шо то морили морили бедных украинцев а потом резко бросили-нелогично
| ||
Тема: Сепаратизм в Украине
шо то морили морили бедных украинцев а потом резко бросили-нелогично
Тут небольшой нюанс - Галицкая армия никогда не называлась официально "Украинской" Галицкой армией. УГА - это современный новодел нынешних недобросовестных украинских историков. Она всегда называлась лишь "Галицкая армия", так же как и ее военнослужащих никто не считал украинцами (они были чужаки на Украине и в Киеве), а лишь галичанами.

Вроде нигде,кроме Украины не было загран отрядов,не выпускающих голодных людей из селений,занесённых на чёрную лоску,нигде не было,чтобы реквизировали ВСЕ,ЛЮБОЕ продовольствие.вплоть до приговленной еды,вываливаемой на землю и растоптаной. Была помощь,но преимущественно только в другие места СССР,где был голод.
Могли уничтожать зерно и продовольствие,но не вести его на Украину.
Так что положи камни подальше,документы и записанные воспоминания ( ОБС у мерзавцев) говорят многое.. раньше и голод замалчивалии практически отрицали или затыкали рты репрессиями.

Вы великолепны! При всём уважении к вашей бабушке,жившей на территории будущей Западной Украины,где плохо,как и во всём Мире, плохо знали о голоде...
Но вы плохо учили географию, не представляете расстояние,которое было необходимо пройти голодным людям без продовольствия, без чего либо,что можно было обменять на еду или можно было у них отнять,не знаете о заградительных отрядах,пограничниках с обеих сторон границы.. Ну ладно,хоть сам факт Голодомора не отрицаете...
какая Западная Украина к Голодомору и загран отрядам ???
русофобия - страшная болезнь ума и духа (особенно, для русских :) )

Загран отряд- это что такое? Сведения о численности,дислокации,функциях- в студию..
Аналогично- по фактом уничтожения в СССР продовольствия во времена голода.
Рассказы об изъятии из детских кроваток тарелок с недоеденной кашей- можешь оставить себе,обрыдли уже эти скаски..
И один вопрос: если ВСЁ абсолютно изъяли в 1932- то что сеяли и соответственно изымиали в 1933-м?
А как же документы по ссылке - распоряжения, приказы и прочее об оказании помощи? Они по Вашему сфальсифицированы? Или не исполнялись?
Заград отряды и черные доски были и в Поволжье. Такие же заградотряды не пускали голодающих в Киев.
А на Кавказе вообще дело доходило до расстрелов. - Власть не могла справиться с голодом.
никогда голод не замалчивали. зерно никто не уничтожал, его продавали в США во время их Великой Депрессии за золото.
Все верно, голод был, заградотряды были. Только вина в этом, не только плохого урожая, не только Сталина с его программой, НО, в ПЕРВУЮ ЛОЧЕРЕДЬ нерадивых местных управленцев, что дали неверные сведения об урожая, а потом рассказывали как эти недоукраинизированные крестьяне сабботируют программу партии.
русофобия - страшная болезнь ума и духа (особенно, для русских :) )

Оно тебе надо?Тем более,что ты великолепно всё знаешь или обязан знать,чтобы нагло отрицать ЛЮБУЮ информацию... Мне убеждать тебя в чём либо нет нужды. АБСОЛЮТНО. Есть такая метода у бригадистов сру- включать дурку ,требовать как можно больше не нужной изначально информации... и не надейся-вдоль и поперёк известны все выкрутасы бригадистов сру по Голодомору...
Моя бабушка жила не на Западной Украине,а в Николаевской области и голод начался не сразу с бухты барахты,а до этого было несколько неурожайных лет.И о заградотрядах она ничего не рассказывала,а вот в селе у них жили переселенцы именно из Западной Украины,которые и рассказывали о том,как некоторые разбогатели на таком бизнесе,если так можно выразиться.
Георгиу, Вы так и не рассказали - из чего в пекарне Вашей бабушки пекли хлеб в период, когда "реквизировали ВСЕ,ЛЮБОЕ продовольствие.вплоть до приговленной еды,вываливаемой на землю и растоптаной"(с)?

