Тема: 
Хорошо отредактировал:Сообщение от Реалист.
Бандера был тупой что за 26 лет жизни не заметил голодомора ? уже понятнее ? размер шрифта устраивает ?
| ||
Хорошо отредактировал:
Бандера был тупой что за 26 лет жизни не заметил голодомора ? уже понятнее ? размер шрифта устраивает ?
Мания величия не давит? Сосредоточься и ответь АЛКА. На один вопрос.
Пока на другие вопросы, которые тебе были заданы, можешь не отвлекаться.)))
Размер шрифта устраивает, а ты чего спрашиваешь? Тебя не устраивает?
Ладно, не напрягайся пожалуйста так сильно. Не любишь ты Бандеру сильно, я это уже понял, хотя совершенно ничего о нем не знаешь.
Я себя тоже не считаю ярым поклонником Бандеры, но я владею вопросом, и точно могу сказать, почему и как я отношусь к нему, и его идеологии.
Ты очередной раз крупно просчитался, поэтому еще раз тебе настоятельно советую, как и многим украинофобам в этой теме, изучайте вопросы, прежде чем с пеной у рта утверждать что либо.
Ну для начала:
Далее:Под руководством Бандеры ОУН отходит от экспроприационных акций и начинает серию карательных акций
Три наиболее известных политических убийства того времени получили широкую огласку во всем мире, еще раз дали возможность поставить украинскую проблему в центре внимания мировой общественности.
21 октября того же года 18-летний студент Львовского университета Мыкола Лемык вошел в консульство СССР, убил сотрудника КГБ А. Майлова, заявив, что пришел отомстить за искусственный голодомор, который устроили русские большевики в Украине.
Этим политическим убийством лично руководил Степан Бандера. Боевой референт ОУН Роман Шухевич ("Дзвiн") начертил план посольства и разработал план покушения.
Лемык добровольно сдался полиции, и судебный процесс над ним дал возможность на весь мир заявить, что голод в Украине – действительный факт, который замалчивает советская и польская пресса и официальные органы власти.
Еще?“Інтерв'ю німецької радіостанції в Кельні зі Степаном Бандерою”. “Шлях Перемоги” чч. 43 і 44 з 1954 р., також у: “Гомін України”, Торонто, ч. 1-2 (294-295) з 7. 1. 1955 р. п. н. “Інтерв'ю німецької радіовисильні зі Степаном Бандерою”.
-----------------------------------------------------------------------------------------
ГОППЕ: Які методи застосовує Москва, щоб втримати своє панування над українцями?
БАНДЕРА: Кінцева мета большевицької політики — знищити субстанцію своєрідности українського народу під кожним оглядом, і втопити український народ в морі т. зв. совєтського народу чи, вірніше, в новій формі пожираючого інші народи російського імперіялізму. Таким способом Україна мала б перетворитися в одну з російських провінцій. Однак, большевики не насмілюються цю мету ставити відкрито і до неї іти прямою дорогою. Навпаки, вони змушені звертатися до дуже скомплікованих засобів, а на деяких відтинках робити навіть відступи. До цього змушують Москву, з одного боку, невгнуте становище всього українського народу в боротьбі проти російського імперіялізму і комунізму та революційна боротьба українського націоналістичного визвольного руху, а з другого боку — чисельна величина українського народу та всебічний потенціял України. Стремління українського народу до незалежности не були зламані Москвою ані через масове винищування провідних національних кадрів, ані через жахливий терор проти всього українського народу, що провадився совєтами між 1930 роком і другою Світовою війною шляхом штучно викликаного голоду, масових депортацій і розстрілів. Тепер Москва, крім тих терористичних кроків, спрямованих проти всіх противників большевизму, намагається застосувати нову тактику: переставити невгнуті українські національно-державні стрем-ління на шлях совєтського патріотизму. Ця тактика виявляється особливо в сучасній совєтській пропаганді, що останнім часом помітно підкреслює ролю України, як другої совєтської республіки за її величиною, підкреслює велич українського народу та вагу української культури і всього, що є пов'язане з українством.
И ты туда же, ну-ну, у меня для вас, готова всегда, "разогретая сковорода"...
Конечно еще!
а что это ? творчество Бандеры ? Гм...Одно вскользь упомянутое слово в интервью с иностранным журналистом ? Это освещение трагедии народа ? Жидко.
Причем в 1955г. Наверно уже кто-то к этому времени подсказал
Ты и Бандерку отмазываешь не умело. Как же так?
Во как! Шулерство им было свойственно тогда. Что же о их последышах говорить? То же.о финансовых делах ОУН в 1930-е годы некоторое представление дают документы из тайного архива ОУН, изъятого чешской полицией у Сеника-Грибивского. Согласно этим документам, в 1931 году расходы ОУН на содержание зарубежного руководства, на прессу, на обеспечение боевиков, на помощь заключенным, на адвокатские услуги составили 22 тысячи 143 доллара. Для революционной работы в Галиции передано 7 тысяч 425 долларов. Сюда же, в Галицию, от сторонников ОУН из Америки было передано 24 тысячи долларов, но... дошли только 5 тысяч.
