Тема: 
Почему бы нет.Чем плох Чехов.Лучше Чехов поэт(в молодости таки да писал стихи),чем Яворивський писатель.Сообщение от Одессит007
Зато Чехов украинский поэт
| ||
Почему бы нет.Чем плох Чехов.Лучше Чехов поэт(в молодости таки да писал стихи),чем Яворивський писатель.Зато Чехов украинский поэт
Бог с Вами! Вот еще статейка...
Почнемо насамперед із з’ясування: яке становище з мовним питанням в Україні насправді? З позицій фактів і логіки, а не домислів і емоцій. Достатньо об’єктивні і переконливі свідчення щодо цього надала Рахункова палата України, яка ще минулого, 2003-го року провела кропіткий аналіз стану виконання Комплексних заходів із всебічного розвитку української мови, планування та використання коштів Державного б’юджету України на їх впровадження. Ситуація відтоді якщо й дещо змінилася, то навряд щоб на ліпше.
Перш ніж розглянути результати цього аналізу, доцільно згадати деякі дані останнього перепису населення України. Зокрема, що власне українці складають 77,8% від всього нашого народу, а етнічні росіяни – 17,3%, тобто співвідношення – як 4,5 до 1, українців – щонайменше вчетверо більше. Рідною українську мову вважають 67,5% населення, тобто навіть не всі етнічні українці, російську ж визнали за рідну 29,6% нашої людности, в т. ч. 14,8% українців. Неможливо знехтувати той факт, що причиною цього протиприродного дисбалансу стало тривале, протягом століть примусове зросійщення нашого народу. Особливої інтенсивности ці процеси – денаціоналізації й зросійщення українців як «соціялістичної нації» – набули в 1960-80-ті роки ХХ ст., цього не заперечують навіть затяті українофоби. Достатньо сказати, що в 1959-му році українську мову під час перепису визнали рідною 95% населення України. Це при тому, що власне українці складали тоді 76,8%, тобто навіть менше ніж зараз. Отож за останні сорок п’ять років (з них понад десять років – в незалежній Українській державі) питома вага громадян, які вважають українську мову рідною, скоротилася майже на третину. Однак співвідношення української і російської мов і зараз виглядає як 2,3 до 1. Але це, так би мовити, в теорії. А що ж ми маємо на практиці?
Серед зареєстрованих друкованих ЗМІ пропорція прямо зворотна мовно-демографічній: на одне українське видання – чотири російськомовних або із так званими «паралельними випусками», коли українською – лише заголовок та вихідні дані редакції. Хоч як це парадоксально, але на вітчизняному газетному ринку склалася ситуація, коли на сто українців припадає близько 50 примірників газет рідною мовою, а на сто росіян, які проживають в Україні – майже 400 примірників, або у вісім разів більше.
В системі вищої освіти, залежно від професійного спрямування студентів, на одну українську книгу припадає від 4 до 10 підручників і посібників російською мовою. Забезпеченість рекомендованою літературою за дисципліною «Українська мова за професійним спрямуванням» не перевищує 20%.
Дещо ліпше становище в загальній бібліотечній мережі, де на два україномовних видання припадає «всього лише» три російськомовних. Однак, по-перше, та, що українською – це література переважно ще совєтських часів, яка зовсім не виховує в читачів любови до незалежної України, радше навпаки. Мабуть, це і є однією з причин, чому вона практично не користується попитом у найважливішого адресата – у молоді. По-друге, мережа бібліотек неухильно скорочується, а популярність їх серед молоді оптимізму щодо перспектив не викликає.
Катастрофічною для всього українського й українства загалом виглядає ситуація в телерадіопросторі, який майже повністю окупований російськомовними програмами. Українською ведуть передачі фактично лише державні телерадіокомпанії, які становлять близько чотирьох відсотків від чинних телерадіокомпаній в Україні. «П’ятий канал» телебачення і нечисленні йому подібні докорінно ситуацію змінити неспроможні, реальне співвідношення українського й російськомовного телерадіоетеру – навряд чи більше, як один до двадцяти.
Ще гірший стан справ у східних і південних регіонах України, зокрема, в Донбасі і Криму. У Донецькій області, наприклад, населення якої майже на 2/3 складається з українців, середні школи з українською мовою навчання складають всього лише п’яту частину від усіх шкіл. Подібне становище й у Луганській області.