Честное слово,мне давно надоело кого либо из искренних отрицателей в чём либо убеждать. У человека сложили определённое мнение,выгодное и необходимое советскому агитпропу и он сознательно не желает его менять. Поэтому у него просто мимо проходит любая информация,противоречащая привычному.
Бригадисты сру- отдельная пестня.
Раньше и сам голод отрицали... затем отрицали направляющую и руководящую роль партии и правительства и сейчас выгораживатели - сталинисты продолжают валить " на местных",не замечающих,что ВСЕ до единой Дерективы шли из центра и ЛЮБАЯ самовольная инициатива каралась жестоко,вплоть до расстрела...
Да, были просьбы о помощи продовольствием...была серия публикаций архивных документов,у меня некотрые есть в архиве. Но как я ни искал,я не находил реальных свидетельсва помощи именно Украине. В другие районы СССР- была помощь...можен не повезло?
Если у вас есть- дайте ссылку...
Вот некоторые документы
http://i078.radikal.ru/0904/f6/e51276cbedb5.jpg
http://i079.radikal.ru/0904/33/111c2bce9f38.jpg
http://s59.radikal.ru/i163/0904/01/6c7c88502d28.jpg
http://s50.radikal.ru/i130/0904/2c/18ad33ebfd27.jpg
http://s58.radikal.ru/i159/0904/cb/1972f08c5e2a.jpg
http://s51.radikal.ru/i132/0904/74/37bacd56e603.jpg
http://s55.radikal.ru/i148/0904/7d/c6b6569e4a56.jpg
http://s60.radikal.ru/i167/0904/23/4213fde0443a.jpg
http://i074.radikal.ru/0904/8b/dbf0e99a60bf.jpg
Искал плохо.Очевидно- в гугле забанили.
В 1933 году в общей сложности Украина получила 501 тыс. тонн зерна в виде ссуд, что было в 7,5 раз больше, чем в 1932 году (65,6 тыс. тонн). Российские регионы (без Казахстана) соответственно получили 990 тыс. тонн, лишь в 1,5 раза больше, чем в 1932 году (650 тыс. тонн).
Много ли получила Украина в 1933 году продовольственных и семенных ссуд из Центра? Почти столько же, сколько в 1922 году вся Советская Россия от всех международных организаций, участвовавших в оказании помощи голодающим в России.
Почему именно на Украину в 1933 году было направлено из Центра такое огромное количество зерна? Потому что в УССР сложилась наиболее острая ситуация в зерновых районах, поставившая под угрозу срыв посевной кампании, чего сталинское руководство не могло допустить из-за особой роли республики в зерновом производстве страны.
Говоря о ситуации 1932 г. на Украине, необходимо особо подчеркнуть, что ответственность за начавшейся голод и несвоевременную реакцию на него Центра несет в немалой степени украинское руководство, скрывавшее факт массового голода. Об этом красноречиво говорит, например, письмо Сталину секретаря ЦК Компартии Украины Косиора от 26 апреля 1932 года. В нем Косиор писал: "У нас есть отдельные случаи и даже отдельные села голодающие, однако, это только результат местного головотяпства, перегибов, особенно в отношении колхозов. Всякие разговоры о "голоде" на Украине нужно категорически отбросить».
Историкам известны документы о том, что Сталин в 1933 году лично санкционировал направление в Украину зерна в ущерб российским регионам. Вот лишь один факт. 27 июня 1933 г. секретарь ЦК Компартии Украины Хатаевич направил Сталину шифрограмму следующего содержания: "Продолжающиеся последние 10 дней беспрерывные дожди сильно оттянули вызревание хлебов и уборку урожая. В колхозах ряда районов полностью съеден, доедается весь отпущенный нами хлеб, сильно обострилось продовольственное положение, что в последние дни перед уборкой особенно опасно. Очень прошу, если возможно, дать нам еще 50 тысяч пудов". На документе имеется резолюция Иосифа Сталина: "Надо дать". В то же время, на просьбу начальника политотдела Новоузенской МТС Нижне-Волжского края Зеленова, поступившую в 3 июля 1933 года, о продовольственной помощи колхозам зоны МТС был дан отказ.
Кто там отрицает голодомор? Нате, читайте и хорош мозги пудрить.
