Тема: 
lyubomirlesnik! А в схронах своими словами писать не учили?ой прости! в схронах учат только кричать-Слава Украине! И коммуняку на гиляку!
| ||
lyubomirlesnik! А в схронах своими словами писать не учили?
Это цитата из какого-то российского сериала?Сообщение от алексий I
Обережно, мавпи кидаються лайном!
Интеллект блещет! Вообще судя по твоей надписи от тебя надо подальше держаться.
Отвечу любезно предоставленной "глубокой мыслью" свидомого:
Чего это вдруг трехзубые так перевозбудились? Тему-то вроде не для "розпалювання" открыли. Хором погавкать на "росiян" можно и в кулуарах - слушать там, конечно, никто не будет, но и помешать не смогут ))) А вообще-то этот топик не про Россию...
По теме, это выгодно Тягныбоку. Он уже на этом почти в ВР прошел.
МЫ ИЗ ОДЕССЫ И ГОРДИМСЯ ЭТИМ!
странно. мой пост удалили.
наверное, он единственный в этой теме разжигал межнациональную рознь.
лучше б мод влепили, но оставили.
хереет форум, на глазах хереет.
Чтобы писать своими словами, нужно сперва эти слова придумать. А думать нечем. Приходится пользоваться теми лозунгами, что вложены в пустые головы националистов извне.lyubomirlesnik! А в схронах своими словами писать не учили?
Органчик, что был в глове Брудастого, поставлен на конвеер.
Это блеск! Пост идёт после трёх простыней и шести порваных боянов лесника, с каким-то головокружительным вопросом о "свидомых". Свидомые, не деградируйте! Читайте (если не книги, так посты в форумах)!
Слава українським українцям української України!
У Брудастого хоть был выбор. Здесь же всего одна песенка.
Некорректный императив. Они же тогда перестанут быть свидомыми.
Будут транссвидомыми.
Хотя... Они ими уже лет двадцать являются.
Слава українським українцям української України!
Під інформаційною війною розуміють комплексну інформаційну боротьбу із застосуванням способів і засобів інформаційного впливу на психіку людей, насамперед на їх індивідуальну і суспільну свідомість, а також на функціонування технічних засобів на користь досягнення цілей впливаючої сторони.
Інформаційну війну проти України ведуть як окремі бізнесові організації різних країн, так і держави для забезпечення власних економічних та політичних інтересів. Найбільший вплив на нашу державу здійснюється Російською Федерацією.
На теренах незалежної України на законних засадах діє велика кількість проросійських осередків, які вдало використовуються російською владою для нанесення нашій державі потужних інформаційних атак. До них можна віднести різні російські «культурні» центри, громадські організації та товариства такі як: «Русь», «Русское собрание», «Киевская Русь», «Русский клуб», «Русская община Севастополя», «Русский культурный центр», «Інститут країн СНД», заборонений в Україні «Євразійський Союз Молоді» та інші; проросійські політичні сили такі як: Партія Регіонів України, «Русский блок», «Народна опозиція» Наталі Вітренко, Комуністична партія України, «Союз левых сил» та інші; різні проросійські релігійні організації, серед них і Українська Православна Церква Московського Патріархату; а також Чорноморський Флот Російської Федерації.
Ведення інформаційної війни здійснюється за допомогою певних засобів. Одним із найефективніших новітніх засобів інформаційної війни, який активно застосовуються Росією проти України, є Інтернет.
Інтернет, як засіб інформації та комунікації, стаючи доступнішим, все більше впливає на формування точки зору людини з того чи іншого питання.
Зараз майже неможливою стала цензура Інтернету: заборонені та опозиційні ресурси швидко змінюють місця розташування (хостінг), назви та навіть орфографію написання ключових слів, за якими їх шукають. Прикладом може слугувати тривала боротьба російських спецслужб проти інформаційного ресурсу Кавказ-центр [2].
Інтернет-атаки можуть здійснюватися і з допомогою комп’ютерних вірусів.