Вот так.Некоторые оуновские авторы, например, восторженно отмечают активную организаторскую роль Шухевича в подготовке и проведении многих «атентатов» (терактов. — Л. П.) боевиками УВО. Примечательно, что находившийся в послевоенной Германии С. Бандера даже не упоминает о том периоде жизни Шухевича, когда тот стал знаменитым террористом. Наоборот, автор Петро Дужий в своей книге о Р. Шухевиче этому жизненному этапу нашего героя посвящает целый раздел под названием «Из жизни боевика».
Теперь же о твоем Мыколе.
А насчет его хероической речи, вообще выдумка, хотя на суде, тем более в Польше тех времен, кто то мог и подсказать. Что совсем не значит, что это было целью в начале.Под руководством Шухевича разрабатываются и совершаются наиболее резонансные убийства того времени. 22 октября 1933 года террорист Микола Лемик с фальшивым паспортом на фамилию Дубенко убивает сотрудника советского консульства во Львове Майлова, наносит ранение курьеру Джугаю. 15 июня 1934 года боевик Григорий Мацейко в Варшаве на улице Фоксаля убивает министра внутренних дел Польши Бронислава Перацкого. Убийце удается бежать в Аргентину, где он и находился до своей кончины в 1966 году. Примечательно, что участником нападения на советских дипломатов был также оуновский террорист Юлько Заблоцкий, который во время Второй мировой войны станет немецким провокатором в Освенциме.
Во! О терроре есть, а о голоде ни слова.21 октября 28-летний студент 1 курса (!) Мыкола Лемык явился в консульство СССР на ул.Набеляка, 27 во Львове с поддельной справкой на имя „Дубенко” и потребовал встречи с полпредом Лозинским. Его не было и курьер Джугай отвел визитера к секретарю Андрею Майлову. Террорист вытащил пистолет и начал пальбу, но убежать не смог – двери закрывались автоматически. За это преступление антисоветски настроенный польский суд дал ему всего 6 лет – за раненого курьера. Убитый советский дипломат «не считался»!
Правда, «соратники» из ОУН оказались покруче: несмотря на «героический» ореол, в октябре 1941 они сами грохнули Лемыка во время бандеровско-мельниковской усобицы. Уже в начале 1930-х во внутренних разборках погибли ОУНовцы М.Копач, И.Мельник и др.
А журнал «Сурма» №2-1933 так прокомментировал покушение: «Для ідеї ОУН пішов стріляти Лемик представників Москви, бо та ідея не знає іншого говоріння з ворогами. Терор треба відпирати терором».
Береги сковородку, пригодиться для личного употребления.)))
А зачем агитировать? Со времен голодомора в 41 году прошло всего 8 лет, люди и так его помнили во всех подробностях.
Это то же самое, что "масло масляное".
И пошли воевать в РККА
Нуууу, ты красавец, то ты утверждаешь одно, то уже другое, то тебе конкретных слов и действий мало.
Понимаешь ли дорогой, книги о голодоморе он конечно не писал, у него вообще публикаций очень мало, но для него и его окружения это был вопрос полностью и однозначно понятен, понятна сущность голодомора и действий режима.
А впрочем, украинофобы хотят больше знать про Степана Бандеру, это уже похвально, изучайте на здоровье:
----------------------------------------------------------------------------------------------
У своїй статті “Україна не буде спільницею Москви”, Степан Бандера виявив підступні намагання большеви-ків через сповидну кондомінію зробити Україну спільницею московських злочинів.
Стаття була друкована в тижневику “Шлях Перемоги”, Мюнхен, рік IV, чч. 16-17 (165-166), за 21. 4. 1957 р.
Це вже треба Москві признати, що при всій послідовності й безоглядності в здійснюванні своїх імперіялістичних цілей, вона запопадливо вишукує все нові дороги до обраної мети, якщо старі являються непридатними. Це помічається особливо чітко в усіх намаганнях назавжди закріпити приналежність України до російської імперії.
Політика царської Росії базувалася на переконанні, що опанування України вже остаточно припечатане. Тому вона твердо трималася формули “не було, нема і не може бути!”, що стосувалося не тільки до державно-політичної самостійности, але й національно-культурної окремішности України. Національно-політичне пробудження України й початок української національної революції в 1917-19 рр. застукали й поразили московську імперіяльну політику. Недобитки царського імперіялізму пробували розбити її мілітарним ударом, скеровуючи на війну проти України головні свої сили та альянтську допомогу. Тимчасові переємці влади з Керенським у проводі пробували скористати з часу з допомогою крутійств. Тим часом большевики,як молода, динамічна сила, рішена всякими засобами зберегти і закріпити цілу імперію, зрозуміли, що не зможуть здобути України самим насильством, ані самим підступом.
Успішність і перемога большевизму в першім опануванні України полягала на особливій комбінації підступів і насильства.
