Тема: 
это точно пять балловСообщение от НаСекундуЗагляну
напрасно ты думаешь, что набрасывая дерьмо на вентилятор, направленный на других, тебе не придется обтекать..
| ||
это точно пять балловнапрасно ты думаешь, что набрасывая дерьмо на вентилятор, направленный на других, тебе не придется обтекать..
что интересно опровергал жураналист который находился в Москве
это, безусловно, все меняет
Нюрнбергский процесс проходил с 45 по 46 год, а фильм "Семнадцать мгновений весны" был снят в 70-х, так что использовать фильм как доказательство - это нонсенс и я про такое не писал.
Что касается фильма о голодоморе - это не доказательство, а скорее информация к размышлению для тех, кто наслушался советской и современной антиукраинской агитации.
Есть более серьезный источник - выводы Международной комиссии по расследованию голода на Украине, которая работала в 88-89 годах.
К сожалению, Советский Союз отказался сотрудничать с этой комиссией.
Из итогов деятельности.Дабы гарантировать непредвзятость и независимость Комиссии было признано необходимым также предоставить Советскому Союзу возможность участвовать в слушаниях. Письмом от 13 февраля 1988 г. исполнительный председатель Комиссии пригласил председателя Совета Министров СССР г-на Николая Рыжкова содействовать направлению на её заседания соответствующих государственных служащих, лица и группы лиц из СССР. В интересах соблюдения исторической точности Комиссия запросила также разрешение на доступ к определённым архивам и публичным материалам в СССР. Непосредственно от Рыжкова ответ так и не пришёл.
Значит было что скрывать?47. Говорит ли это о том, что советские власти в действительности приняли стратегию организации голода с целью добиться своих политических целей, как это утверждалось выше? Свидетельства, которые могли бы неопровержимо доказать существование такого преступного намерения, должны носить совершенно исключительный характер. Вряд ли можно ожидать, что существуют письменные свидетельства намерений Сталина обречь народ на голодную смерть с целью воплощения своей политики. В подобных обстоятельствах доказательство обычно основывается на различных сходящихся признаках, при условии, что они достаточно убедительны и несомненно устанавливают наличие либо отсутствие заранее разработанного плана. Комиссия вновь выражает своё сожаление по поводу неучастия в исследовании советских и украинских властей. Их сотрудничество дало бы возможность Комиссии решительно продвинуться вперёд в поисках истины, особенно в отсутствие опубликованных материалов из официальных архивов Советского Союза и Украины.
Че завис?
Накась почитай, начнем с 1932г., заодно и украинский подучишь, пригодится поверь, если конечно не собираешься...
------------------------------------------------------------------------------------
1932. Хроніка подій
26 квітня 1932 р. Станіслав Косіор надіслав листа Сталіну, в якому, зокрема, зазначалося: «У нас є окремі випадки і навіть села, що голодують, одначе це лише наслідок місцевого головотяпства, перегинів, особливо стосовно колгоспів. Всілякі розмови про «голод» на Україні слід категорично відкинути».
23 червня 1932 р. було прийнято постанову ЦК ВКП(б): «Обмежитись вже ухваленими рішеннями ЦК і додаткового завозу хліба на Україну не здійснювати». Хоча потреба в цьому була неабияка.
6-9 липня 1932 р. відбулася III Всеукраїнська конференція КП(б)У. У доповіді С. Косіора була представлена точка зору ЦК КП(б)У на причини труднощів, що виникли. По-перше, серйозною, хоча й не головною причиною були названі складні кліматичні умови 1932 року (як відомо, складні кліматичні умови завжди заважали більшовикам керувати господарством колишнього Радянського Союзу). По-друге, труднощі весняної посівної кампанії пов’язувалися «з незадовільним керуванням організацією господарства колгоспів, проведенням торішньої осінньої збиральної і хлібозаготівельної кампанії». По-третє, джерелом багатьох проблем була названа безгосподарність у колгоспах. Деякі районні керівники робили спробу в своїх доповідях не тільки окреслити складність ситуації на селі, а й показати, що не можна перекладати основну відповідальність за цю ситуацію на низові ланки, насамперед на нещодавно створені райони. Однак і обережні спроби декого з керівників УСРР, а особливо представників районів, вказати на складність ситуації у сільському господарстві України не викликали довіри у двох сталінських посланців, які брали участь у роботі конференції – В. Молотова і Л. Кагановича. У виступах Молотова і Кагановича було не просто значно звужено спектр факторів, що спричиняли труднощі у сільському господарстві України. Ці виступи, по суті, засвідчили, що центр однозначно зайняв жорстку позицію щодо українського селянства. Москва не планувала допомагати.
