Сон (на тему «Т.Г.Шевченка»)
Ось лечу я над Землею
Бачу море, гори
Бачу різні я держави
Де немає горя
Бачу Англію, Канаду
Америку бачу
Лиш не бачу Україну,
Мало не заплачу
Де ж ти мила моя ненько?
Козацькая мати
Де ж ти рідна Україна
Курва твоя мати!
Ось побачив – написано
«Наша Україна»
Чи то справді народилася
Держава – дитина?
Спускаюся нижче в поле
Бачу селянина
Бачу його, але не розумію
Що то за людина.
І одежа не козацька
І чуба не має
І говорить на якійсь мові
Хіба чорт спізнає
Що за мова – не козацька?
Не москальська також.
Що за суржик я питаю?
Звідки така гадость?
Селянин відповідає:
Мнє по барабану
Хоть расєйська, хоть хахляча
Лиш би по карману.
Я кажу йому – Шевченко
Я поет народний.
А він каже: «Ти є пан
Очень благородний.
Ти учоний, грамотєй,
Як літатии можеш
А я простий селянин
Ось мій серп і кошик»
Я питаю: «Де ваш Гетьман?
Де козацьке військо?»
-Гетьман бджоли вже розводить,
Мабуть, кінець близько.
Прилетів в Верховну Раду-
Так Парламент зветься.
Чи то то ВЕРТЕП, чи то ДУРДІМ-
Коньяк з ранку п"ється.
Тим НАРДЕПАМ чи ДУРДЕПАМ
Народ - по барабану.
Нажимають тільки кнопки-
Все іде по плану.
Ні культури ні освіти
Я там не побачив
Є там, правда, "проффесори"-
Дипломи собачі.
Рідну мову позабули
Ті собачі діти
Ані віри, ані шани.
Де же вас подіти?
Це побачив я в країні-
Стало мені страшно
"Ще не вмерла Україна"-
Сльози течуть рясно.
Пролетів всю Україну
Від Сяну до Дону
І вернувся в домовину
До себе додому.
Не такого чекав я
І не сподівався
Щоби нашу Україну
Продали засланцям.
Стрийко-Бойко. 13.09.2006.
Социальные закладки