ПОЛНЫЙ ТЕКСТ
http://vk.com/ultrasnews?w=wall-36373270_172216
|
ПОЛНЫЙ ТЕКСТ
http://vk.com/ultrasnews?w=wall-36373270_172216
Так скажи за себя. Ты что "доктор" тут "диагнозы" участникам ставить.Из всех кто на сегодня хочет быть президентом и кого большинство из всех из избирателей выбираю это как раз нынешний президент. И я отношусь к этому большинству с пониманием, что объединение и единство лучше расстаскивание в разные стороны. Будет большинство за иного кандидата то флаг президента ему в руки, но для этого нужно работать. Доказывать свою способность быть президентом. А вот так майдаунно президентами не становятся.
Вам это понятно ?
![]()
Фанаты футбольного клуба «Севастополь» высказались в поддержку Евромайдана и пообещали наказывать тех болельщиков, которые будут замечены «в продаже своей души Партии регионов». Об этом говорится в заявлении, распространенном ультрас в соцсетях.
«Мы, фанаты ФК «Севастополь», осуждаем власти Украины, действия силовых структур и людей которые им помогают. Как одни из тех, кто чаще всех попадают под пресс системы, мы хорошо знаем, что такое современная правоохранительная система, какие люди там работают и как они ведут диалог с простыми людьми. Мы не раз оказывались в застенках отделений, где нас избивали, и любыми, в том числе незаконными, методами пытались добиться признания или показаний. В данный момент наши друзья и братья по околофутбольной сцене Украины, ведут бои не только с бандитской властью, которая захватила нашу страну, но с продажными тварями, которые за копейки готовые калечить своих сограждан, ради сиюминутной наживы», – говорится в заявлении.
«Мы считаем, сейчас идет борьба не за ЕС, не против России или ТС, не бандеровцев с русскими, юга с западом, а война народа, народа Украины (и тех, кто говорит на украинском, и тех, кто говорит на русском, и тех, у кого герой Бандера, и тех, у кого герои солдаты красной армии) с режимом Януковича, с бандитами, которые, давая людям крохи, отбирают у них будущее. Поэтому мы решительно заявляем, что мы сделаем все, чтобы помочь своим друзьям и народу Украины, победить этот бандитский режим. Чтобы народ Украины, в любом уголке нашей страны, жил свободно», – подчеркнули севастопольские ультрас.
«Также хотим предупредить всех, кто ходит на наш сектор, если кто-то будет замечен в продаже своей души Партии регионов, то будет жестоко наказан. Призываем всех севастопольцев, перестать искать врагов среди своего народа, а увидеть настоящего врага, который затуманивая вам глаза, скоро сделает вас рабами. Они уже нас кинули, они уже начали отбирать нашу землю, они уже превращают наш город в помойку. Перестаньте бояться «западенцев», «бандеровцев», «фашистов», это выдуманный враг, все люди которых вы так называете, граждане одной с вами страны и они не мечтают, чтобы вы забыли свою истинную национальность или отобрать у вас вашу историю, они просто хотят жить в свободной, сильной, успешной стране, чтобы каждый человек летом мог отдыхать на прекрасных крымских пляжах, а зимой покорять заснеженные карпатские горы. Подумайте не один раз, прежде чем поддержать власть, которой на вас наплевать», – призвали авторы заявления.
Ранее к акциям протестов присоединились футбольные болельщики из Харькова, Донецка, Днепропетровска и Киева.
http://vlasti.net/news/185788
Рискну выдвинуть скромное предложение - нужно поставить Европе требование вскрыть все валютные счета украинских граждан, определить, которые из них - украденные наши деньги, и вернуть их Украине. И не важно чьи это будут счета - Януковича и его корешей или Кравчука и его родственников.. Все без исключения украинские счета в европейских или американских банках должны быть подвергнуты проверке.Иначе Европа и США уподобляются укрывателям краденного, и я ни одному их слову не поверю, какие бы сладкие песни они ни пели.. Вот пусть Фюле приедет и расскажет,что они сделали по этому поводу. Только после этого они имеют право говорить о коррупции в Украине.
У меня закрадывается подозрение - так может они потому и живут там хорошо, что живут на деньги, украденные у нас и таких, как мы?
Последний раз редактировалось Clift22; 14.02.2014 в 08:58.
революция детей)
кто-то тут пророчил сирийский, югославский сценарий..