3 серпня 1932 р. В’ячеслав Молотов на засіданні Політбюро ЦК ВКП(б) сказав: «Ми стоїмо справді перед привидом голоду і до того ж у багатих хлібних районах». Отже, він розумів ситуацію, але нічого не робив, щоб її виправити . Навпаки...
7 серпня 1932 р. з’явився власноруч написаний Сталіним закон про охорону соціалістичної власності (закон «про 5 колосків»). Цей закон передбачав як захід судової репресії за розкрадання колгоспного і кооперативного майна «розстріл із конфіскацією всього майна і з заміною за пом'якшуючих обставин позбавленням свободи на термін не нижче 10 років з конфіскацією всього майна». Амністія у таких справах заборонялась. На літо 1933 року за цим законом було засуджено 150 000 осіб. Зокрема, засуджували дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу.
11 серпня 1932 р. Сталін написав у листі до Л.Кагановича: «...Самое главное сейчас Украина. Дела на Украине из рук вон плохи. Плохо по партийной линии. Говорят, что в двух областях Украины (кажется в Киевской и Днепропетровской) около 50-ти райкомов высказались против плана хлебозаготовок, признав его нереальным. В других райкомах обстоит дело, как утверждают, не лучше. На что это похоже? Это не партия, а парламент, карикатура на парламент. Вместо того чтобы руководить районами, Косиор все время лавировал между директивами ЦК ВКП(б) и требованиями райкомов и вот долавировался до ручки. Правильно говорил Ленин, что человек, не имеющий мужества пойти в нужный момент против течения, не может быть настоящим большевистским руководителем. Плохо по линии советской. Чубарь – не руководитель. Плохо по линии ГПУ. Реденсу не по плечу руководить борьбой с контрреволюцией в такой большой и своеобразной республике, как Украина.
Если не возьмемся теперь же за выправление положения на Украине, Украину можем потерять. Имейте в виду, что Пилсудский не дремлет и его агентура на Украине во много раз сильнее, чем думает Реденс или Косиор. Имейте также в виду, что в Украинской компартии (500 тысяч членов, хе-хе) обретается не мало (да не мало) гнилых элементов, сознательных и бессознательных петлюровцев, наконец – прямых агентов Пилсудского. Как только дела станут хуже, эти элементы не замедлят открыть фронт внутри (и вне) партии, против партии. Самое плохое это то, что украинская верхушка не видит этих опасностей...
...Поставить себе целью превратить Украину в кратчайший срок в настоящую крепость СССР; в действительно образцовую республику. Денег на это не жалеть».
20 серпня 1932 р. газета «Правда» розпочала регулярну публікацію добірок матеріалів під рубриками «Общественная собственность священна и неприкосновенна», «Расхитителей социалистической собственности – врагов народа – к суровой ответственности!»
1 вересня 1932 р. на засіданні Політбюро ЦК ВКП(б) створено комісію під керівництвом заступника голови ОГПУ СРСР Івана Акулова, якій було доручено «розглянути конкретні інструкції по здійсненню декрету ЦВК і РНК СРСР про охорону суспільної власності як по лінії ОГПУ, так і по лінії судовій і прокуратури».
16 вересня 1932 р. затверджено інструкцію «по застосуванню постанови ЦВК і РНК СРСР від 7/VІІІ – 32 р. про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності». Інструкція мала цілком таємну частину («окрема тека»), що передбачала спрощений порядок затвердження вироків до розстрілу.
