Тема: 
Що є ідентифікатором нації? По-перше, мова. Українську мову нікуди не діти, тому потрібно урівняти її з брудним діалектом російської, жахливим коктейлем російської та польської мов. Та чи може бути діалектом мова, яку самі росіяни майже не розуміють? Фантазія "русаків" у цьому плані далі, ніж назви "дерьмова" та "дупомова", не дійшла. Маніакально ненавидячим усе українське, їм навіть у голову не приходить, що може бути окрема мова, схожа як на російську, так і на інші мови слов'ян. Є тільки "единый и могучий", все інше - від Диявола, так, діалекти чи просто "народные говоры". Скоріше за все, і польська, і чеська зі словацькою мови - це суміші російської та німецької мов, а сербська, хорватська, словенська, македонська, болгарська мови - суміш російської з турецькою чи грецькою мовами. Все просто. Найбільш розповсюдженим доказом неіснування української мови у наших опонентів є... Валуєвський циркуляр. Геніально, чи генітально (вирішувати читачеві). Мотивацією для підписання цього циркуляру є чудова теза, що українці самі визнають, що українськлї мови немає. Наводжу цю цитату:Сообщение от Odessica
«Они [українці] весьма основательно доказывают, что никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может, и что наречие их, употребляемое простонародием, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши; что общерусский язык так же понятен для малороссов как и для великороссиян, и даже гораздо понятнее, чем теперь сочиняемый для них некоторыми малороссами и в особенности поляками, так называемый, украинский язык.»
Таке собі опудало для тупеньких колгоспників. Бабай, яким великороси залякують нетямущих хохлів. А хвилюючий вилив душі, українські пісні, складені "простонародием" - теж не існують? Їх, мабуть, вигадав Шевченко на пару з Лесею Українкою, а записав Грушевський. Мова українська не просто витіснялася з широкого вжитку нашими "старшими братами", а викорінювалася, як селюцький діалект. Завдяки цій політиці і зараз в багатьох містах України розмовляють російською мовою не тому, що це рідна мова, а тому, що вважають українську мову "уделом колхозников". А сьогоденні ридання русаків щодо насильницької українізації можна сприйняти лише як агонію "общедоступного". Нацменшини не мають нічого проти української мови, проти неї стоять тільки громадяни України російського походження та православні Московського патріархату. Це просто нотатка того, хто приділяє багато часу вивченню діяльності українофобів. Не викликає у цих людей вивчення англійської мови, а от викладання на українській мові - жах. Нічого гіршого, ніж перехід викладання з "родного языка" на українську мову, русаки і уявляти не можуть. Апелюючи до принципів свободи використання мов на Україні, ці недалекі люди забувають про головний закон: державна мова у нас одна, і нею потрібно, принаймні, вільно володіти. Паталогічна неможливість сполучати українські звуки, викликає лише роздратованість у великоросів. Жоден з росіян не вимовить слово "паляниця" правильно. Ходити далеко не потрібно: маємо клоуна на високій посаді в Україні. Мені здається, це є основним чинником того, що великороси ненавидять українську мову. Вона, начебто не складна, але вимовляти її слова - справжня каторга для російськомовних. Це неймовірно дратує їх і автоматично налаштовує проти мови.
Далі. Нововведення в українську мову дають привід глузувати з неї. Але варто лише згадати оновлення російської мови, починаючи з Петра, і все стає на свої місця. Російському народові також неподобалися нові слова, - природний консерватизм, помножений на православну віру давався взнаки. Російська мова, на відміну від української, бурхливо розвивалася в епоху звершень і винаходів - дев'ятнадцяте сторіччя. І силами літераторів, і силами влади. Українська ж мова банально обмежувалася у вжитку. Але вступати у історичну полеміку з русаками немає сенсу: заплюють очі. Для них історія у тлумаченні комуністичного режиму, справжня. Для них літописи писалися на їхній мові. Для них будь-яке осмислення з іншого боку - дурість і вияв відданості помаранчевій революції. У них своя історія, де Петлюра, скоропадський і Бандера - бандити, а Грушевський - мрійник. Особливо "сподобався" мені перл
«Создание и насаждение ридной мовы (родного языка) - на основе замены старославянских слов на слова польского, немецкого происхождения и вновь создаваемый жуткий «украинский» новояз; замена нескольких букв алфавита на специально созданные; введение фонетического правописания вместо традиционного этимологического».
Таким кишеньковим дослідникам, що танцюють під березову сопілку Кремля не спадає на думку сама теза, що народ, який називається українцями, є самобутнім і має свою ментальність і розвивається не у тому руслі, в якому розвивається російський народ.
Зовсім ідіотична думка про те, що надання російській мові статусу другої державної об’єднає націю набуває поширення на Сході і Півдні України. Люди, що на цьому спекулюють, чудово розуміють, що сам факт надання російській мові статусу другої державної мови України, розколить Україну остаточно. Це і є метою русаків та їх поплічників, хохлів. Ворог не буде таким сильним, якщо його військо розділити навпіл.
Социальные закладки