а я сразу сказал эта "революция" войдет в историю как "украинский сценарий")))
а вообще, конечно, все это нужно прекращать (не дубинками и водометами, а путем решения основного вопроса)
заигрались дети, во взрослых дядек
Да и это было мнение отдельных лиц, а не клуба в целом.
Источник"Хотим отметить, что на сегодняшний день не проводилось никаких сборов, обсуждений и соответственно — не существует никакой общей позиции относительно происходящего. Но отдельные люди из числа ультрас будут принимать участие в протестных движениях, на что имеют полное право, как граждане Украины. Мы уверены, что они будут делать это исключительно мирным путем", — значится в заявлении фанатов клуба.
Вчера одна из фанатских групп футбольного клуба "Севастополь" выступила с заявлением против режима Януковича. Соответствующее заявление было опубликовано на странице "Ultras Sevastopol Wear". Однако администратор группы тут же добавил, что она не является "официальным рупором фанатов".
Українці "обматюкали" заборону слова "Олімпіада"
Мы не фанаты. Мы ветераны поэтому скажем пока вот так...
Ми, керівники ветеранських громадських об’єднань України, протягом багатьох років неодноразово зверталися до Президентів України, Голів Верховної Ради України, Прем’єр-міністрів України та інших керівників центральних органів влади з питань необхідності зупинити тенденції в розбудові держави, що ведуть до широкомасштабного соціального конфлікту в Україні.Україна в небезпеці! Звернення керівників ветеранських громадських об’єднань України – членів Всеукраїнського Союзу громадських об’єднань учасників бойових дій, ветеранів військової служби та правоохоронних органів "Всеукраїнський Союзу" до влади, політичних партій, інститутів громадянського суспільства та громадян України щодо необхідності негайного припинення подальшої ескалації силової боротьби між владою та громадянським суспільством
В своїх зверненнях ми підкреслювали, що причинами майбутнього широкомасштабного конфлікту стане те, що в Україні сформувалась олігархічна влада, що не враховує інтереси переважної більшості громадян України. Громадяни нашої країни вже прийшли до усвідомлення причин, які призвели до того, що Україна, яка займає 0,26% території земної суші, маючи 0,6% земного населення, мала і тепер володіє понад 5%-и світових природних ресурсів, займає виняткове геостратегічне розташування, має сприятливі для господарювання кліматичні умови, найбільші у світі чорноземи, мала розвинену на початку 90-х років промисловість та сільське господарство, високий рівень науки, освіти, культури, на сьогоднішній день є країною в якій:
· народ вимирає з темпом 0,7-0,9% на рік (за 22 роки кількість населення України зменшилось майже на 7 млн. осіб);
· біля 7 млн. громадян України щорічно змушені працювати за кордоном;
· біля 70% населення є убогими, дуже бідними і бідними громадянами.
Водночас на цьому невтішному тлі декілька олігархічно-кланових угруповань в Україні заволоділи основними засобами виробництва, нерухомим майном та національними природними ресурсами.
Це відбулося тому що переважна частина (до 70%) приватної власності, шляхом махінацій та маніпуляцій, була зосереджена в руках кількох сімей олігархів. Ось вони на сьогоднішній день і є володарями ситуації. Це вони захопили та керують тепер Верховною Радою України, центральними органами виконавчої влади , обласними та більшістю районних, міських та інших органів виконавчої влади ,засобами масової інформації, судами, прокуратурою та іншими правоохоронними органами. Діяльність такої влади, незалежно від того хто перемагав на так званих виборах, завела країну у глухий кут. Станом на 2011 рік країна опинилася на небезпечній межі виживання в цілому. Влада в врешті-решт зрозуміла, що Україні вкрай необхідні реформи та те що, якщо вони, правильні реформи, не будуть проведенні в найкоротші терміни (протягом 2-3 років), країну чекає крах.
Ось чому Президент України змушений був організувати проведення реформування життя українського суспільства. Але давайте задамо собі питання: як це завдання Президента України виконували державні службовці всіх рангів та Верховна Рада України, які приймають закони та рішення щодо зміни у житті українського суспільства.
Чи в повній мірі вони керувалися досвідом інших країн де перевірені на практиці системні засади та основні принципи, які привели до успішного розвитку цих країн?
По-перше, Як виконуються принципи соціальної справедливості, прийнятності, розуміння та підтримки широкими верствами населення?
По-друге, Чи впровадженні в життя вимоги, що створюють умови для підвищення активності громадян, їх зацікавленості і відповідальності та безпосередньої участі в економічному та соціально-політичному житті суспільства?