22 жовтня 1932 р. прийнято рішення Політбюро ЦК ВКП(б) про роботу в Україні «надзвичайної комісії» на чолі з В'ячеславом Молотовим. Комісія дала новий імпульс здійсненню репресій проти колгоспного активу, партійних і радянських працівників. ЦК КП(б)У почав публікувати списки партійців, директорів радгоспів, голів колгоспів та уповноважених по хлібозаготівлях, яких виключали з партії й віддавали до суду за невиконання плану хлібозаготівель. Багато з цих людей просто намагалися полегшити становище своїх односельців.
30 жовтня 1932 р. В’ячеслав Молотов повідомляв Сталіну: «Довелося жорстко покритикувати Українську організацію і особливо ЦК КП(б)У за демобілізованість у заготівлях». «Надзвичайна комісія» на чолі з В. Молотовим з листопада 1932 р. до січня 1933 року вичавила з селян ще близько 90 млн. пудів. Значною мірою за рахунок того, що в українських селах у складі спеціальних бригад по видобуттю зерна діяли 112 тисяч активістів, які одержували певний відсоток від награбованого зерна і харчів (і тим годувалися, а відтак виживали).
5 листопада 1932 р. В’ячеслав Молотов і секретар ЦК КП(б)У Мендель Хатаєвич надіслали директиву обкомам партії, вимагаючи від них термінових і рішучих дій по виконанню закону від 7 серпня 1932 року «з обов’язковим і швидким проведенням репресій і нещадної розправи із злочинними елементами у правліннях колгоспів».
15 листопада 1932 р. Політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило рішення «Про паспортну систему та розвантаження міст від зайвих елементів», у якому зазначалося, що з метою «розвантаження Москви та Ленінграда та інших великих міських центрів СРСР від зайвих, не зв’язаних з виробництвом і установами, а також від куркульських, кримінальних і інших антигромадських елементів, що переховуються в містах, визнати за необхідне:
1) Ввести єдину паспортну систему по СРСР з відміною всіх інших видів посвідчень...
2) Організувати в першу чергу у Москві та Ленінграді апарат обліку та реєстрації населення, регулювання виїзду та в'їзду.
3) Для вироблення конкретних заходів як законодавчого, так і організаційно-практичного характеру, створити комісію...»
Селяни паспортів не отримували, бо вони, на думку Сталіна, мали жити не там, де хотіли, а там де потребували інтереси держави, тобто нового «господаря».
18 листопада 1932 р. ЦК КП(б)У за участю В'ячеслава Молотова ухвалив постанову «Про заходи по посиленню хлібозаготівель», яким посилювались репресії проти селян України. Зокрема, щодо одноосібників, які не виконують план хлібоздавання, дозволялось застосовувати натуральні штрафи по м’ясозаготівлях у розмірі 15-місячної норми і річної норми картоплі. I при тому треба було здавати хліб. Куркулів просто репресували за статтею за «контрреволюційні злочини».
20 листопада 1932 р. Раднарком УСРР ухвалив рішення про запровадження натуральних штрафів: «До колгоспів, що допустили розкрадання колгоспного хліба і злісно зривають план хлібозаготівель, застосувати натуральні штрафи порядком додаткового завдання з м’ясозаготівель розміром 15-місячної норми здавання даним колгоспом м’яса як усуспільненої худоби, так і худоби колгоспників».
26 листопада 1932 р. у пресі УСРР надруковано наказ наркома юстиції і генерального прокурора УСРР, в якому підкреслювалось, що репресія є одним з потужних засобів подолання класового спротиву хлібозаготівлі. Дозволено застосовувати нещадні заходи до куркулів і всіх класових ворогів, які зривають або гальмують успішну боротьбу за хліб.
