От Фэй неугомонная.
Немцы не финансировали,а оказывали финансовую помощь до 1926 года.
После этого помощь прекратили из-за сближения с СССР и возобновили с 1938 года,до провозглашения Акта о Независимости.
Хотите немецких документов? Их есть у меня:
Уривок з донесень із окупованих районів Сходу № 4
Берлін, 22 травня 1942 року.
Секретно!
Начальник поліції безпеки і СД.
ШТАБ Командос
В. Вороги і питання репресій.
[...]
Рух опору на Україні
а) Рух Бандери.
...Фінансування руху Бандери йде головним чином з Галичини. Члени руху сприяють організації як сплачуванням певних внесків, так і добуванням продовольства. Крім того, голови кооперативів, як правило, є прихильниками Бандери. Серед тих, хто вносить кошти, є і євреї, часто їх змушують давати гроші. [...]
На околицях Костопіля на складах зброї захоплено і передано вермахту:
600 рушниць, 12 кулеметів, 1200 протигазів, 254000 рушничних патронів, 20000 снарядів, 4000 гранат, 2000 мін, 500 кулеметних дисків та інше військове спорядження. Варто зазначити, що, скориставшись обставинами на початку війни, руху Бандери вдалося міцно вкоренитися на Волині та на Поділлі і завербувати значну кількість людей...
Bundesarchiv Koblenz
С немцами вошли 700 человек личного состава "Нахтигаль" и "Роланд" а общая численность ОУН(б) на то время оценивалась в 12 тыс. человек.- с немцами вошли на территорию Украины в составе полка Бранденбург-800 и первые два года войны продолжали службу в немецких батальонах..
- переформирование украинских батальонов в в УПА и дивизию Галичина..
Столько же продолжали службу в 201 охранном батальоне и не два года а до 1 декабря 1942.
Батальон не "переформирован" а после отказа продолжить контракт:
К формированию дивизии СС"Галичина" ОУН(б) никакого отношения не имела.Батальйон перевезли до Львова, де офіцерів заарештували. Роману Шухевичу вдалося втекти. Німецька команда вимагала, щоб учасники переїхали до Любліна для створення нового батальйону. Ніхто з батальйону до Любліна не поїхав. Більшість учасників пішли у загони УПА[7].
Офіційна позиція ОУН(Б) була викладена в «Бюлетені», її видавничому органі. Бюлетень Крайового Проводу Організації Українських Націоналістів Самостійників Державників, 1943 рік, ч.11: «…В українській державі, без українського уряду не може бути й української армії. Те, що планують німці, – це подальший визиск, цим разом фізичної сили народу, це дальше його нищення і ставлення наше до цього у тому випадку може бути тільки негативне… За що мають боротися тисячі українських добровольців? За ненависну «нову» німецьку Європу? За кривавий терор, застосовуваний на всіх українських землях? За колоніальний визиск і голодну смерть мільйонів? За сотні тисяч винищених полонених і в’язнів? За тисячі розстріляних борців?.. Українська кров може литися тільки за Українську Державу і тільки в рядах Української Армії, а не в колоніальних відділах… Ми не сміємо в’язати реалізації нашої ідеї з банкрутуючим германським імперіалізмом, бо в цей спосіб відштовхуємо від неї широкі маси українського Сходу, посилюємо більшовиків, ослаблюємо себе… Український народ змагається не за пом’якшення чужого ярма, а за скинення його взагалі. Сьогодні немає жодних сумнівів, що твориться не українська національна, а німецька колоніальна частина».
Социальные закладки