Жлобство - це перша ступінь переходу раба до стану цивілізованої людини. В нашому випадку йдеться про більшовицьке рабство, на певних етапах якого люди не мали свободи місця проживання, вибору способу життя, залежали повністю від примх пана комісара. Рідко кому вдавалося перескакувати швиденько через цей етап, людей типу Т.Шевченка чи В. Стуса було досить мало. Більшість застрявала на цьому етапі на протязі багатьох поколінь. З усмішкою інколи чуєш: "Та я киевлянин (одессит) в н-ном поколении" від обмеженої інтелектом людини, яка не розуміє, що він насправді є жлобом в цьому н-ному поколінні з відсутнім прогресом в опануванні більш розвиненого соціально-культурного стану. В нашого героя більшістю випадків розум підзамінюється хитрістю, чесноти його в підлості та нахабності. Український жлоб в повальній більшості випадків формується на культурі "рашен", тому для свого зовнішнього облаштування він викидає на смітник свою національну культуру з мовою включно і переходить на:
- наглость второе счастье;
- работа не волк...;
- не обманеш, не проживеш;
- бьет, значит любит;
- солдат не жалеть, пушки беречь, бабы еще нарожают;
- после первого гранчака не закусываем;
...
Прононую продовжити аналіз нашого героя в силу актуальності, тому що Україні менш страшний хан Путін з його зовнішньою військовою агресією ніж вирощені в культурі Путіна жлоби Порошенки, які своїм невіглаством та безвідповідальністю добивають Україну зсередини. Тенденція продовжується - чим злиденніша Україна, тим більш "зважені та щасливі" Порошенки з Гройсманами та Петренками.
Социальные закладки