На практиці ми бачимо, що правильні рішення Президента України далеко не в повній мірі виконувалися державними чиновниками. Ось чому результатом проведення реформ стало те, що значно знизилась якість життя громадян України – це і привело до соціального конфлікту.
Приводом для початку соціального протесту стала раптова відмова влади підписати угоду про асоційоване членство в Євросоюзі, за яку вона майже два роки агітувала громадян України.
Ось чому ми, керівники ветеранських громадських організацій України звертаємося:
До Президента України!
Ви є гарантом Конституції України і є тою людиною, яка зобов’язана зупинити рух до краху державності України. Для цього необхідно зупинити процес силового вирішення соціально-політичного конфлікту який загрожує суспільству і країні в цілому.Шановний Вікторе Федоровичу!
До керівників опозиції!
Кличка В. В., Тягнибока О. Я., Яценюка А. П.
Ви майже втратили контроль над великою частиною представників протестного руху, особливо радикально налаштованою. В цій ситуації необхідно знизити планку політичних вимог та відмовитися від силових дій!Шановні керівники опозиції!
В ситуації, що склалася, пропонуємо:
Перше.
створити Національний комітет примирення до якого включити представників більшості і опозиції у владі та інститутів громадянського суспільства.
Друге. Здійснити дії, які повинні зупинити переростання соціально-політичного конфлікту в громадянську війну і перш за все припинити силові дії та перевести всю діяльність в конституційні рамки, терміново зупинити діяльність "тітушок" та радикально налаштованих груп.
Третє. Національному комітету примирення протягом трьох днів відпрацювати такий план спільних дій та пропозицій владі, опозиції та громадянському суспільству, який буде спроможний припинити переростання соціально-політичного конфлікту у громадянську війну.
Якщо наші пропозиції не будуть враховані, то 100% в найкоротші терміни можливо очікувати такі наслідки:
Перше. Створення умов для збройного шляху вирішення соціально-політичного конфлікту.
Друге. Втручання в наші справи воєнно-політичних блоків та окремих держав.
Третє. Переростання реальної загрози суверенітету України в розкол країни, а можливо і втрату державності.
Прийнято на Президії Всеукраїнського Союзу громадських об’єднань учасників бойових дій, ветеранів військової службита правоохоронних органів "Всеукраїнський Союз"
Один здохлий єврокомісар сказав би про режим Януковича більше, ніж тисяча слів........
Був хлопчина, якого беркутівці хотіли скинути з даху. Його зловили на даху на Грушевського, підвісили за ногу і кажуть: "Ну що, політаємо?" Але, на щастя, не кинули.
Зате його завели в якесь приміщення, обмотали голову туалетним папером і били до тих пір, доки папір повністю не просяк кров'ю.
Потім облили його бензином і дали вибір: або ми тебе підпалимо, або ми тобі ножа в плече заженемо, або будемо бити електрошокером – вибирай. Він вибрав шокер. Як розповідали, "Беркуту" якраз видали нові шокери, і їм дуже хотілося їх випробувати.
Приїжджали хлопці не просто побиті. Їх привозили після катувань. Я коли дивився відео з 1 грудня, як на Банковій били, то видавалось, що це знущання. Але це було на порядок страшніше.
Я так люблю коли до нас хтось приіздить. А особливо коли Фюлє!
Від радості я не знахожу місця просто. Ганяю по калюжах та болоті, розмахуючи стрічками з символікою ЄС, голосно кричу: "Ура! Фюле приіхав! Європа форева!"
Я наперед знаю з ким він буде зустрічатися, що говорити, і з ким фотографувавтися. Також всім відомо, що після його візиту у Януковича поліпшується настрій: Фюлє створює йому ілюзія, що він буцімто справжній стратег, політикі неабиякий переговорник, що на певний час суттєво бадьорить кнура. Я знаю, що цей сеанс коштує гарних грошей, а украінці щирі люди - дадуть скільки тре! Аби у баті настрій був гарний.
Може досить вже влаштовувати ці євровистави, панове? Невже немає там притомного мужика щоб послати того Ф'юлє та пендалів надавати! Занадились аферисти! Наче пороблено...
Фюле був звичайним чиновником. Настільки звичайним, що чимось навіть нагадував Акакія Акакійовича, тільки в сучасній упаковці. Така собі сіра, без емоцій, без співпереживань чиновнича душа. Для нього не існували людські страждання, якщо вони не вписувалися в традиційну схему „влада – опозиція”. Влада – легітимна (а яка ще може бути влада?), тому всі її дії апріорі мають сприйматися, як правовий дороговказ.