27 листопада 1932 р. у виступі на об’єднаному засіданні Політбюро ЦК і Президії ЦКК ВКП(б) Сталін підкреслив: «Наши сельские и районные коммунисты слишком идеализируют колхозы. Они думают нередко, что, коль скоро колхоз является социалистической формой хозяйства, то этим все дано, и в колхозах не может быть ничего антисоветского или саботажнического, а если имеются факты саботажа и антисоветских явлений, то надо пройти мимо этих фактов, ибо в отношении колхозов можно действовать лишь путем убеждения, а методы принуждения к отдельным колхозам и колхозникам неприменимы... Было бы глупо, если бы коммунисты, исходя из того, что колхозы являются социалистической формой хозяйства, не ответили на удар этих отдельных колхозников и колхозов сокрушительным ударом».
1 грудня 1932 р. Раднарком УСРР заборонив торгувати картоплею у районах, які злісно не виконують зобов’язань по контрактації і перевірці наявних фондів картоплі у колгоспах. До списку потрапили 12 районів Чернігівщини, по чотири райони Київської і Харківської областей.
3 грудня 1932 р. у ряді районів України заборонено торгівлю м'ясом і тваринами.
5 грудня 1932 р. Всеволод Балицький видав «Оперативний наказ ГПУ УСРР № 1», яким поставив підлеглим «основне та головне завдання – нагальний прорив, викриття та розгром контрреволюційного повстанського підпілля, завдання рішучого удару по всіх контрреволюційних куркульсько-петлюрівських елементах, які активно протидіють і зривають основні заходи радянської влади та партії на селі».
6 грудня 1932 р. ухвалено постанову ЦК КП(б)У і Раднаркому УСРР «Про занесення на «чорну дошку» сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі». Це рішення спричинило збільшення жертв Голодомору.
14 грудня 1932 р. Сталін разом з В. Молотовим підписав постанову ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР у зв’язку із проведенням хлібозаготівельної кампанії. Разом з тим цей документ вимагав «правильного проведення українізації» в Україні й поза її межами, в регіонах, де компактно мешкали українці. Документ також містив категоричну вимогу боротися з петлюрівськими та іншими «контрреволюційними» елементами. По суті це означало смерть «українізації».
15 грудня 1932 р. ЦК КП(б)У затвердив список 82 районів, куди припинялися поставки промислових товарів через те, що ці райони не виконали план хлібозаготівель.
19 грудня 1932 р. ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР розглянули питання про хлібозаготівлі в Україні. Вони визначили ситуацію незадовільною і доручили «виправити» її Лазарю Кагановичу та Павлу Постишеву як «окремо уповноваженим». Про те, який стиль наведення порядку вони сповідували, яскраво свідчить телеграма, що її Лазар Каганович надіслав Сталіну вже 21 грудня 1932 року: «Вечером 20 и 21 декабря на заседании Политбюро ЦК КП(б)У наметили ряд практических мер по усилению хлебозаготовок. В виду того, что значительная часть уполномоченных отсиживается, покрывает бездеятельность, а порой прямое предательство районных работников, разослали решительное предупреждение всем уполномоченным, а 10 наихудших сняли с работы и дело об их пребывании в партии передали в ЦКК. Из десяти снятых 7 были посланы ЦК КП(б)У и 3 обкомами.
38 основных районов Украины должны еще дать 32 млн. пудов хлеба – свыше 40% оставшегося к заготовке без гарнца хлеба по республике. Еще 50 мощных районов должны дать около 30% оставшегося к заготовке хлеба. Из 38 основных районов – 21 в Днепропетровской и 15 в Одесской областях. На этих районах сосредоточиваем наше внимание. Подобрали еще 40 руководящих работников уполномоченными в эти основные районы, а около сотни крепких военных и харьковских работников им в помощь. Одновременно нажимаем на районы, где осталось выполнять немного».
Однак ніякі заходи не допомогли: на кінець 1932 року план хлібозаготівель був виконаний лише на 72%.
27 грудня 1932 р. ухвалено спільну постанову ЦВК і Раднаркому СРСР «Про встановлення єдиної паспортної системи по Союзу РСР та обов’язкової прописки паспортів».
31 грудня 1932 р. ВУЦВК УСРР і Раднарком УСРР ухвалили постанову про запровадження єдиної паспортної системи в УСРР і обов’язковий запис паспортів (прописку).
