|
По воли специальности, работы. И просто спортивный интерес. Аппетит приходит во время еды.Да где ж вы их берете.До этого был Буржак.Да их легион.
Вот еще один факт. От Андрея Голованя.
Хто Ви, один із тисяч простачків чи один із режисерів? Як режисер. Ви ставите цілком визначену мету — "українізувати" телебачення і радіо, дитячі садки і ясла, школи та інші навчальні заклади, державні, партійні, торговельні заклади і армію, Російську Православну Церкву, всіляку рекламу та інші види інформації, заборонити потік російської літератури — від художньої до будь-якої технічної. Усі ці заходи не дадуть нічого, крім можливості маніпулювання масами і придушення інакомислячих.
Таким чином, стає зрозумілим з Вашої статті, що один бюрократичний апарат готовий поступитися іншому — тільки й того, і Ви не знаєте, як реально допомогти народам України вийти з тяжкого економічного стану, але особисто для себе Ви бачите вихід в "українізації" всіх сторін життя в республіці на підставі Закону про мови, який було прийнято без референдуму й поспіхом. Ви також маєте намір добиватися поліпшення становища виключно для себе особисто, добиваючись відокремлення України від СРСР так само поспіхом і без референдуму, як це намагаються зробити в Литві.
Припустимо, Вам це вдалося, але коли влада опиниться у Ваших руках, Ви виставите ідею внутрішнього ворога — цей образ ви й створюєте в своїй статті. Ви звинуватите "русифіковану" частину населення в усіх бідах і тим приховаєте свою некомпетентність, а під шумок будете жити далі, як "видатний український письменник".
Мушу Вас гірко розчарувати, шановний А. Мацевич. Шлях, який Ви і Ваші однодумці обрали, веде не до благополуччя та розквіту, а до громадянськоЏ війни — цього разу не на культурнЁй ниві, а справжньої, в якій немає переможця — є лише переможені. Чи не краще провести загальнонаціональний референдум і за його результатами переглянути Закон про мови? Цілком очевидно, що такі питання, як питання про державну мову, про вихід зі складу СРСР та інші не менш важливі, що зачіпають інтереси кожного жителя республіки, повинні вирішуватися після загального обговорення, під час якого треба з'ясувати всі наслідки прийнятого рішення для кожного громадянина УРСР, після чого вже можна проводити референдум і приймати відповідний Закон.
Може, тоді менше буде таких статей, у яких третя частина населення республіки називається громадянами другого сорту.
Андрій ГОЛОВАНЬ.
м. Київ.
Я голосовала на том референдуме.
Я голосовала за сохранение Союза. Ни Вы ни я не можем точно знать, что именно являлось решающим для 70% украинцев отдавших свой голос "за".Голосовали не за Союз, а за суверенитет... тогда Украина была союзной республикой, а не суверенным государством
Что подтвердил второй референдум? Свершившийся факт? За чуть-ли не полгода до референдума?ЗЫ. задай вопрос-по другому, результаты были бы другими.
Второй референдум это подтвердил
ЗЫ я вот иногда думаю, а если бы результаты декабрьского референдума были бы другими.. что бы произошло? А?
/* мерзко хихикает */
"Московські методи нищення українців такі немилосердні, що їх в історії тиранії ніде знайти не можна."
Чарльз Дж.Керстен, американський сенатор,1962р.
- 1627 р. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так у Москві спалено "Учительське євангеліє" Транквіліона-Ставровецького разом з іншими авторами та "Катехизис" Лаврентія Зизанія Тустановського.
- 1654 р. Наказ царя Олексія Михайловича українцям: "разделение с поляками сотвориш, как верою, так и чином, хохлы, которые у вас на головах пострегите."
- 1689 р. - Заборонено Київській лаврі друкувати книги без патріаршого дозволу:"... к нам первее неприслав, отнюдь бы вам не дерзати таковых книг новослагаемых печатати...". Обмеженнями чи забороною книгодрукування Московія намагалася понизити рівень освіти та науки в Україні, знищити національний дух в культурі, побуті, суспільних відносинах. "Первая цензура в России была заведена специально для изданий малорусской печати", визнали москалі в 1905 р. ("Объ отмене стеснений малорусскаго печатного слова").
- 1672 р. "Заказ крепкой, чтобы люди польские и латинские печати книги никто у себя в домах не держали, а приносили и отдавали бы воеводе".
- 1677 р. Наказ патріарха Іоакима видерти з українських книжок аркуші '"не сходные с книгами московскими".
- 1689 р. Заборона Київській Лаврі друкувати книжки без патріаршого дозволу.
- 1690 р. Московський собор православної церкви засудив "Кіевскіе новыя книги" С.Полоцького, П.Могили, К.Ставровецького, І.Галятовського, Я.Барановича, А.Радивилівського, І.Славинецького, наклавши на них "проклятство та анафему".
- 1693 р. Заборона патріарха Андріана привозити українські книжки до Москви.
- 1693 р. Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.
- 1709 р. Указ про обов'язковість цензурування до друку українських книжок у Москві.
- 1709 р. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковнослов'янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було.
Юрий Андрухович четко сказал -
“Деґенерація” по-вкраїнськи “виродження”.
Бо наша культура сьогодні балансує. Вона на грані поміж виродженням і відродженням. Тотальне відродження на тлі виродження. Або навпаки.
Поетів не хочуть. Вони вкотре виявились непотрібними. Вони – завелика розкіш для цього суспільства.
Поетам начхати на це суспільство. Вони платять взаємністю. Пишуть, як і в усі часи, для себе. Усе герметичніше, усе закритіше. Українська поезія стає все кращою. Скоро її перестануть читати зовсім.
А на загальному тлі відбувається великий шароварний гопак, соціальне замовлений дядями й тьотями від культури. Усміхнений президент переконує, що “ми йдемо в Європу”. О’кей, добре!
Чуєте? М’ясник вчить українську мову. М’ясник вчить мову Шевченка. В місті маньяк!
Жестко, но правильно.
Лучше все-таки ссылки оставлять на оригинал
http://litopys.org.ua/idzuba/dz.htm
тогда можно прочитать следующее
Мені здалося, що я знайшов розгадку: причини наших бід — у цій великодержавницько-шовіністичній ревізії ленінської національної політики, а надія на порятунок — у поверненні до неї.вся работа базируется на ленинской политике,Мені здавалося, що відродження України можна найпевніше досягти на шляхах відновлення ленінської національної політики і що саме навколо такого розуміння нашої історичної перспективи можуть консолідуватися найширші верстви української суспільності.
так что рекомендую или читать полностью, или не дергать случайные цитаты
Устал от всех… Хочу пожить немного один. [I](с) изобретатель водородной бомбы[/I]
Социальные закладки