Опозиція мусить так само не виходити за межі правового коридору, нехай би їх різали по живому. Взагалі за той час, що Фюле єврокомісарив, все його світосприйняття сконцентрувалося в дилемному тандемі „влада – опозиція”. Політика будь-якої країни для Фюле була позбавлена своїх національних рис, свого життєвого нерву. Будь-яка проблема вирішувалася просто: є влада, є опозиція і є певні правила гри. Це – як дві лінії фігур на шаховій дошці. Чорні і білі. Влада – білі, оскільки завжди починають. Не важно що: починають реформи в інтересах свого народу чи його ж тероризувати – але починають. Вся ігрова ініціатива у них.
В свою чергу можна запитати: чому ті, що починають, завжди білі? – тому що піар. Всі медіа-активи держави у підпорядкуванні білих. Точніше тих, хто починає. Тому й білі... Аж поки не стануть червоними від крові.
Фюле небагато знав про Україну. А, власне що там особливого? Ось – дошка, а ось – дві лінії фігур, чорні і білі. Білі – починають. Вони зажди і всюди починають... Тепер треба, щоби гра розвивалася в межах правового поля. Ну... У всякому випадку, щоби те, що виходить за його межі, не було так наглядно видно, як оті події на... як же ця вулиця у них називається?.. Grushevski?.. Щось таке.
Він не любив приїздити в Україну. Тут все так нервово... Ці люди, які пробиваються іноді до нього, так звані активісти... вони зовсім позбавлені дипломатичності. Відразу пхають йому якісь фотографії закатованих... При цьому ведуть себе дуже збуджено. Надто збуджено. Це не комільфо.
„Але ж у вас там радикали? Позбавтеся радикалів, і продовжуйте переговорний процес”, - спокійно відповідав їм Фюле.
„З ким? З ким продовжувати переговори!” – знову з надмірним тиском в голосі заводили своє активісти і лізли в папки за фотографіями закатованих.
Сьогодні вони знову потягнули його на Майдан.
„Чому би й ні?” – подумав Фюле. Врешті, погода була тепла, а на Майдані дійсно, стільки цікавого і екзотичного – Сочі відпочивають.
Вечірні сутінки з акварельною вологістю залили Майдан темно-синім. У свіжому повітрі різко виділялися хвойний дим і запах розпечених бочок.
Про себе Фюле відмітив, що психологічна атмосфера на Майдані змінилася; менше легковажної карнавальності, натомість стало більше схоже на військовий табір. При чому якихось явних міліарних проявів не було, у всякому випадку їх не стало більше; ні, це було щось інше. Ця специфічна наелектризованість передавалася всім присутнім на Майдані від тисяч здорових сильних чоловіків, які прийшли сюди явно не для танців і співів. Вони прийшли відвойовувати свою країну.
Також Фюле відчув і зміну відношення до нього особисто. Це було неприємним сюрпризом. Ці люди, що грілися біля своїх кіптявих бочок, поводилися все так же ввічливо, але з якоюсь специфічною, ледве відчутною відстороненістю. В окремих колючих поглядах він навіть побачив відверту неприязнь. „Що їм не так?” – в свою чергу роздратовано подумав Фюле. Він подивився на годинник; до наступної зустрічі, яка мусила відбутися тут же, на Майдані, залишалося маже година часу. Йому несподівано захотілося самому походити по цьому табору. Стати непримітним і невпізнанним „туристом”, як називали таких екскурсантів самі майданівці. Фюле коротко виклав своє бажання супроводу. Звісно, радості ця арія європейського гостя ні у кого не викликала.
Ходити самому було дійсно набагато цікавіше. Для цього правда, прийшлося позбавитися опіки бодігардів, але це було не складно.
Після цього Фюле зазирав у такі закапелки, куди б його ніколи не повели екскурсоводи. Цікаво також було спостерігати за людьми – міміка, інтонації... Зайшов у кафе на Хрещатику. Кожний другий сидів з планшетом чи ноутом. Кожний третій – з каскою, бейсбольною бітою чи респіратором. Кидалося в очі, що дівчата до підбору касок відносилися не без естетичних уподобань і носили їх з певним шармом. Коли Фюле звернувся до розгубленого молодого офіціанта англійською, бойовики за сусіднім столиком допомогли йому оформити замовлення. Кава і тістечко були досить пристойними. Фюле неквапливо пив свою каву і дивився через вікно на Майдан, наче в картинку телевізора – настільки це все було ірреально...