Дослідження Станіслава Кульчицького на базі розсекречених даних перепису 1937 року та демографічної статистики вказують на те, що населення УРСР за переписом 1937 року становило 28 388 тисяч, за переписом 1926 року — 28 926 тисяч осіб, тобто за 10 років воно скоротилося на 538 тисяч. З підрахунку втрат від голоду потрібно виключити очікувану природну смертність 1933 року. Для цього найкраще вважати її рівною середньому арифметичному від показників смертності за 1927—1930 роки, тобто, в середньому, 524 тисяч осіб на рік. Виходячи з відкоректованої народжуваності у 1933 році (621 тисяч), одержуємо нормальний приріст за цей рік в 97 тисяч людей. Цей приріст п'ятикратно менший, ніж у попередні роки.
Таким чином маємо народжуваність і нормальну смертність за 10 років міжпереписного періоду. Маємо також загальну чисельність населення за обома переписами. Порівняння цих величин дозволяє визначити єдиний невідомий показник — неприродну смертність у 1933 році. Природний приріст за 1927—1936 роки становить 4 мільйони 43 тисячі людей. Додаючи до цієї величини різницю в чисельності населення між двома переписами (538 тисяч), одержуємо демографічний дефіцит у 4 мільйони 581 тисячу людей. Облік механічного руху населення, який проводився працівниками ЦУНГО СРСР протягом 10-ти років, вказує на від'ємне для України сальдо в 1 мільйон 343 тисячі осіб. Статистичні органи визнавали, що він більш неточний, ніж облік природного руху.
Потрібно також врахувати сальдо міграційного балансу, яке становить 3 мільйони 238 тисяч осіб. Цю цифру можна вважати прямими втратами від голоду 1933 року. Вона увібрала в себе неточності в державному обліку природного і особливо механічного руху населення. Деякі історики відмовляються враховувати міжреспубліканське міграційне сальдо, вважаючи його непевною величиною.
Області сучасної України, що постраждали від Голодомору
Зменшення населення в Україні, на Кубані та півдні Росії у 1929—1932 роках
Згідно з даними демографічної статистики можна зробити висновок, що голод 1932 року в Україні був причиною смерті 144 тисяч людей. Цей голод був наслідком конфіскації зерна для хлібозаготівлі з урожаю 1931 року. Він припинився влітку 1932 року, тобто з новим урожаєм. Голод 1933 року став наслідком чергової конфіскації, з урожаю 1932 року. На відміну від 1931 року, у 1932-ому, у разі відсутності у селян зерна, проводилася конфіскація їхніх незернових запасів продовольства. В результаті цього перевага смертності над народжуваністю в українських селах почалася вже з жовтня 1932 року. Апогей голодомору припав на червень 1933 року, коли статистичні органи реєстрували десятикратно більшу, ніж звичайно, смертність у селах (тепер також відомо, що насправді було зареєстровано не більше половини смертних випадків). Аналіз статистичних даних вказує на те, що у 1933 році від голоду померло 3 мільйони 238 тисяч людей. Або, беручи до уваги неточність статистики, цифри в діапазоні від 3 до 3,5 мільйонів людей.
Крім прямих втрат від голоду, тобто загибелі людей, є втрати опосередковані — падіння народжуваності. Так, відбулося зниження природного приросту населення з 662 тисяч на рік у 1927 році до 97 тисяч на рік у 1933 році (без врахування померлих від голоду), і 88 тисяч на рік у 1934 році.
Якщо прямі втрати у 1932 році становлять 144 тисяч, то загальні, включаючи ненароджених, визначаються цифрою 443 тисячі людей. Прямі й опосередковані втрати за 1932—1933 роках, разом з демографічним відлунням 1934 року, становлять 4 мільйони 649 тисяч людей. Ці дані характеризують демографічні наслідки голодомору 1932—1933 років в Україні.
