| ||
Тема: Волна.
Юрій :Сообщение от Сливка
...
Отруйну залозу хто вклав
до твого рота?
В теорії, нема підстав
що бу́ла цнота.
Із твого язичка салат -
рідня кураре.
Впустив у вуха цей снаряд -
душа на хмари.
Зі смерча швидкістю проніс
повз твої вікна
Мерусю Попінс, диво-міс,
цей змінний вітер.
Граф Дракула і Франкенштейн
з тобою поряд,
Як двійко зляканих дітей,
ховали б погляд.
А грізна тета фрекен Бок,
мов купідончик,
Для нас би спорожнила двох
від стріл вагончик.
...
Коли відпахне літо
Травою і медами,
Відполовіє жито
І молодість у мами,
Тоді гуртуйтесь дітки
В одну міцну родину,
Бо ви з одної квітки,
Що зветься Україна.
Сини мої, синочки!
Всю душу покладала.
Я вашії слідочки
Хрестом благословляла.
Тримайтеся за руки!
І легше знести буде
Печалі і розлуки
І злу людську огуду.
Хай родяться онуки
За духом козаками.
Тримайтеся за руки!
То заповіт від мами.
(Ljyda)
Ніжний образ бачити крізь роки,
Пам’ятати ночі на Десні.
Я і досі чую твої кроки,
Очі не забулися ясні.
Де тепер ти, дівчино русява,
Юності відрада і печаль?
Заховались у високих травах
Ніг твоїх сліди мені на жаль.
Пестив стан твій пальцями й устами,
А слова для іншої беріг.
І ставали зими поміж нами
З безліччю завіяних доріг.
Ніби сон і молодість весела,
І наївна віра у любов.
У житті, як мандрівник в пустелі,
Щастя я без тебе не знайшов.
Від журби не кинешся навтьоки
І не знайдеш спокій навесні.
Я і досі чую твої кроки,
Очі не забулися ясні…
(Вiктор)
Вибори 2010 р. в Українi
Якщо б трапилось диво
I Богдане з труни піднявся,
Bипив би келих пива,
З Януковічем обійнявся.
(pompidu, сайт МЕТА)
А, що ж тодi, мiй брате, пити,
Якщо в наш келих не налито?
Богдана теж не дочекатись,
I з яничаром не брататись.
Програму всякий злодiй має,-
Завжди про себе тiльки дбає.
А нам потрiбен хлiб i масло,-
Дiтей кормити ж треба вчасно?!
Тебе я добре розумiю:
На головi вже посивiло,
I до дiвчат нема охоти,
А тут хлопчина є самотнiй.
Його програма така мила,-
Пiдходить всюди i без мила,
I розгинатися не треба,
Щоб залетiти аж до неба.
I попадеш в святi покої,
Де люди ходять майже голi.
Князь Янукович там в пошанi,-
Як жiнка гарний, це всi знають.
Тебе я добре розумiю…
Менi ж як бути, добродiю?
Люблю я жiнку, звати Юля,-
Не Янукович, не зозуля...
Люблю без всякої надiї,-
Що будем ми в сiм’ї єдинiй
I поруч будуть нашi дiти,-
Люблю за те, що є в цiм свiтi.
Така вже, брате, наша доля,-
Вiтрами бути в чистiм полi
I колисати спiле жито,-
I буде в келих наш налито.
Rec.
http://arkadijilcuk.brinkster.net/Tamsa/ben/rec417.htm
Последний раз редактировалось Аркадий; 30.11.2009 в 17:46.
Tвої очі
Якого ж кольору ті очі?
...забув... раніше знав...
Відтінок дивний.
Снились серед ночі.
А вдень,коли не спав,
То жив і марив ними.
Що зараз хочу?.. Та нічого.
В конвульсіях не б"юсь.
Живу собі нівроку.
Все склалось, слава богу.
Бува, на себе злюсь,
Що дурнем виглядаю збоку.
І, тільки твоі очі...
Манять... Кудись зовуть.
Куди?.. Не знаю.
Собі наврочу:
Мені іх не забуть.