Після теплого кафе морозне повітря змусило рухатися більш жваво.
Ага, ось і крайня барикада. Зліва Фюле побачив велику клітку, в якій на золотому унітазі сидів прикутий зек в „піжамі”. Фюле розсміявся і, як типовий турист, дістав свою мобільну камеру – треба буде показати хлопцям в Брюсселі!
Фюле відчув легкий тінейджерський азарт: йому конче захотілося вийти за оті барикади. Він чудово розумів, що нічого принципово не зміниться, що сотні людей на його очах входили і виходили з Майдану і без будь-яких видимих проблем розчинялися у нічному Києві. У Фюле навіть появилося роздратування на оте примітивне залякування, - як діти малі, їй-богу! Зрозуміло, що їм хочеться підфарбувати свого політичного опонента, владу, найтемнішими фарбами. Це нормальна практика у всьому світі. Але ж треба мати якусь межу і не тримати європейців за бовдурів, яким можна впарити будь-які карикатурні страшилки. А то вже дійсно договорилися: міліція викрадає і катує людей!
Фюле згадав вираз обличчя сухорлявого депутата, який істерично йому це розповідав і засміявся. Несподівано він уявив собі, як буде розповідати своїм екскурсоводам про те, що відбувається за межами Майдану. Так, напевне, це єдиний варіант – прогулятися отим забороненим Києвом.
Фюле відчув появу драйву і рішуче рушив до виходу. Вартові не звернули на нього ніякої уваги. Це було так незвично...
За барикадами... та нічого там не було цікавого за тими барикадами. Буденна проза життя великого міста – машини, магазини, люди...
Пройшов метрів сто; стало дійсно не нецікаво. Особливо після колориту Майдану... Та й час вже піджимає. Треба повертатися, хватить цієї провінційної революційної романтики.
А все ж добре, що він глянув на це все своїм очима.
- А я этого кадра где-то видел...
- Которого?
- Вон, в пальто. С ленточкой.
- Эвроинтегратор, б...дь. Точно, и я видел эту рожу. Не помню где, но видел.
- В ориентировке?
- Да хер его знает, всех не упомнишь... Может, просто по ящику примелькался.
- А может из этих, из руководства?
- Точно, наверняка из руководства всем этим срачем майданным. От бы его поспрашивать. А то чё те пацаны? – дяденька не бей, я все скажу... Вот этого бы фрукта поспрошать... Ну, и что бы сразу ответил за пацанов.
- Неплохо бы...
- Берём?
- Берём, суку. Если мы его рожу узнали, значит не рядовой кадр. Только аккуратно. Глянь, что бы его не пасли. Баллон у тебя?.. Пошли.
Фюле дивився під ноги і думав, що Брюссель займає правильну позицію, дистанціюючись і від влади, і від опозиції. Бо і перші, і другі не справляли враження щирих людей. А що припинили бойові дії в центрі Києва і сіли за стіл переговорів, це вже добре. От нехай там і сидять. Якось все утрясеться. А отой радикалізм з коктейлями молотова... ну, це просто жах. І ось ці їхні „Слава Україні!” і „Смерть ворогам!” – це явно не з репертуару сучасної Європи. Тут треба буде попрацювати. Але радує, що місцеві політики, здається, так само вважають ці лозунги надмірними...
- Мужчина! Вы не подскажете...
Від темного мікроавтобуса відділилася постать чоловіка в куртці з капюшоном.
- What can I do for you?
- Заноси... ноги заноси! Скотч давай.
- На.
- Чо – на! Заклей ему морду! На...
- Тихо. Не ори.
- Так, руки завязал. Заводи, валим отсюда.
- Куда?
- Да похер... Куда-нить на природу, побазарим с терпилой. У, какой он красивый, холеный.
- Херня, сейчас мы с него лоск смоем. Его же соплями и мочой.
- Смотри, чобы он здесь не уссалася, как в прошлый раз.
- Уссытся – языком заставлю вылизывать.
- Ага, ты прошлый раз так говорил, а он ещё и обрыгал нам все тут, падла.
- Шевелится вроде? А ну, глянь. Морду разверни сюда.
- У-а, у-а! А мы глазки уже открыли! Чё такое? Чучело, ты уже очнулось? - Молодец какой... Сейчас мы тебе будем вопросы всякие умные задавать, а ты будешь нам быстро и четко отвечать. Ты поняло, чучело?
- М-м-м!.. – людина на підлозі з невимовним жахом в очах хитає головою з боку в бік.