Згідно з дослідженнями Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, демографічні втрати від Голодомору 1932—1933 років в Україні становлять 3,2 мільйони осіб.[5] За даними інституту, в роки Голодомору в містах загинуло 940 тисяч працездатного населення (віком від 15 до 60 років), 262 тисячі людей похилого віку і 800 тисяч дітей. Серед сільського населення загинуло 660 тисяч людей працездатного віку, 242 тисячі осіб похилого віку і 594 тисячі дітей. За п'ять місяців 1933 року (з березня до липня) в Україні загинуло стільки ж людей, скільки померло за п'ять попередніх років. Найбільше українців загинуло у Київській (майже 15 % населення) та Харківській областях, Молдовській Автономній Республіці, що входила до складу УРСР, а також у Вінницькій, Чернігівській та Одеській областях. Найменше українців загинуло в Донецькій області.
За підсумками судової справи за фактом Голодомору було встановлено, що кількість людських втрат від Голодомору 1932-1933 років складає 10 мільйонів 63 тисячі осіб, з яких: 3 мільйони 941 тисяч осіб померли безпосередньо з голоду, 6 мільйонів 122 тисячі — ненароджені[4].
Голодомор великою мірою зруйнував українське село, яке зберігало традиції української родини. Високий шлюбний потенціал українського села був зруйнований і вже ніколи не був відновлений. Це означає, що був зруйнований потенціал дітонародження, що в майбутньому призвело до зменшення кількості населення.
Початок репресій. «Закон про п'ять колосків»
Виїзд червоної валки з хлібом. Колгосп «Хвиля пролетарської революції», Харківська область, 1932 рік
7 серпня 1932 року з'явилася постанова ВЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома під назваю «Закон про п'ять колосків». Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, за «пом'якшуючих обставин» — позбавленням волі на строк не менше 10 років.
Наприкінці літа газета «Правда» організувала в Україні рейд боротьби з крадіжками зерна. З 7 по 17 серпня 1932 року в ньому взяли участь 100 тисяч «ударників преси». Метою рейду була боротьба з крадіжками зерна.
Рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) від 22 жовтня 1932 року в основних хлібозаготівельних регіонах створені Надзвичайні хлібозаготівельні комісії (НХК). В Україні комісію очолив голова Раднаркому СРСР В'ячеслав Молотов. Вже в листопаді 1932 року комісією Молотова було запроваджено систему спеціальних бригад з видобуття зерна («червоних валок»). Загалом, до таких бригад входило понад 110 тисяч добровольців, набраних з-поміж селян, які таким чином намагалися спастися від голодної смерті — вони одержували певний відсоток від вилученого зерна і харчів.
Подібні НХК були створені також на Північному Кавказі (очолив Лазар Каганович) та на Поволжі (очолив Павло Постишев). Однак, на Поволжі подібного масштабу репресій не проводилося, а на Північному Кавказі репресії стосувалися переважно кубанських українців, які до Голодомору становили більшість населення регіону. Разом з цим, кубанська і поволзька НХК невдовзі припинили свою роботу, а Постишев і Каганович наприкінці 1932 року були направлені в Українську РСР.
5 листопада Молотов і секретар ЦК КП(б)У Мендель Хатаєвич надіслали директиву на місця з вимогами негайного виконання Постанови від 7 серпня «з обов'язковим і швидким проведенням репресій і нещадної розправи із злочинними елементами у правліннях колгоспів». Голова ДПУ УСРР Станіслав Раденс 22 листопада розробив план операції з виявлення контрреволюційних центрів, які органузовують саботаж і зрив хлібозаготівель (рос. по выявлению контрреволюционных центров, организующих саботаж и срыв хлебозаготовок), спрямованої, практично, на виконання директив Молотова-Хатаєвича. Операція повинна була охопити 243 райони. З санкції ЦК КП(б)У вона розпочалася негайно. 26 листопада у пресі з'явився наказ наркома юстиції і генерального прокурора УРСР, в якому наголошувалося на тому, що «репресії є одним з потужних засобів подолання класового спротиву хлібозаготівлі».
Згідно цих настанов було засуджено тисячі людей. Непоодинокими були випадки, коли люди добровільно присили записати їх до переселенців. Як свідчить секретар Краснопільського райкому партії, після закінчення суду в селі Краснопілля середняк Бесараб Олексій Васильович сказав:
« Хай судять та везуть звідціля, так хоч з голоду не вмреш, а вдома коли залишимося, все рівно помремо »
Социальные закладки