Комп'ютерні віруси – це спеціально розроблені програми, мета яких полягає в руйнуванні інформаційних сховищ супротивника або ж у внесенні змін в роботу певної автоматичної системи. Як правило, вони маскуються всередині цілком легітимної комп'ютерної програми, але якщо її запустити, то вірус починає розмножуватися і створювати власні аналоги всередині комп'ютера, призводячи до часткової або повної втрати даних.
Віруси дають змогу одній із сторін наносити супротивнику інформаційні удари.
За їх допомогою можна порушити комунікації ворожої сторони, паралізувати телефонну мережу, цілком заплутати фінанси, збити з пантелику спостерігаючі та керуючі супутники. Між іншим, безкровність інформаційної зброї надто відносна: якщо вивести з ладу диспетчерський комп'ютер в аеропорті, то жертв буде достатньо багато [4].
Останнім часом, набула актуальності (особливо під час російсько-грузинської війни) інформаційна війна з допомогою Інтернет-спільнот.
Інтернет-спільнота – це неформальне відкрите або закрите об'єднання людей за певними інтересами, які спілкуються за допомогою Інтернет. Ці об'єднання, зазвичай, досить динамічні: є постійні учасники, є випадкові та періодичні відвідувачі. Територіально учасники можуть знаходитись у будь якій країні, їх об'єднує лише мова та спільні інтереси. Це порівняно нова технологія ведення інформаційної війни в Інтернеті, яка вже довела свою ефективність. Так, інформаційна війна, що мала підготувати суспільну думку росіян до вторгнення в Грузію, була виграна РФ, а Інтернет-спільноти з аудиторії та поля бою перетворились на інструмент ведення такої війни. За рахунок перехресних посилань та перепублікацій будь-яка негативна інформація про дії Грузії у вигляді свідчень очевидців миттєво розносилася Інтернетом. Весь Інтернет облітали фотографії грузинського президента, де він перелякано ховається від обстрілу та жує краватку перед камерами [2].
А ось українська влада явно недооцінює Інтернет, хоча там впевнено і цілеспрямовано ведеться інформаційна війна проти України.
За останні кілька років дуже зросла вага соціальних мереж, блоґів та інших ресурсів, що створюються самими користувачами. Ці ресурси мають високий рівень довіри, їх не контролюють ані держава, ані власники. Однак українські медіа такого типу дуже сильно інтегровані в російській Інтернет (з 10 найбільш відвідуваних сайтів в Україні – два українські і п’ять (половина) – російські). Загроза в тому, що російська влада вже звернула увагу на цей сегмент, на відміну від української, яка не вважає ці ресурси вартими уваги як медіа. Лише 7-8% блоґів ведуться українською мовою, і цей сегмент дедалі скорочується.
В Україні відсутні фахівці з питань нових медіа. Також немає власних лідерів у цьому сегменті – українці орієнтуються на відомих російських блоґерів. Україна створює дуже мало власного контенту, вона є споживачем іноземного контенту [1].
До антиукраїнських Інтернет-ЗМІ, які активно ведуть інформаційну війну проти України, можна віднести російські сайти та агентства: РИА Новости, «Росбалт», «Новый регион», Лента.Ру, з українських – from-ua.com и 2000.net.ua – сайт щоденної газети «2000». На цих Інтернет-сторінках можна побачити велику кількість антиукраїнської пропаганди.
Російські Інтернет-спільноти активно використовуються для створення негативного емоційного фону у громадян РФ щодо України. Наприклад, хвиля негативних обговорень України в російськомовному інформаційному просторі щодо використання масонської символіки (священної дельти) на купюрі 500 грн. Приводом для обговорення було винесення на обговорення в дизайнерські Інтернет-спільноти результатів конкурсу дизайну валют, якого насправді не було.
