ
ПОЛІТИКИ В СРСР" - ПРО КЛАСОВІ ЗРУШЕННЯ
І ПОВОРОТ У ПОЛІТИЦІ ПАРТИ
29 грудня 1929 р.
Нарешті питання про класові зрушення в країні і наступ соціалізму на капіталістичні елементи села. Характерна риса роботи нашої партії за останній рік полягає в тому, що ми, як партія, як радянська влада:
а) розгорнули наступ по всьому фронту проти капіталістичних елементів села.
б) цей наступ дав і продовжує давати, як відомо, дуже відчутні позитивні результати.
Що це значить? Це значить, що від політики обмеження експлуататорських тенденцій куркульства ми перейшли до політики ліквідації куркульства, як класу. Це значить, що ми проробили і продовжуємо пророблювати один з вирішальних поворотів в усій нашій політиці.
До останнього часу партія стояла на позиції обмеження експлуататорських тенденцій куркульства. Відомо, що ця політика була проголошена ще на VIII з'їзді партії. Вона, ця сама політика, була знову проголошена при запровадженні непу і на XI з'їзді нашої партії. Всі пам'ятають відомий лист Леніна про тези Преображенського35 (1922 p.), де він знову вертається до питаня про необхідність проведення саме такої політики. Вона була, нарешті, підтверджена XV з'їздом нашої партії. її і проводили ми до останнього часу.
Чи правильна була ця політика? Так, вона була тоді безумовно правильна. Чи могли ми років п'ять або років три тому розпочати такий наступ на куркульство? Чи могли ми тоді розраховувати на успіх такого наступу? Ні, не могли. Це було б найнебезпечніпшм авантюризмом. Це було б найнебезпечнішою грою в наступ. Бо ми напевно зірвалися б на цьому і, зірвавшись, зміцнили б позиції куркульства. Чому? Тому, що у нас не було ще тих опорних пунктів на селі, у вигляді широкої сітки радгоспів і колгоспів, на яких можна було б базуватися в рішучому наступі проти куркульства. Тому, що ми не мали тоді можливості замінити капіталістичне виробництво куркуля соціалістичним виробництвом колгоспів і радгоспів.
В 1926-1927 роках зінов'євсько-троцькістська опозиція посилено нав'язувала партії політику негайного наступу на куркульство. Партія не пішла на цю небезпечну авантюру, бо вона знала, що серйозні люди неможуть дозволити собі гру в наступ. Наступ на куркульство є серйозна справа. Його не можна змішувати з декламацією проти куркульства. Його не можна також змішувати з політикою дряпання з куркульством, яку посилено нав'язувала партії зінов'євсько-троцькістська опозиція. Наступати на куркульство - це значить зломити куркульство і ліквідувати його, як клас. Поза цими цілями наступ є декламація, дряпання, пустодзвонство, все що завгодно, тільки не справжній більшовицький наступ. Наступати на куркульство - це значить підготуватися до діла і ударити по куркульству, але ударити по ньому так, щоб воно не могло більше звестися на ноги. Це й називається у нас, більшовиків, справжнім наступом. Чи могли ми розпочати років п'ять або років три тому такий наступ, сподіваючись на успіх? Ні, не могли.
Справді, куркуль виробляв у 1927 р. більш як 600 млн пуд. хліба, а продавав з цієї суми в порядку позасільського обміну близько 130 млн. пудів. Це досить серйозна сила, на яку не можна не зважати. А скільки виробляли тоді наші колгоспи і радгоспи? Близько 80 млн пуд., з яких вивезли на ринок (товарний хліб) близько 35 млн пуд. Судіть самі, чи могли ми тоді замінити куркульське виробництво і куркульський товарний хліб виробництвом і товарним хлібом наших колгоспів і радгоспів? Ясно, що не могли.
Що значить при таких умовах розпочати рішучий наступ на куркульство? Це значить напевно зірватися, посилити позиції куркульства і залишитися без хліба. Ось чому ми не могли і не повинні були розпочинати тоді рішучого наступу на куркульство всупереч авантюристським декламаціям зінов'євсько-троцькістської опозиції.
Ну, а тепер? Як тепер стоїть справа? Тепер у нас є достатня матеріальна база для того, щоб ударити по куркульству, зломити його опір, ліквідувати його, як клас, і замінити його виробництво виробництвом колгоспів і радгоспів. Відомо, що в 1929 р. виробництво хліба в колгоспах і радгоспах становило не менш як 400 млн пуд. (на 200 млн пуд. менше, ніж валова продукція куркульського господарства в 1927 p.). Відомо далі, що в 1929 р. колгоспи і радгоспи дали товарного хліба більш як 130 млн пудів (тобто більше, ніж куркуль у 1927 p.). Відомо, нарешті, що в 1930 р. валова хлібна продукція колгоспів і радгоспів становитиме не менш як 900 млн пудів (тобто більше, ніж валова продукція куркуля в 1927 p.), а товарного хліба дадуть вони не менш як 400 млн пуд. (тобто незрівнянно більше, ніж куркуль у 1927 p.).
Так стоїть тепер справа у нас, товариші.
Ось яке переміщення відбулось у нас в економіці країни.
Тепер у нас є, як бачите, матеріальна база для того, щоб замінити куркульське виробництво виробництвом колгоспів і радгоспів. Саме тому наш рішучий наступ на куркульство має тепер безперечний успіх.
Ось як треба наступати на куркульство, якщо говорити про справжній і рішучий наступ, а не обмежуватися пустопорожньою декламацією проти куркульства.
Ось чому ми перейшли останнім часом від політики обмеження експлуататорських тенденцій куркульства до політики ліквідації куркульства, як класу.
Ну, а як бути з політикою розкуркулювання, чи можна допустити розкуркулювання в районах суцільної колективізації? - запитують звідусіль. Смішне запитання! Розкуркулювання не можна було допускати, поки ми стояли на точці зору обмеження експлуататорських тенденцій куркульства, поки ми не мали можливості перейти в рішучий наступ проти куркульства, поки у нас не було можливості замінити куркульське виробництво виробництвом колгоспів і радгоспів. Тоді політика недопустимості розкуркулювання була необхідна і правильна. А тепер? Тепер - інша справа. Тепер ми маємо можливість повести рішучий наступ на куркульство, зломити його опір, ліквідувати його, як клас, і замінити його виробництво виробництвом колгоспів і радгоспів. Тепер розкуркулювання проводиться самими бідняцько-середняцькими масами, які здійснюють суцільну колективізацію. Тепер розкуркулювання в районах суцільної колективізації не є вже простий адміністративний захід. Тепер розкуркулювання становить там складову частину утворення і розвитку колгоспів. Тому смішно і несерйозно розводитись тепер про розкуркулювання. Знявши голову, за волоссям не плачуть.
Не менш смішним здається друге питання: чи можна пустити куркуля в колгосп. Звичайно, не можна його пускати в колгосп. Не можна, бо він є заклятим ворогом колгоспного руху.
Сталін Й. Твори.- Т. 12.- С 165-169.
Социальные закладки