Комиссия создана по инициативе, предпринятой в 1984 г. Всемирным конгрессом свободных украинцев, который обратился к ряду юристов и учёных-правоведов во всем мире с просьбой принять участие в расследовании голода, по сообщениям имевшего место на Украине в 1932—1933 гг. Среди давших согласие были: полковник Джеральд И. А. Д. Дрейпер, профессор права в Сассекском университете (Великобритания), бывший прокурор на Нюрнбергском процессе; профессор Джон П.Хамфри, Макгилский университет (Канада), бывший директор отдела прав человека Секретариата ООН (1946—1966); профессор Джодж Левассер, Парижский университет, бывший член комиссии по пересмотру французского уголовного кодекса (1981—1986); профессор Риккардо Левене, Буэнос-Айресский университет (Аргентина), бывший председатель апелляционного суда, ныне президент верховного суда Аргентины; профессор Ковсй Т. Оливер, Пенсильванский университет (США), бывший посол в Колумбии, профессор Джейкоб В. Ф.Сандберг, Стокгольмский университет (Швеция); профессор Джо Верховен, Католический университет Лувэна (Бельгия). Организационное совещание членов Комиссии состоялось в Торонто (Канада) 12 февраля 1988 г.
В условиях холодной войны состав комиссии как раз под заказ.)))
Ты мне кумиров украинского(незалежного) разлива не приписывай.
Сколько в этом году Украина закупает масла? А по сколько гречка? Ну о сале все знают, Польша обеспечивает. Может поэтому сознательные украинцы на Польшу смотрят как на кормилицу?
Я отвечал на конкретный пост, в котором были указаны конкретные документы. Оказалось, что в тех документах об уничтожении казаков нет и речи.
А ты слышал о том, что красный террор был объявлен в ответ на белый террор?
Продолжением белого террора стала Вторая мировая война, затем Холодная война. Да и третья мировая не закончилась.
А где должен находиться? В специально созданном институте памяти? Или из библиотеки Конгресса США?
Кстати о США.
Комиссия США по голоду на Украине US Commission on the Ukraine Famine – комиссия образованная 13 декабря 1985 года администрацией Рональда Рейгана в разгар холодной войны с целью «проведения изучения Голода на Украине 1932-1933 годов с целью расширения познаний мира о голоде и для обеспечения американского общества лучшим пониманием Советской системы посредством разоблачения роли Советов в Украинском голоде». Результаты исследований были представлены для ознакомления Конгрессу США 22 апреля 1988. [1][2] На основании свидетельских показаний и результатов работы сотрудников Комиссия пришла к частным выводам, оформленным в виде 19 пунктов, одним из которых значилось : «Иосиф Сталин и его окружение совершили геноцид в отношении этнических Украинцев в 1932-1933 годах» - несмотря на то, что США официально присоединилось к соответствующей Конвенции ООН лишь спустя 3 года после начала работы Комиссии. Представленный Отчет Комиссии не имел какого-либо дальнейшего результата в юридической плоскости в кратко- и средне-срочном периоде. Научный руководитель Комиссии Джеймс Е.Мэйс был подвергнут негласному бойкоту научными кругами США и смог найти работу только на Украине[3].[4]
Примерно то же время что и в США в УССР была организована альтернативная комиссия занимавшаяся изучением событий начала 30-х годов XX века. В её состав входило ряд известных историков, среди которых был и историк Кульчицкий (один из ведучих специалистов по теме Голодомора в современной Украине). Комиссия УССР опровергла намеренность голода и ряд других выводов американской комиссии, в то же время, признав события начала 30-х «преступлением сталинизма». В самой Америке – на фоне общего потепления отношений с СССР – выводы комиссии не имели никаких дальнейших последствий в юридической плоскости. В то же время её научному руководителю Джеймсу Мейсу научные круги Северной Америки организовали негласный бойкот, а его метод основанный на написании научной истории на основе свидетельств очевидцев был подвергнут критике как малонаучный. По информации канадского ученого Тараса Кузьо перед Мейсом закрылись двери всех научных учреждений США и он смог найти работу лишь уехав на Украину. [9]
Холодная война в 88-89 годах подходила к концу.