...напевно, ще кохаю...
(Андрiй)
Щось болить
Щось боляче на душi
Вiд сьогоднi поселилося,
Так i шпигає в грудi,-
Навiть серце запалилося.
Ой, хороба! Так i є,-
I вiд цього свинi снилися,
Сатана гноївку ллє,-
На людей, щоб люди впилися.
Що за диво, що дають?
I зiваки вже стовпилися,
Бо тут грошей не беруть,-
Дух тут розкидають вилами.
А товпа регоче, знай!
Українцi ми, расєйскiє,
Україна - наш же край,
Як i поле Єлiсєйскоє.
Щось болить i я кричу
До людей, що тут спiлкуються:
Не дивiться на цiну,-
Духом люди ж не торгуються.
Не вже ж я кохаю?
Ось сижу i гадаю -
Чому ж я не сокiл,
Чому ж не лiтаю?
Подiвся десь спокiй...
Прилетiв би до тебе
Й заглянув в тi очi.
Забув би про все я
З першої ночi...
I oсiв би надовго,
Златав собi крила.
Чого ж я не можу,
I в чому причина?
I сижу, i гадаю...
Пiднявся б до неба,
Но крил ще не маю.
Мабуть так i треба.
Я не зможу летiти,
Й побачити милу,
З другим буде жити
I мати будинок.
I лягаю затемно...
З тобою лягаю.
Гадаю щоденно.
Невже ж я кохаю?
Щось мене хвилює
Тебе я бачив на полянi,
I квiти всюди... тi веснянi,
Як, iнколи, про те згадаю,
Сумую... а чого, не знаю...
I зараз всюди зеленiє,
Травою пахне - душа млiє...
I знову я втрачаю спокiй,
Здається, не було тих рокiв...
Дiвча порхає на полянi, -
I квiти всюди... тi веснянi,
Все в пам'ятi моїй спливає, -
Чого так є, себе питаю?..
I знову щось мене хвилює,
Зозуля, як тодi, кукує,
Шукаю грошей я в кишенях, -
Нема, нi в мене, a нi в неї...
I не пiзнали свою долю,
Тому i в серцi трохи колить.
I я подумав в мить останню:
А може це - таке кохання?
Последний раз редактировалось Аркадий; 05.06.2010 в 13:07.
Дивлюсь я в себе вечорами
Дивлюсь я в себе вечорами
I щось шукаю в темнотi,
А що, спитай мене, не знаю,
I ти, Iннуте, все мовчиш...
Та тiльки очi, тi лукавi,
Зiрками дивляться на свiт.
I нiби в них палає сяйво
Вiд почуття, що є у всiх.
Позичить, десь, менi б те свiтло
I освiтить життєвий шлях,
Знайти тебе, обняти нiжно...
Жалiю навiть, що - не птах.
Нiхто, здається, й не позичить,
Своє кохання не вiддасть,
Скорiше викине на смiття,
Чи, десь за грiш, комусь продасть.
I продає, i косить горе,
I з ним живе в обiймах зла.
А потiм плаче, кляне долю,
Що йому щастя не дала...
Чому так є, скажи, Iннуте,
I що шукаю я завжди,
Чому менi десь в горлi дусить,
Коли я бачу погляд твiй?
Дивлюсь я в себе i не знаю,
Чому тремтить моя душа,
Як зрозумiти бiдолагу...
Невже любов так ожива?
УКРАЇНА
О, земле моя - золота, чиста ниво,
І ясного неба блакить,
Ім'я твоє славне, святе - Україна
Вже знову над світом бринить.
А скільки страждання і болю, і муки
Упало на плечі твої.
Та Матері Божої лагідні руки
Тебе піднімали з руїн.
Із попелу Феніксом-птахом вставала,
Як сокіл, знялась у безкрай.
І Руссю святою колись називали
Цей Богом освячений край.
У водах Дніпрових сам князь Володимир
Твій хрест золотий освятив.
І мова твоя солов'їна летіла
Софіївським дзвоном в світи.