Брехливо вживаючи гасел національного і соціяльного визволення, достосованих якоюсь мірою до прагнень українського народу, яких вони й не думали здійснювати, большевики послабили одностайність і рішучість національного спротиву в Україні. Це великою мірою допомогло їхньому воєнному наступові здобути перемогу над силами Української Держави, будованої серед воєнної і революційної хуртовини.
Закріплення свого панування над Україною большевики зразу хотіли сперти на самий терор і безоглядне винищування національно-самостійницьких елементів. Це й залишилось підставовою методою московської національної політики супроти поневолених народів. Але цими засобами большевики не змогли приборкати України в перші роки своєї ще слабої влади. Через те вони мусіли йти на значні поступки українським прагненням до волі. Це привело до пом'ягшення большевицького режиму в добі т. зв. НЕП-у й українізації. Українська національна стихія далеко пересунула і перекрила ті межі, які Москва хотіла встановити для тимчасового відпруження. Ця стихія виповняла українським національним змістом та змаганням за незалежність від Москви всі ділянки і форми життя. Вона захопила навіть частину комуністів та привела їх до гасла “геть від Москви” (Це гасло висунув у 1933-ті роки український письменник-комуніст Микола Хвильовий.).
Кількарічне відпруження використали теж большевики для внутрішнього упорядкування та скріплення своїх сил і для під-готови нової, жахливої хвилі знищення всього неприязного й невигідного большевицькій Москві. Найгірші удари сталінського знищення і терору зазнала Україна. Почавши від наступу на українське революційне підпілля та на всі політичні самостійницькі сили, почерез розгром українського національно-культурного життя, сталінський терор набрав характеру небувалого в історії людства рафінованого народовбивства шляхом організованого голоду та систематичного фізичного знищування всіх непокірних елементів.
Катівські дії Каґановича з Хрущовим, Постишева, єжовщина, голод, колективізація, п'ятирічки, ЧК-ҐПУ-НКВД, тюрми, концтабори, заслання, Соловки, Колима, винницькі трупосховища, переповнені тілами помордованих Бриґідки, і багато, багато інших катівень — залишаються назавжди як бездонні челюсті большевицьких звірств та страждань України.
Але всі большевицькі жорстокості, ліквідації і знищення впродовж четвертого десятиріччя не змогли зламати змагань українського народу до волі і правди. ....
..............Москва ще раз переконалася, що всі її намагання остаточно поглинути Україну большевицьким імперіялізмом не принесли їй бажаного висліду. Навіть неперевершений кат Сталін зрозумів, що України йому не приборкати самим руйнуванням і терором. .................
--------------------------------------------------------------------------------------------------
Только читайте все, он в целом довольно сжато и хорошо раскрыл действия режима по существу вопроса.
Еще?
А ему видимо это не важно. Да он сам не понимает и не знает что он хочет, мало того вообще не плавает в том, про что спрашивает. Смешно уже ее богу, постановка вопроса типа "он про голодомор не писал, значит, голодомора не было", ну ладно на читай, другая постановка вопроса "почему так мало", ладно на еще читай...
Интересно, что дальше.....
Я от безграмотности и беспомощности нескольких оппонентов просто удовольствие получаю, честное слово.
Обратитесь к мозгоправу, у вас психологические проблемы - смесь самомнения с садизмом (самонадеянно мучаете чушью собеседников)....
Я просто отвечаю на ваши вопросы, вы не оставляете мне выбора...)Обратитесь к мозгоправу, у вас психологические проблемы - смесь самомнения с садизмом (самонадеянно мучаете чушью собеседников)....
Что то не видел я вашего ответа на мой вопрос -куда подевались соленые огурцы и картошка в селах?
А ты тему почитай, уже отвечал и документов выложил более чем достаточно, и про мясо есть, и про капусту, и про картошку, про все продовольствие, только изучай. А то ты сюда сваливаешься раз в несколько недель, и сразу первое, что тебе прийдет в голову. Потрудись уж поищи, почитай. Найдешь и почитаешь, с удовольствием продолжим.
Слив засчитан.
Никакого слива, я ж тебе говорю, в теме все документы которые тебя, как бы интересуют, уже есть, это уже обсуждалось, ответ на твой вопрос охвачен целой подборкой документов, и немедленно собирать все это ради твоего сиюминутного желания я не собираюсь.Слив засчитан.
Поэтому потрудись, поищи в теме, почитай.
Нет желания, сливайся и все.
В сложившихся в то время обстоятельствах это было естественным выбором.И пошли воевать в РККА
Немцы своим вероломным вторжением, бомбардировками и расстрелами мирных жителей выглядели все же большим злом, чем советы с голодомором.
Москва все же декларировала самостоятельность УССР, хоть и ограниченную. А Гитлер после своего первоначального успеха в войне против СССР и слышать не хотел ни о какой независимой Украине.
И все же некоторые украинцы воевали на стороне УПА.
Вранье.
Да, пошли сражаться за СССР, который их якобы глодоморил...
Ваши права
Ответить с цитированием
Социальные закладки