|
Вопрос адресован не мне, но я вставлю свои трипиисят. Лично мне глубоко безразлично чье-либо уважение или неуважение что к русскому, что к украинскому, что к китайскому языку. Мне вообще, не очень понятно, как это - уважение к языку. Ну, вот такие у меня личные проблемы. А вот, что такое уважение закона, мне понятно, и понятно, что в Украине с этим большие проблемы ибо
статья 12 "Закона о национальных меньшинствах" гарантирует гражданам Украины право на национальные имена. Статья 39 "Закона о языках" прямо указывает, что имена должны записываться в транскрипции. Почему некая пани государственно-местячкового разлива думает, что для нее этот закон не писан, на мой взгляд, уже должно заинтересовать органы , непостредственно и охраняющие закон этой самой Украины (не к ночи будет помянута)
Уважаемый лингвист Виталий Радчук пишет о языковой политике -
"В Україні сьогодні розв"язано жорстоку громадянську війну на мовному грунті. Убито В. Гетьмана, В. Бойка, В. Чорновола, І. Білозіра, десятки менш відомих особистостей. За що? За те, що українці. Решту вбивають, відбираючи життя тихою сапою - занімлюючи, сіючи дволику дворушність, шизофрінію двомовності. Їм не відрізають уже язики - їм пришивають чужі. У Льові вбивають народного артиста за українську пісню. Телеблекотою силоміць годують усіх: що не канал - самі пастки та наживки. Хто платить Кіркоровим-Масляковим-Якубовичам за їхні "диканьки"?.. Хто в нашій країні збирає податки з людей, щоб вигнати Україну з України,, виплекати народ-зомбі, народ-недоріку?"
Справка.
Віта́лій Дми́трович Радчу́к — український мовознавець, перекладач, публіцист. Кандидат філологічних наук.
Навчання та стажування
1980 захистив кандидатську дисертацію «Проблема вірності художнього перекладу».
1993-1996 — докторант (дисертація «Переклад як інтерпретація»). 1994 — двічі дослідник-стипендіат (в університетах Лондона та Валії).
Перше стажування — в Ілінгському технічному коледжі (1975, тепер Університет Долини Темзи), останнє — в Університеті Страсбурга (1997).
[ред.] Викладацька робота
Доцент Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (кафедра теорії і практики перекладу з англійської мови).
Викладає теорію і практику перекладу та інші перекладознавчі курси (також у НаУКМА та інших вищих навчальних закладах – за сумісництвом).
[ред.] Наукова робота
Науковий співробітник відділу соціолінгвістики Інституту української мови НАН України.
Автор понад 100 студій перекладу, мови й мовної політики.
Відповідальний секретар редколегії наукового журналу «Теорія і практика перекладу» (1982-1990, упорядкував і видав 10 томів).
2001-2003 — член Фахової ради з філології у справі ліцензування закладів вищої освіти.
Член науково-технічної комісії з питань термінології при Держстандарті України.
Член Експертної ради при Держкомінформі з формування національної програми випуску суспільно-необхідних видань.
Перекладач-синхроніст, має опубліковані переклади, зокрема художні.
2001-2002 — старший науковий співробітник Лінгвістичного музею університету ім. Т. Шевченка (за сумісництвом).
[ред.] Володіння мовами
Робочі мови: українська, англійська, російська, французька, італійська. Читає іспанською, португальською, польською, білоруською, болгарською.
[ред.] Громадська робота
Від 1989 голова Товариства української мови Київського університету. 1990—1992 — член Центрального правління Товариства української мови «Просвіта». Видавець газети «Слово» (1989-1990).
1990—1994 — депутат Київської міської ради (працював ц комісії з національних і мовних питань).
Член редколегій газет «Київський університет» і «Студентський вісник».
Працював для Комісії художнього перекладу Національної спілки письменників України й у складі Наглядової ради Міжнародного дитячого конкурсу з української мови імені Петра Яцика.
Голова Громадського благодійного фонду імені Ігоря Білозора.
2004 Радчука прийнято до Товариства білоруської мови імені Франциска Скорини.
ЭНКЛИТИКА, почему бы просто не дать ссылку на вики? И собственно что надо понять из поста с Радчуком? Какой тайный смысл зашифрован в той викицитате?![]()
А как же! Рука кровавой гэбни, а Вы как думали. Это Вам не хиханьки-хаханьки. Мадам вызвала возмущение именно потому, что она не просто пересічна пані, она государственный чиновник, депутат Львовского областного совета. Уж кому, как ни ей следует знать и чтить законы, даже, если они ей лично не очень нравятся. То есть, если эта пани "забила" на закон, да и на просто моральные нормы, приперлась в дошкольное учреждение и поизмывалась над детьми, которые в силу возраста просто не в силах ответить или в морду плюнуть , и это нормально, то мне "забить" на законы страны, где при власти такие мадамы Сам Бог велел. Так получается?
Последний раз редактировалось muv; 27.02.2010 в 18:45.
понятно.. упираемся как можем....
а Россия дальше нас в этом пошла.. ..
ну на то мы и хохлы, так и будем добиваться равноправия языков при полном неуважении друг к другу и наплевательстве))))
Статья 2. Принципы национально-культурной автономии
Национально-культурная автономия основывается на принципах:
свободного волеизъявления граждан при отнесении себя к определенной этнической общности;
самоорганизации и самоуправления;
многообразия форм внутренней организации национально-культурной автономии;
сочетания общественной инициативы с государственной поддержкой;
уважения языка, культуры, традиций и обычаев граждан различных этнических общностей;
законности.![]()
еще один вирусоноситель...
это он выпустившись из детсада диссертацию защитил?)Справка.
Віта́лій Дми́трович Радчу́к — український мовознавець, перекладач, публіцист. Кандидат філологічних наук.
Навчання та стажування
1980 захистив кандидатську дисертацію «Проблема вірності художнього перекладу».
образование в УССР задекларировать постеснялся?
А без России никак? Мы с Вами пока в Украине живем. Россия меня беспокоит значительно меньше, как мебель генеральши Поповой-интересует, но меньше. Наплевательство в большей мере наблюдается от государственных чинуш, а мы так, берем пример. Раз так можно, то почему бы и нет. Кто сильнее, тот и прав.
Дело в том, что я дала Вам Гончара, Радчука, другие мало будут отличаться. Во многом то они правы. Если подумать. "Мы должны помнить своих корней и своих предков. Иначе, пепсикольная страна не оставит нам объетков"...
Социальные закладки