Отам за дев'ятим порогом гуляла
Козацька свобода твоя
І славу велику тобі здобувала
В кривавих і правих боях.
На кручах Дніпровських козацька та слава
Засіялась маком рясним.
І росами срібними плачуть заграви
В траві у розритих могил.
Дочок і синів ти терпінню навчила,
Ти світові дала святих.
І знову твоя наливається сила
В хлібах у полях золотих.
Я вірю! Я знаю, моя Україна
Над світом широким злетить,
Бо символ її - золота, чиста нива
І ясного неба блакить!
(Алла Грабинська)
А, нi, звука
Ой, чого ж так вийшло, мамо,
I на свiт я народилась?
Чом ти посивiла рано...
Чоловiка чом лишилась?..
Де живе те лихо, мамо,
Що тебе зiгнуло низько?
Може й бiля мене зараз,
Також затаїлось тихо?!
Не питай мене, дiвчино,
Чути мами голос тихий,
Як вiзьмеш на руки долю,
То про все i взнаєш скоро.
А де доля та гуляє,
Моє серденько не знає,
I чекаю вечорами, -
Кожен стук серденько ранить.
Як зустрiти свою долю,
Щоб звiльнила вiд неволi,
Дала щастя менi в руки?
Мамо мила!!! А, нi, звука.
Гадаю
Сижу i гадаю -
чому я не сокiл,
чому не лiтаю?
I втратив я спокiй...
Летiв би до тебе...
Заглянув в тi очi,
забув би про все я
з першої ночi...
Осiв би надовго.
Мене б ти любила,-
З тобою ж був сокiл!?
I стiл би накрила.
Кохав би нестямно,
i скiльки б мав сили.
Вставав би я рано,
щоб бачити милу.
Чогось я не можу
до тебе летiти.
Гнiздечко другому,
хто поруч є, вити...
Сижу i гадаю, -
пiднятись до неба,
я крил ще не маю;
чекаю даремно...
I як тут летiти?
Мовчиш вже довгенько,
не досить же хтiти
моєму серденьку?
Мабуть так i треба
i я, ще зарано,
подумав про небо?
Лягаю затемно...
З тобою лягаю.
Хто нам допоможе?
Цього я не знаю...
Тобi - на все добре.
Лебеді кохання
Прилетіли лебеді,
Сіли на воді,
Звеселили ласкою
Очі молоді.
Ой, то не лебедики
Впали на крило,
То моє коханнячко
| Весну привело. | (2)
Приспів:
Лебеді, лебеді, лебеді,
Лебеді кохання
Прилітають тільки раз -
Вперше і востаннє.
Лебеді, лебеді, лебеді, -
З радістю й журбою
Прилетіли лебеді
| І до нас з тобою. | (2)
Прилетіли лебеді -
Білі, наче цвіт,
Трепетною ніжністю
Затулили світ,
Заховали полечко
Й небо голубе,
Щоб я тільки бачила
| Одного тебе. | (2)
Приспів.
Прилетіли лебеді -
Обтрусили пух.
Разом нас покликали
На квітковий луг.
Впало біле пір'ячко
На зелену віть.
Прилетіли лебеді -
| Ой, не відлетіть. | (2)
Приспів.
Белый Кролик - 2011 г.
Кролик белый годом правит, -
Недоверчивый, пугливый,
Он боится грубой силы, -
Кто умён, об этом знает.
До всего ему есть дело, -
Ненавидит губошлёпов,
К ним причислим недотёпов, -
Судит всех по делу, смело.
И не всякая собака, -
Здесь пишу о тех зверюшках,
Кто почёсывает брюшко, -
Может быть ему за брата.
Крови чистой и горячей, -
И, скажу без всякой лести,
Он заслуживает чести, -
Как и всякий, кто у власти.
Как же быть другому люду? -
В том году, где правит Кролик,
Предсказанье не поможет, -
И волненью быть повсюду.
В общем год сулит удачу, -
Если мерить всё деньгами,
Позабыв, о чём мечтали, -
А в другом?.. быть, даже, плачу.
