Східно-німецькі звинувачення почалися в 1958 р, коли вчений і громадський діяч НДР А. Норден на прес-конференції в Берліні 22 жовтня 1959 р. звинуватив боннського міністра Т. Оберлендера в тому, що з 1 по 6 липня 1941 р. абверівці із «Нахтіґалю», керованого Оберлендером , Херцнером та Шухевичем, спільно з брандербуржцями, фельджандармами і бохвкарями крайової екзекутиви ОУН-б, знищили у Львові 3 тисячі чоловік, в основному радянських активістів, євреїв і поляків, серед них понад 70 відомих вчених і діячів культури.
В Східній Німеччині була створена комісія, де виступали 19 свідків, з яких лише 3 були коли-небудь у Львові. Оберлендера було визнано винним, і в його відсутності засуджено до увічного ув'язнення.
Західно німецькі переглянули звинувачення, і 6 квітня 1960 р в Людвіґзбурзі[9] прийшли до висновку, що хоч учасники батальйону «Нахтігаль» знали про вбивства 5000 українців у львівських тюрмах співробітниками НКВС, і що між ними були родичі учасників батальйону, вони тримали сувору та зразкову диципліну[9]. 232 свідки виступали, і казали, що обвинувачення були неправдиві[9].
Звинувачення проти Оберлендера та легіону «Нахтігаль» були створені КДБ як спроба компромату міністра Теодора Оберлендера. В той же час була пущена чутка, що і Оберлендер пов'язаний з убивством Степана Бандери в Мюнхені[9
Социальные закладки