Показать скрытый текст Агенція оборонних закупівель збудувала фінансову піраміду на крові та злила десятки мільярдів у чорні діри
Агенція оборонних закупівель збудувала фінансову піраміду на крові та злила десятки мільярдів у чорні діри
Ми вже багато говорили про загальну архітектуру мародерства в тилу, про закриті вечері чиновників з олігархами та вплив мілтек-фондів. Але щоб остаточно зрозуміти, наскільки глибоко і безнадійно вражена система забезпечення армії, потрібно зірвати ці декорації. Я хочу показати вам механіку цього процесу зсередини не через емоції, а через сухі, реальні цифри існуючих фінансових зобов'язань.
Українцям пропонують повірити, що оборонні закупівлі — це закритий і надзвичайно складний світ, у якому будь-яке питання про ціну, постачальника, посередника або прострочений аванс нібито допомагає ворогу. Нам пояснюють, що під час війни неможливо розкривати деталі, що продукцію доводиться купувати терміново, що виробники не завжди готові працювати напряму, а багатомільярдні затримки є лише бухгалтерською специфікою.
Окремо кожне з цих пояснень може бути правдивим. Але коли вони складаються в одну послідовність — процедура перестає вимагати належного пошуку виробників, більшість контрактів із відомим фактичним постачальником проводять через імпортерів, найдорожчого продавця продукції одного виробника обирають без письмового обґрунтування, майже всю потребу концентрують у проблемного підприємства, десятки мільярдів авансують під сумнівні строки, а зацікавлений бізнесмен отримує приватний доступ до міністра і керівника закупівельної агенції, — перед нами вже не набір випадкових помилок.
Те, що відбувається в надрах Агенції оборонних закупівель (АОЗ), - не просто свідчення неефективності чи халатності «молодих технократів». Це покроковий алгоритм управлінського злочину. Це інструкція з того, як держава власними руками паралізує постачання зброї на фронт, переплачує мільярди міжнародним прокладкам і заганяє армію у боргову прірву майбутніх років.
Я виділив чотири ключові епізоди цієї системи, які не залишають каменя на камені від міфу про «чесних менеджерів» і мають стати готовим обвинувальним актом для військового трибуналу.
Епізод 1. Афера зі «Спецтехноекспортом» (СТЕ)
Давайте змоделюємо ситуацію в будь-якому адекватному приватному бізнесі. Ви знаєте, що компанія-підрядник є злісним порушником умов, зриває контракти, а її рахунки заарештовані правоохоронцями. Що зробить нормальний управлінець? Негайно розірве відносини, занесе фірму до чорного списку і піде до конкурентів.
Що робить Агенція оборонних закупівель? Вона робить цю компанію своїм найбільшим контрагентом і віддає їй чверть усього бюджету. Через абсолютно свідоме ігнорування базових ризиків Агенція залила в державне підприємство «Спецтехноекспорт» (СТЕ) стільки грошей, що створила загрозу непоставки зброї на колосальну суму до 45 мільярдів гривень. Це не статистична похибка, а близько 20% від усього законтрактованого АОЗ товару!
Усе це робилося з повним, абсолютним усвідомленням наслідків. Підписання багатомільярдних договорів відбувалося в умовах, коли керівництво Агенції мало на столі офіційні застереження: рахунки СТЕ заарештовані через систематичне порушення договірних умов за попередніми контрактами з Міноборони. Попри арешти рахунків і зірвані поставки, саме СТЕ стало найбільшим фаворитом Агенції, чия частка склала близько 24% від вартості всіх контрактів.
Масштаб абсурду доходить до того, що СТЕ планували зробити постачальником за чотирма номенклатурами на суму майже 887 мільйонів гривень, хоча СТЕ є виключно підприємством-імпортером (посередником), а не виробником жодної з цих позицій. Збільшення частки закупівель у такого постачальника з арештованими рахунками не просто несе ризики. Це де-факто перетворює АОЗ на філію зі зливу державних резервів у безнадійні компанії, повністю нівелюючи саму мету існування єдиної закупівельної агенції.
Епізод 2. Фінансова піраміда на 57,8 мільярда
Але найбільший злочин цієї системи — це навіть не розмір посередницьких відкатів. Це фізична відсутність критичної зброї на лінії бойового зіткнення просто зараз. Під управлінням цих «ефективних менеджерів» оборонні закупівлі перетворилися на класичну фінансову піраміду (схему Понці). Тільки замість грошей довірливих вкладників у ній крутяться життя української піхоти.
Схема працює так: гроші освоюються і роздаються у вигляді авансів сьогодні, а постачання зброї цинічно відкладається на роки вперед, вимагаючи все нових і нових бюджетних вливань.
Цифри цієї боргової ями виглядають як вирок здатності держави захищати себе: 30% від вартості товарів оборонного призначення «І пріоритету» (найбільш критичного!), які були законтрактовані у 2024 році, не доїдуть до ЗСУ вчасно. Їхнє постачання просто перенесено на 2025–2026 роки.
А щоб закрити ці штучно створені відкладені поставки, державі доведеться десь знайти і залучити додаткові 57,82 мільярда гривень у наступних роках. Для розуміння масштабу — це чверть від усього фінансового ресурсу 2024 року.
Ця гігантська діра виникла тому, що фінансовий ресурс, який виділяється Агенції, фактично розпилюється на аванси в поточному році, а Агенція натомість бере на себе кабальні зобов'язання оплачувати в майбутньому товар, який вже був частково проавансований раніше, але так і не приїхав.
А що ж із рештою постачання на 2024 рік? Щодо залишкових 70% вартості товару немає жодної об'єктивної впевненості, що ці обсяги взагалі будуть виконані. За окремими критичними номенклатурами постачання у 2024 році становитиме ледве 50% від запланованого.