Я пою и всем доволен, -
Белый Кролик мне судьёю,
И за ним, как за горою, -
В остальном?.. под богом ходим.
Скорей бы...
( Daliai Kazakeviciutei,
su gimtadieniu.
Vilnius, Lietuva )
Скорей бы взрослым стать, обнять тебя,
И глядя в эти грустные глаза,
Сказать себе, что жизнь вся прожита не зря,
Коль рядом - нежная, судьба моя.
Пушинкой снежною коснуться губ,
И превратившись в капельку воды,
Скользить по телу спелому до рук,
И под защитой их не знать беды.
Чёрный дракон-2012 г.
Горы встали на дыбы,
Ржут свинячим визгом.
Слухи ходят меж людьми,
Ходят словом тихим.
Так и так, летит дракон
И сожрёт всех грешных,
Кто нарушил наш закон,-
Веру наших предков.
Вот и думай человек,
Кто таков, теперь скажи?
Если хочешь жить вовек,
К богу, милый, поспеши.
И спешит, спешит народ,-
Очередь змеится,
Все хотят попасть туда,
Где злато струится.
Надувается дракон,
Хочет быть заметным,
Править будет в этот год,
Шкуру драть со грешных.
Укрепляет уже власть,
Садит негодяев,-
Не дай бог, попасть в разряд
Сих святош, из рая.
Удивлён простой народ
Этому дракону.
Почитаем теперь он,-
Веру дал грешному...
Ну, а деньги, как им быть?
Как быть тем монашкам,
Как им задом то крутить
Перед тем - зубастым?
Голова должна решать,
Что дракону надо,
Хоч - крутись, хоч иди спать,-
Только без обмана.
LAIKO PUSLAPIAI
Žvaigždė likimo man padovanojo knygą
Su laiko puslapiais nesuskaičiuotais.
Nejaudino mažos būtybės, neviliojo,
Jos paslaptys lemties raidynuos sudėliotos.
Skaraidžiau lyg pūkas vėjo nešamas
Tarp žydinčių gėlių, drugelių apsupty margoj.
Ir angelų giesmes širdy girdėjau,
Neūrpestingas džiaugsmas tryško gilumoj.
Bet vieną dieną išgirdau aš kuždesį:
O kas ten parašyta? - paskaityk...
Sujaudinta, su virpesiu viduj, panorau
Praskleisti skraistę ir savo lemtį pamatyt.
Ir leidausi į tolimą, ekzotišką kelionę,
Į svaigulį sukėlusius emocijų krantus.
Skubėjau, vis skubėjau, kas laukia manęs toliuos?
Toj vandenyno begalybėj stačiau iliuzijų namus.
Nepastebėjau, kad slenkstį jau pasiekiau,
Ar dar suspėsiu nuveikti likusius darbus?
O kaip norėčiau paprašyt likimo,
Kad man padovanotų dar kelis gyvenimo lapus.
(Vakarė)
Подарок Юле
Тимошенко в замок посадили,
Продавец газет кричал,
Как принцесса, в одеяньи синем...
Цвет тот Яник подобрал.
И к чему такой подарок Юле,
И к чему такой почёт?
А народ, что ивы, льёт всё слёзы,
Запад, же, поклоны бъёт...
Ни к чему народу склоки, буря
От Урала до Днепра.
Там - железо, здесь - порты у моря:
Широка моя страна...
И сидит принцесса Юля в замке,
Руки стянуты жгутом.
На свободе все вельможи, Яник...
И палач всё бъёт кнутом.
Здесь и там
Видно братьям за Уралом,
Что творится у Днепра...
Рвёт и мечет там вельможа,
Ну, а Русь Москвой жива...
Здесь и там народ гуляет,
Пъёт безбожно всё подряд,
А, напившись, забывает,
Отчего живётся так...
Вот и косится на брата,
Видно тот богат ещё
И не просит подаянья.
Обеднеет всё равно...
Власть имущих давно зреет,
Как налогом обложить
Всех людей, что ещё блеют,-
Им же надо лучше жить!
Ваши права
Ответить с цитированием
Социальные закладки