Або штучна інформація про незаконне прийняття П. Ющенко, братом чинного президента України, сану архієпископа УПЦ КП. Ця неправдива інформація була поширена як через православні так й інші Інтерет-спільноти, а потім без перевірки підхоплена російськими та навіть українськими Інтернет-виданнями із посиланнями одне на одного. Інформація легко спростовується, але негативний емоційний фон залишається.
Під час російсько-грузинської війни виник (і працює по цей час) знайомий прийом інформаційної війни проти України – її знову звинувачують у продажах потужної наступальної зброї переможеному псевдоагресору. Тепер російські ЗМІ кажуть, що з української зброї грузини обстрілювали беззахисний Цхінвалі. Такі звинувачення та спекуляції спростовуються, але не швидко, і на тлі міжнародного іміджу України залишається негативний фон.
На цей час існує суттєве занепокоєння українських експертів, що слідкують за створенням такого фону, що викликане інтенсифікацією антиукраїнського емоційного впливу на свідомість громадян РФ. Його інтенсивність знаходиться практично на рівні, що передує війні. Якщо зараз керівництво РФ розпочне бойові дії проти України, це буде схвально сприйнято абсолютною більшістю громадян Росії, як до того було сприйняте вторгнення в Грузію [2].
Негативні коментарі щодо України в Інтернеті, як правило, мають IP-адреси, які свідчать, що відвідувачі увійшли в Інтернет з території Російської Федерації. Щоправда, трапляються українофоби з харківською, київською та навіть львівською «пропискою». Велика масовість подібних коментарів нібито простих людей, котрі фанатично підтримують курс офіційної Москви, оперуючи неіснуючими фактами (зазвичай, не приводячи жодних аргументів), можна списати на ефективність кремлівської пропагандистської машини. Водночас ще з кінця минулого століття в українському та російському сегментах Інтернету циркулює міф, згідно з яким в адміністрації президента РФ та у ФСБ функціонують спеціальні відділи, співробітники яких день і ніч не вилазять з «усесвітнього павутиння», переконуючи громадськість у правильності дій Кремля. А за аргументами українського видання «Тиждень» цей міф не такий уже й далекий від реальності.
Співробітники цього видання поспілкувалися з людьми досить незвичної професії, суть якої зводиться до того, щоб під виглядом звичайного відвідувача ненав’язливо відстоювати у форумах, блогах і коментарях до Інтернет-публікацій «лінію замовника». Як запевняється в «Тижні» все це робиться для того, щоб включити механізм: ««О, люди так думають, може, вони дійсно праві?». Якщо людина не знає проплаченого механізму постингу (написання повідомлень в Інтернет-форумах, блогах, коментарів до статей і новин тощо), то вона цілком може сприймати ці коментарі за чисту монету».
Адміністратори популярних інформаційних сайтів підтверджують: російська аудиторія українських Інтернет-ресурсів вельми активна. Більшість читачів, які у коментарях критикують дії керівництва України, мають російські IP-адреси. «Чи є ці люди штатними співробітниками ФСБ – сказати неможливо, – говорить Денис Масліков, головний редактор порталу газети «Дєло». – Але вони існують і в своїй діяльності використовують конкретні напрацьовані технології» [3].
Отже, інформаційна війна проти України ведеться на всіх рівнях. Росія небезуспішно використовує новітні ефективні засоби інформаційної війни. Українська влада мало переймається станом інформаційно-психологічного здоров’я українських громадян, цим і користуються ворожі Україні сили.
Використана література:
1. «Інтернет становить загрозу для інформаційної безпеки України» // Телекритика (Звіт за підсумками круглого столу «Інформаційна безпека України. Медійний аспект», 30 вересня 2008 р.), /media-suspilstvo/bezpeka/print/41481.
2. Журавльов А. Володимирович Інтернет-спільноти у новій хвилі інформаційних війн // Відкриті очі, п'ятниця, 9 січня 2009 р. // http:// www.vidkryti-ochi.org.ua/2009/01/blog-post.html.
3. Лаврик А., Буткевич Б. Балакучий «спецназ» // Тиждень // .