В Автономній республіці Крим співвідношення українців до росіян складає 1 до 2,4, в той час як співвідношення навчальних закладів з українською і російською мовою навчання, в тому числі і дитячих садків, дорівнює 1 до 100. У місті Севастополі, де українці складають майже четверту частину населення навчання українською мовою ведеться лише в одному із 67-ми загальноосвітніх закладів. В бібліотеках міста україномовні видання складають ледь більше ніж 2%.
Рахункова палата України встановила, що в Автономній республіці Крим, у місті Севастополі, у Донецькій та Луганській областях навчання у ПТУ, як правило, українською мовою не ведеться. Аналогічна ситуація й у вищих навчальних закладах східного та південного регіонів, в т. ч. й у тих, що пишаються ім’ям «національних». Українська мова в багатьох з них лунає лише на нечисленних спеціяльних катедрах, та й то не завжди. І це при тому, що заклади, які висуваються на присвоєння статусу «національних», згідно з офіційними вимогами, повинні бути взірцем використання інтелектуального потенціялу саме українського народу, реалізації ідеї саме національного відродження й розвитку України, запровадження державної мови саме української.
З цього приводу достатньо згадати знаний Харківський національний університет, який нині відзначає своє 200-ліття. Ректором цього університету у 1841-1848 рр. був відомий український поет Петро Гулак-Артемовський, котрий виховав цілу плеяду творчої української інтелігенції. В цьому ж університеті працював визначний український історик і мовознавець професор Ізмаїл Срезневський. Як шанувальник української мови він активно займався виданням художніх творів, як історик – доводив, що українці є окремим слов’янським народом зі своєю мовою, яка не є діялектом ані російської, ані польської. Варто згадати, що й першу в Російській імперії лекцію українською мовою було прочитано саме в Харківському університеті. (Валентина Гаташ, «Дзеркало тижня», №46 (521), 13.11.2004 р.). Яке становище з українською мовою в цьому університеті зараз, через 150 років після Гулака-Артемовського і Срезневського? За свідченням харків’янина Юрія Стадниченка, ще донедавна «...навіть на українському відділенні філфаку... більшість предметів читалася російською. І нині становище тут радикально не змінилося, в інших ВНЗ – теж» («Слово Просвіти», ч. 46 (266), 11-17 листопада 2004 р.).
Отже, розгляд мовної ситуації в нашій країні, навіть побіжний, переконливо свідчить, що державна українська мова за 15 років від прийняття Закону України «Про мови в Українській РСР» державною фактично так і не стала. Необхідних заходів з ліквідації наслідків примусового зросійщення українського народу протягом попередньої третини тисячоліття вжито не було. Вимоги патріотично свідомої громадськости фактично проігнорувало чиновництво практично в усіх галузях і на всіх рівнях владної вертикалі. Необхідних умов для всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя в Україні, як того вимагає чинне законодавство, створено не було. Особливо це стосується сучасних галузей людської діяльности. Внаслідок цього українська мова, яку визнала рідною переважна більшість населення України, майже 70 відсотків (67,5%), поступово втрачає статус державної і фактично витісняється російською мовою.
На які висновки наводять означені факти? Перший висновок – це той, що в Українській державі дійсно має місце грубе порушення прав людини в мовній сфері. Другий – що за масштабами, поширеністю цього явища можна з впевненістю говорити про порушення прав не просто окремої людини, а цілого народу, власне українського, на вільний національний розвиток в мовній сфері. Висновок третій: безпрецедентним в сучасному світі є те, що грубо порушуються мовні права не будь-якого субетносу або національної меншини, а цілої тридцятисемимільйонної нації, яка є і автохтонною, і титульною, і державотворчою і яка становить майже сімдесят вісім відсотків населення своєї національної держави. Четвертий висновок: факти переконливо свідчать, що якщо в нашій державі й слід говорити про захист і підтримку якоїсь мови, то насамперед – української.
Які можливі наслідки такого стану речей? Вони, на наш погляд, очевидні. За нинішніх умов навіть вихована в українських родинах молодь, вступаючи в доросле життя змушена зросійщуватися через панування в незалежній Україні російськомовного інформаційного продукту – хоч в телерадіопросторі, хоч в друкованих ЗМІ, хоч на книжковому ринку й ринку освітніх послуг, не кажучи вже про інформаційно-комп’ютерні мережі й Інтернет. Фактично повністю російськомовними є й сфери трудової діяльности молодого українця, особливо найбільш привабливі – бізнес і науково-технічні галузі, промислове виробництво і сфера обслуговування та инші.