Была возможность сотрудничеством с этой комиссией на деле проявить "новое политическое мышление", но советское руководство видимо под давлением противников перестройки и в силу политической инерции этого не сделало.Пришедший к власти в СССР в 1985 году М.С.Горбачёв с самого начала взял курс на улучшение отношений с США и Западом. Поначалу он пытался проводить политику в духе «разрядки» 1970-х гг., предлагая программы ограничения вооружений, но довольно жёстко торгуясь вокруг условий договора (встреча в Рейкьявике). Однако с 1987 года во внешней политике СССР происходит коренной поворот к так называемому "новому политическому мышлению", провозгласившему «социалистический плюрализм» и «приоритет общечеловеческих ценностей над классовыми». С этого момента идеологическое и военно-политическое противостояние начало быстро терять остроту.
Страны Варшавского договора, которые тогда вышли из-под влияния СССР и разобрались со своей историей, сейчас намного опередили Россию и Украину в экономическом и политическом развитии.
1. Нет, я слышал противоположное.
2. А когда началась третья мировая война?Для части историков понятие Красный террор включает в себя всю репрессивную политику советской власти, начиная с самосудов октября 1917-го. Согласно их определению, Красный террор — логичное продолжение Октябрьской революции, начался ранее белого террора и был неизбежен, так как большевистское насилие было направлено не против действующего сопротивления, а против целых слоёв общества, которые были провозглашены вне закона: дворян, помещиков, офицеров, священников, кулаков, казаков и т. п.
Я тоже слышал, что Зимний просто взяли матросы, так как там было что выпить.
В Москве же тех, кто устроил кровавую бойню в Кремле, потом просто пинками выгнали, взяв с них честное слово, которое многие не сдержали.
Много чего было. Только большевикам взяв власть террор был не нужен. Власть была у них. А вот те кто хотел власть взять и развязал весь тот кошмар, который произошел.
Сразу после Второй мировой.
У Кравчука хатынка, у Кучмы зять Пинчук, у Ющенко тоже не одна пасека с Тимошенко.
может воровать надо меньше.
Родной ты сам на Янучара ссылаллся, как на спасительную для себя соломинку в диалоге.
Ну а твой этот супер ответ вообще не в тему, все сдулся?
Знаешь как Молотова называли?
Пока у господ украиноненавистников разогреваются нейроны, предлагаю к всеобщему прочтению хронологию 1933г.;
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
19 січня 1933 р. більшовицьке керівництво СРСР ухвалило рішення про включення хлібозаготівель до складу обов’язкового податку, що встановлювався державою.
22 січня 1933 р. Й. Сталін і В. Молотов надіслали директиву партійним і радянським органам, в якій підкреслювалось, що міграційні процеси, що розпочалися внаслідок голоду серед селян, організовані «ворогами Радянської влади, есерами і агентами Польщі з метою агітації «через селян» у північних районах СРСР проти колгоспів і взагалі проти Радянської влади».
У зв’язку з цим наказувалось органам влади, ГПУ УСРР і Північного Кавказу не допускати масового виїзду селян в інші райони. Відповідні вказівки було дано транспортним відділам ОГПУ СРСР.
24 січня 1933 р. з’явилась постанова ЦК ВКП(б), якою передбачались кадрові зміни в більшовицькому керівництві України і за якою на посаду другого секретаря ЦК КП(б)У призначили Павла Постишева, діяча, якому сталінське керівництво доручило шукати вихід із ситуації, що склалася у зв'язку із голодом, а також остаточний погром українського відродження.
13 лютого 1933 р. Голова ГПУ УСРР В. Балицький видав наказ №2 «Про чергові завдання агентурно-оперативної роботи органів ГПУ УСРР». Балицький поставив своїх підлеглих до відома, що «аналіз ліквідованих справ говорить за те, що у даному випадку ми зустрілись з єдиним, ретельно розробленим планом організації збройного повстання на Україні до весни 1933 року з метою повалення радянської влади та встановлення капіталістичної держави, так званої «Української незалежної республіки». При цьому він поставив перед ГПУ УСРР «найближче основне та головне завдання... – забезпечення весняної сівби».