4. Цвєтков О. Інформаційна війна в Інтернеті // .
Очень показательный источник: «Інтернет становить загрозу для інформаційної безпеки України»
Вы, господа недалекие, больше всего на свете боитесь правды. Вы боитесь свободного обмена мнениями и опасности быть разоблаченными и осмеянными. Только до вас, болезных, все никак не дойдет, что вы уже давно разоблачены и осмеяны. Это смех, переходящий в брезгливость. Вы очень любите слово "украинофоб", но фобия - в переводе означает страх, а вас никто не боится. Кого вы можете напугать, юродивые? Только друг друга и самих себя. Вас сторонятся, не подают руки и откровенно презирают, а вы продолжаете убеждать себя в чувстве собственной важности.
Юродивых на Руси всегда было принято жалеть, но вы настолько глубоко прониклись своим юродством, что вас уже даже не жалко. Остается только брезгливость. Вашим детям и внукам будет очень стыдно за вас.
Лесник, на те несчастные пятьдесят гривен (или сколько там тебе платят?) за этот копипаст, который никто не читает, уважение людей не купишь. Придется банально пропить. А ощущение никчемности останется. Может все же попробуешь своими словами выразить тот вакуум, что заполняет твою голову? Эти твои простыни все равно никому не нужны, а вот посмотреть, что ты за человек, любопытно.
сколько за пост отвешивают?
Рупь, не больше, наверное.
Да, это уж точно...
Да, кстати, почему источники не указываешь? Такой хороший источник:
http://una-unso.in.ua/?p=13187
Слава українським українцям української України!
Стыдно? Хотя нет... Что-то еще...
хереет форум...
Форум " не хиреет". Хочеш отримати розумну відповідь - задай розумне запитання. Друзі Ви напишете якусь дурню і самі радуєтеся , "как умно написал". Не можеш написати , щось варте уваги - переходь на інший форум. Ви зробили з форума, філіал Павловської лікарні. "Ты кто такой? А ты кто такой?"
Якщо Ви "русские националисты"? А националисты - это люди, которые любят свою нацию, не виставляйте себе на форумі дурниками.Не робіть з себе посміховисько. Докажіть, що бути "русским" - це круто. Хамство, матюршина, жлобство, тупоголовість - це не круто.Це бридко. Вихованість, скромність, толерантність, грамотність,повага до ближнього - це круто. Не зрозуміли про що мова? Тоді форум точно "захиреет".
Справка:
Национали́зм (фр. nationalisme) — идеология и направление политики, базовым принципом которых является тезис о ценности нации как высшей формы общественного единства и её первичности в государствообразующем процессе. Отличается многообразием течений, некоторые из них противоречат друг другу[1]. Как политическое движение, национализм стремится к защите интересов национальной общности в отношениях с государственной властью.
В своей основе национализм проповедует верность и преданность своей нации, политическую независимость и работу на благо собственного народа, объединение национального самосознания для практической защиты условий жизни нации, её территории проживания, экономических ресурсов и духовных ценностей[2]. Он опирается на национальное чувство, которое родственно патриотизму. Эта идеология стремится к объединению различных слоёв общества, невзирая на противоположные классовые интересы. Она оказалась способной обеспечить мобилизацию населения ради общих политических целей в период перехода к капиталистической экономике.
В силу того, что многие современные радикальные движения подчёркивают свою националистическую окраску, национализм часто ассоциируется с этнической, культурной и религиозной нетерпимостью. Такая нетерпимость осуждается сторонниками умеренных течений в национализме.
Русскоязычные СМИ «национализмом» часто называют этнонационализм, в особенности его крайние формы (шовинизм, ксенофобия и др.), которые делают акцент на превосходстве одной национальности над остальными[3]. Многие проявления крайнего национализма, включая разжигание межнациональной розни и этническую дискриминацию, относятся к международным правонарушениям.
Ваши права
Социальные закладки