У східних і південних регіонах України наслідком нинішньої культурно-мовної ситуації є те, що українці, як і за часів СССР, змушені віддавати дітей до російських шкіл з подальшим навчанням у, знову-таки, російськомовних ПТУ або ВНЗ. Мимоволі така людина, навіть народжена і вихована в українській родині, приречена або повсякчасно відчувати значний психологічний дискомфорт, або зрікатися рідної мови у рідній державі. Який шлях обирає пересічний українець – пояснювати навряд чи потрібно. Називати цей вибір добровільним – навряд чи етично, порядно.
Володимир Пасько
Доля мови – доля нації
(До проблеми державної мови в Україні)
Тоже голосить (кричать) будете?
Нет.
А к кому это вопрос?В стопиццотый раз: какая связь между языком общения народа и национальной безопасностью ?
Написан пост был в ином контексте. Против Чехова ничего против не имею, равно как и Яворивского. Почитайте для начала Яворивского, и у него есть неплохие произведения.Почему бы нет.Чем плох Чехов.Лучше Чехов поэт(в молодости таки да писал стихи),чем Яворивський писатель.
Доказательства в студию!Фетиш он.
Ну вот и привожу
Смотря что вы хотите этим примером доказать.Или мой пример в чем-то не корректный?
Последний раз редактировалось Одессит007; 11.04.2010 в 13:15.
Вы об этом?«Вся тутешня сволота, гидь людська – поліцайня, повіялася в банди бандерівські. А куди їм від люда чесного подітися?», — Владимир Яворивский, «Вічні Кортеліси» (Госпремия УССР 1984 г.)
Кто такой дурак - всякий инакомыслящий.
(с) Флобер
Доказательства чего? Что Шевченко не просто украинский поэт, но и всеукраинский фетиш?
Странно, везде эта канонизированная угрюмая физия светит.
Из живого человека сделали ленина...
Слава українським українцям української України!
Слово "статейка" очень точно отображает содержание этой простынки.
Бог с Вами, зачем?Тоже голосить (кричать) будете?
Достаточно прочитать биографию сего Паська
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%...B2%D0%B8%D1%87
все и так ясно.
Вас не затруднит столь длинные статейки прятать под кат? Неудобно тему просматривать.
Устал от всех… Хочу пожить немного один. [I](с) изобретатель водородной бомбы[/I]
Пытался,не пошел.А Чехова на ура.Жаль ,что Чехов не наш поэт.Такой мировой величины у нас к сожалению нет.
Хорошо, уважаемые форумчане! Среди Вас достаточно осведомленных, посему даю Вам задание, отплюсую всех, кто покажет свою независимую позицию.
Вот задание: "У Минора есть 10 аргументов. Как они соотносятся с такими словами -
“Чудний наш народ – і сильний, і сумний...
Мав героїв – і ніхто їх не знав... Усе життя
любив волю – і все життя жив рабом...
Утворив багатство пісні – і сам її не знає...”
В. Винниченко
Якби ви вчились так, як треба - то й мудрість би була своя... Т. Шевченко.
Да уж! Согласна про Чехова. А про мировую величину... Вобщем, Вы, видимо не читали всю украинскую литературу.Пытался,не пошел.А Чехова на ура.Жаль ,что Чехов не наш поэт.Такой мировой величины у нас к сожалению нет.
Нет. Но, как-то странно, что госпремию дали? Да еще и в 1984!Вы об этом?
Что неправильно сказано в этих словах? Он, именно осуждает все то, что дал в пример.А куди їм від люда чесного подітися?
С легкой иронией, на эксклюзивность... сказано! Кому как. Кому - "простынка", кому - научная статья из журнала.Слово "статейка" очень точно отображает содержание этой простынки.
"Кому и кобыла невеста" (с)
Последний раз редактировалось Sklif; 11.04.2010 в 13:29.
Устал от всех… Хочу пожить немного один. [I](с) изобретатель водородной бомбы[/I]
Да уж! Во, дают!))))))Доказательства чего? Что Шевченко не просто украинский поэт, но и всеукраинский фетиш?
Странно, везде эта канонизированная угрюмая физия светит.
Из живого человека сделали ленина...
Аж добавить нечего
Мировой,мировой(Чехов),а Яворивський нет.
А зачем сравнивать то, что не следует? Не понимаю.Мировой,мировой(Чехов),а Яворивський нет.
Чехов и Яворивский. Я еще понимаю, если Чехов-Франко, Чехов-Украинка.
Красиво пел. Удивительно последовательный человек. Ну никак не флюгер.
Кто такой дурак - всякий инакомыслящий.
(с) Флобер
Ваши права
Социальные закладки