13 лютого 1933 р. постановою наркома юстиції УСРР з метою «забезпечити паспортизацію та перешкодити антигромадським і соціально небезпечним елементам незаконно одержувати паспорти» було зупинено справи про зміну прізвищ та імен.
19 лютого 1933 р. у виступі на Першому Всесоюзному з’їзді колгоспників-ударників Сталін висунув гасло: «Сделать колхозы большевистскими, а колхозников зажиточными!»
23 лютого 1933 р. Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постанову «Про поїздки по СРСР іноземних кореспондентів», якою встановлювався порядок, «в силу якого вони зможуть роз’їжджати по СРСР і відвідувати певні пункти лише з дозволу Головного управління міліції». Світ не мав знати про те, що коїться в Україні, бо саме в цей час Радянську державу почали офіційно визнавати інші країни світу.
10 березня 1933 р. Політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило постанову: «Надати право розгляду справ по повстанству і контрреволюції на Україні із застосуванням вищої міри соціального захисту трійці у складі тт. Балицького, Карлсона, Леплевського». Разом із П. Постишевим В. Балицький об’їхав голодуючі райони України та вживав на місцях рішучих та жорстких заходів. Це дозволило йому згодом казати у вузькому колі, що його разом з Постишевим надіслали рятувати Україну, яку за його відсутності довели до загибелі.
15 березня 1933 р. Станіслав Косіор у листі до Сталіна повідомляє: «Всього за регістрацією ГПУ на Україні охоплено голодом 103 райони. Навряд чи ці цифри про кількість районів правильно відбивають стан справ».
8 квітня 1933 р. Раднарком і ЦК КП(б)У затвердили Тимчасові правила трудового розпорядку у колгоспах, якими встановлювався жорсткий контроль і запроваджувались каральні санкції (штраф до 5 трудоднів, виключення з колгоспу) за невихід на роботу, заборонялась робота поза колгоспом без дозволу його правління. Правління також могло регулювати тривалість робочого дня, відміняти вихідні.
28 квітня 1933 р. з’явилась постанова РНК СРСР про видачу паспортів громадянам СРСР на всій території країни. Наступного дня її надрукували у газеті «Известия». Документ передбачав, що паспорти видаються громадянам СРСР, які мешкають «у містах, населених пунктах, що є районними центрами, у робітничих селищах, на новобудовах, на промислових підприємствах, у смузі відчуження залізниць, у радгоспах і населених пунктах, де розташовані МТС». У постанові спеціально було обумовлено, що «громадяни, які постійно мешкають у сільських місцевостях, паспортів не одержують».
8 травня 1933 р. у спеціальній інструкції, розісланій на місця, Й. Сталін і В. Молотов засудили «масові невпорядковані арешти» на селі. Інструкція вимагала припинити масові виселення, але разом з тим «дозволяла» виселення ще 12 тис. господарств (в тому числі 2 тис. з України).
13 травня 1933 р. покінчив життя самогубством Микола Хвильовий.
8-11 червня 1933 р. відбувся Пленум ЦК КП(б)У, на якому П. Постишев здійснив вирішальну атаку проти М. Скрипника. Виступ останнього не задовольнив П. Постишева, оскільки «та ділянка, якою донедавна керував тов. Скрипник, – я маю на увазі Наркомос і всю систему органів освіти України, – виявилась найбільш засміченою шкідницькими, контрреволюційними, націоналістичними елементами...»
7 липня 1933 р. після чотирьох обговорень його «покаянного» листа на Політбюро ЦК КП(б)У в робочому кабінеті застрелився М. Скрипник, однак боротьба, із «скрипниківщиною» тривала. Протягом лише 1933 р. з апарату Наркому освіти було «вичищено» 200 «націоналістичних, ворожих елементів», а в обласних управліннях народної освіти за політичними мотивами замінено 100% керівництва, у районних 90%. Всі вони були піддані різним формам репресій. 4000 вчителів були звільнені зі шкіл України як «класово ворожі елементи». Значно розширювалася мережа російських шкіл і класів.