- Так...- роздратовано, - и почему они всегда начинают из себя героев корчить? Чучело, смотри сюда. Я же тебя просто спросил, да? Не бил, заметь себе, а спросил. А ты что? Ты что, падла, хочешь показать, какой ты герой? Так я тебе покажу, что ты – никакой не герой, а обыкновенное чмо из мяса и костей. Я, сука, сделаю твоему мясу и костям больно, как ты и просил...
- М-м-м!.. М-м!..
- Нет, чучело, просил! Ты у меня, падла, просто выпрашивал, что бы я твои кости на роже перемесил с ноздрями и ушами! Ну, что, герой, готов?
Перший удар розтрощив ніс і залив вогнем все лице. Другий з хрустом зламав щелепу. На четвертому Фюле просто виключився.
- Чо, всё? Уже уехал? А как дышал!..
- Да все они герои на словах, а как в руки попадают – тут же обсираются. Ты его там не убил?
- Да нет, дышит пока. Дай сигарету.
- Опять? Задолбал ты уже!
- Да руки в кровище, не хочу в карман лезть! От же ж, блин, сигарету сраную зажлобил!
- Да ладно, на... не бухти.
- Ну? А огонь дашь?
- Окно открой.
- Да приехали уже. Выползайте, на улице покурите.
- У, какая красота!
- Доставай этого, эвроинтегратора. И снегом сразу кровищу на полу затри, а то засохнет...
- Чо, он еще в отключке? Снегом ему тоже в морду.
- О, зачухался!
- Живчик!
- Ладно, выбрось его на улицу.
- Давай, оттащим в сторонку. Бери за шкуру.
- На колени сразу ставь.
- Башкой мотает, может чего сказать хочет?
- Так давно пора бы. А ну, приоткрой этому златоусту хлебальник, может чего интересного сообщит. Зря, что ли, в иномарке за город катался?
Віддирає скотч з закривавленого обличчя.
- Ну, что, голубь? Думаю, эпоха героизма в твоей сраной жизни уже закончилася. Наступила эпоха реализма. Давай, пока язык на месте, пошевели им для своей же пользы. Кто ты? А? Кто ты, сука? Говори!
- M-m… Sorry?..
Звуки, проціджені через вибиті зуби, мало нагадували людську мову. Щось таке хрипле, з кривавою піною на губах.
- Он сказал что-то.
- Это ясно. Только я нихера не понял.
- Мне показалось, он сказал – «мусора»...
- Опа... Да он таки - герой!
- Герой? Ну, тогда лови пирожок!
Удар ногою в лице відкидає тіло назад. Плечі конвульсивно засіпалися, підкидаючи запрокинену голову.
- Сука, ботинок своей харей замазал, - наклоняється, спокійно витирає снігом кров з берця.
- А глянь, что у него там в карманах? И чё мы, кстати, сразу не посмотрели-то?
- Ага, кредитки... Евры, пацаны! – махає над головою банкнотами.
- Да хер с ними, с бабками. Документы есть какие?
- Опа... – в голосі відчувається тривожна розгубленість. – Пацаны, мы, кажется, попали... – передає ламіноване посвідчення.
- Что там? – Бере посвідчення, підсвічує собі ліхтариком і мовчки, шмигаючи на морозі носом, насуплено читає. – Бля!..
- От, сука!.. Что ж ты, падла, делал там, да и еще без охраны?
- У-у-у!.. – присідає, тримаючись за голову. – Вот это попадалово...
- Его же там сейчас искать будут...
- Будут? Да там уже всех науши поставили! Папа сейчас узнает – весь Хрещатик заставит граблями перерыть! Искать будут... Это нас сейчас искать будут!..
- Так, спокойно, пацаны! А ну, глянь, он живой ещё?
- Да пока живой...
- Надо быстро решать, что дальше делать, пока нас тут с ним не застукали.
- Да вариантов, как бы, не много...
- Много – не много!.. Нехер тут гадать! Принимаем решение и выполняем! Причем – быстро...
- Что это? – встає, напружено озирається.
В морозні тиші ледь чутно бринів далекий звук двигуна.
- К нам, кажется, гости... – вказує пальцем на проблиски фар в чорній лісосмузі.
Зі сторонни Вишеньок, неквапливо оминаючи ями, наближався невеличкий джип.
Темні фігури перевели очі на заклякле на снігу тіло. Потім, з певним зусиллям, підняли мутні погляди один до одного.
- Ну?.. – накінець видавив з себе мертвим голосом старший...
- Давай нож...
Социальные закладки