Бюджет поточного року спустошено, зброї на фронті не вистачає, а щоб вона з'явилася хоча б через рік, платники податків мають витягнути з кишень ще майже 58 мільярдів. Це не управління закупівлями. Це свідоме знекровлення національних резервів.
Епізод 3. ПХЗ: 30 мільярдів у трубу під заплющені очі
Ця стратегія зливу бюджетів не обмежується лише імпортерами. Ситуація з ДП «Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод"» (ПХЗ) доводить, що закривати очі на гарантований провал — це фірмовий стиль системи.
Агенція примудрилася укласти з ПХЗ 10 державних контрактів на астрономічну загальну суму 36,37 мільярда гривень. Згодом виявилося, що виконання договорів на суму 30,92 мільярда гривень опинилося під загрозою зриву.
І знаєте, що вибішує найбільше? - все це було відомо наперед. Перед укладанням цих мільярдних контрактів військові представництва давали щонайменше три чіткі висновки щодо спроможності заводу. Абсолютна невпевненість у безперервній та своєчасній поставці комплектуючих і сировини критичного імпорту, критична нестача кваліфікованого персоналу, виробничих площ та технологічного оснащення та прямі загрози безперебійній роботі системи електроживлення ПХЗ в умовах воєнного стану.
Керівництво АОЗ чудово бачило, що завод фізично, ресурсно та кадрово не потягне такі космічні обсяги в умовах війни. Це було очевидно всім. Але вони холоднокровно залили туди понад 30 мільярдів. Чому? Бо мертвий контракт, який неможливо виконати, — це ідеальне, тихе і темне середовище для заморожування гігантських авансів та прокручування грошей поза контролем фронту.
Епізод 4. Карусель «Excalibur» та легалізація прокладок
Ми вже неодноразово розбирали схему з чеською компанією-прокладкою «Excalibur Army spol. s.r.o.», де на кожному 122-мм снаряді АОЗ переплачувала тисячі євро замість того, щоб купувати напряму у виробника. Але диявол ховається в деталях — у тому, як саме цю схему уникнення прямих контрактів легалізували на нормативному рівні. Це вищий пілотаж бюрократичного мародерства.
Зверніть увагу на зміну правил гри. У новому внутрішньому Порядку № 125, який прийшов на зміну Порядку № 43, хтось дуже обережно, але цілеспрямовано прибрав вимоги щодо обов'язкового аналізу можливих джерел постачання та надання запитів потенційним виробникам.
Розумієте, що відбулося? Чиновникам АОЗ просто на рівні нормативки дозволили не шукати заводи-виробники. Їм офіційно дозволили купувати у прокладок.
Результат цієї законодавчої диверсії ми бачимо у цифрах. Агенція навіть не намагалася вживати достатніх заходів для укладання прямих контрактів. Замість цього розквітла «посередницька карусель»:
Протягом 2023–2024 років чеська фірма «Excalibur» фігурувала як кінцевий постачальник за щонайменше 13 контрактами.
З них лише 4 контракти (близько 30%) були укладені Агенцією з чехами напряму.
А решта проходила через додаткові підприємства-імпортери: все те саме ДП «Спецтехноекспорт» та ТОВ «Українська бронетехніка».
Тобто, воююча держава купувала зброю не лише через іноземного посередника з його націнкою. Вона проганяла ці закупівлі через додатковий внутрішній рівень українських прокладок! Посередник купував у посередника за наші з вами податки. І все це стало можливим виключно тому, що архітектори цих схем завбачливо прибрали з правил обов'язок працювати безпосередньо з виробниками.
Замість висновків
Факти, які я навів, руйнують будь-які спроби лобістів та кишенькових активістів виправдати катастрофу в оборонних закупівлях «складнощами воєнного часу» чи «важким ринком зброї». Віддавати 24% бюджету компанії з арештованими рахунками — це не складність, а очевидний злочинний замисел.
Змінювати порядок закупівель, викреслюючи вимогу шукати прямих виробників — це не бюрократична помилка. Це цілеспрямована підготовка до розпилу.
Переносити постачання критичної зброї на 2026 рік, залишаючи піхоту без снарядів і створюючи фінансову діру у майже 58 мільярдів гривень, — це не управлінський прорахунок. Це свідомий саботаж.
За оприлюдненою ЦПК відповіддю Міністерства оборони, станом на 1 січня 2026 року прострочена дебіторська заборгованість АОЗ становила 45,26 мільярда гривень. До того Жумаділов публічно говорив про 18 мільярдів, що створило розрив понад 27 мільярдів, який потребував поконтрактного пояснення.
Тож перед нами юридично вивірена, холоднокровна архітектура мародерства. Перед нами закрита воронка війни, у якій бюджет освоюється сьогодні, товар обіцяють завтра, маржа виникає між державою і виробником, а відповідальність не настає ніколи. Тільки незрозуміло станом на сьогодні, чи дочекамся ми того, що всі архітектори цих контрактів, директори агенцій та їхні політичні куратори почнуть давати свідчення під присягою у СІЗО, а їхні активи будуть конфісковані?
Очікування справедливості, дії закону, панування права - ілюзія, за яку щодня розплачується український солдат, повіривши у порожні обіцянки тилових мародерів. І так, не тільки солдат, а й кожен житель України, бо він думає, що ось кінець війни, ось за нас подумають великі вошді, ось і перемога незабаром і кава в Ялті. Більшість, хто в це вірив, вже ніколи про це не скажуть...
Владислав Смірнов
Тема: 
РоZZийские фашисты начали войну против Украины.
Ответить с цитированием
Сообщение от Lookon
Социальные закладки