20 жовтня 1933 р. Голова ГПУ УСРР Всеволод Балицький затвердив обвинувальний висновок у справі «Української військової організації» («УВО»). Ця організація нібито здійснювала «активну повстанську, шпигунську, диверсійну і терористичну роботу з метою повалення диктатури пролетаріату на Україні, відторгнення УСРР від Радянського Союзу і встановлення фашистської диктатури у формі «незалежної» буржуазної республіки». За твердженням авторів висновку, «УВО» було створено «активними контрреволюційними кадрами українсько-галицького войовничого націоналізму, що пройшли загартування збройної боротьби у громадянській війні і активної повстансько-шпигунської діяльності, спрямованої проти Радянської влади».
18-22 листопада 1933 р. відбувся об’єднаний Пленум ЦК і ЦКК КП(б)У, на якому П. Постишев підкреслив, що колгоспи в Україні зроблено більшовицькими. Пленум ухвалив резолюцію, в якій було записано, що «в даний момент головною небезпекою є місцевий націоналізм, що поєднується з імперіалістичними інтервентами». Цей «даний момент» розтягнувся на кілька років і означав послідовне винищення інтелектуальних сил в Україні, погром в системі науки і освіти. Причому цього разу репресивна хвиля зачепила і комуністичну інтелігенцію, тих, хто ще вчора трощив «націоналістів», а сьогодні сам був оголошений ворогом системи, якій віддано слугував.
Последний раз редактировалось Реалист.; 22.02.2011 в 22:40.
Как уже стало доброй традицией - цитируется только необходимая часть...
В настоящее время термин «красный террор» имеет два определения:
* Для части историков понятие Красный террор включает в себя всю репрессивную политику советской власти, начиная с самосудов октября 1917-го. Согласно их определению, Красный террор — логичное продолжение Октябрьской революции, начался ранее белого террора и был неизбежен, так как большевистское насилие было направлено не против действующего сопротивления, а против целых слоёв общества, которые были провозглашены вне закона: дворян, помещиков, офицеров, священников, кулаков, казаков и т. п.
* Другая часть историков характеризует Красный террор как крайнюю и вынужденную меру; меру защитную и ответную, как реакцию против белого террора и считает началом Красного террора постановление СНК РСФСР от 5 сентября 1918 «О красном терроре».
ну и что?<смотрит>Была возможность сотрудничеством с этой комиссией на деле проявить "новое политическое мышление", но советское руководство видимо под давлением противников перестройки и в силу политической инерции этого не сделало.
а польку-бабочку им сплясать не надо было?
я так подозреваю что" международная" комиссия эта черпала информацию из советского журнала "Огонек" который как раз в 88-89 пестрел шокирующими фотками родителей кушающих своих младенцев и вареными головами в кастрюле с борщем...шо характерно фотошоп тогда еще не изобрели,все вручную!
змея кусает себя за хвост
В Саратове то, все по настоящему было, вы тут цифры приводили, можно так сказать с непоколебимой скорбью, или тоже все "фотошоп вручную" из советского журнала "Огонек" ?
У украинофобов отношение к историческим событиям, которые не вписываются в модель прекрасной жизни при режиме Сталина, очень напоминает отношение к истории сегодняшних неонацистов, мол такие прекрасные цели были у фюрера, "побочные потери?", так они неизбежны, это такая мелочь, при великой то цели, "по навыдумывали там себе свидомые", не понимая всю любовь к великому, с которой это делалось...
Я думаю, что признание преступлений режима только бы сблизило народы и улучшило взаимопонимание, тем более, что пострадали все народы, но нет это не устраивает путэнский режим и кучу недоумков которые живут в иллюзорной феодальной империи.
"Перед лицом великой цели никакие жертвы не покажутся слишком большими."
Адольф Гитлер
ничто так не получается у Реалиста, как передернуть и навесить на оппонента мнения и суждения, которых тот и близко не высказывал.
Ваши права
Ответить с цитированием
Социальные закладки