Нарада проходила під керівництвом Генадія Корбана та Руслана Хомчака. Серед присутніх, також, був і "придворний борзопісець" Юрій Бутусов.
За іншою інформацією, в цей же час в будівлі адміністрації також перебував і очильник ОДА Ігор Валерійович Коломойський, який в нараді участі не брав, але, як стверджували деякі учасники, вищезгаданих командирів таки приймав у себе в кабінеті .
Чому вибір пав саме на ці батальйони, спитаєте ви? І я вам відповім - все дуже просто: по-перше всі вони входили до складу МВС або Нацгвардії України, по-друге - всі вони "стояли на фінансовому балансі" Дніпропетрівської ОДА, яку на той час, як ви пам'ятаєте, очолював славнозвісний Ігор Коломойський, а по-трете - всі вони не входили в склад сил АТО і не підпорядковувались йому і, тим більше, не підпорядковувались Генеральному штабу ЗСУ.
Так а задля чого ж зібралися ці поважні люди в столь незвичному місці? Відповідь дуже проста. На початку серпня 2014 року українська армія переможними кроками звільняла одне місто за іншим і серед атовців панувала думка про те, що війна ось-ось закінчиться нашою перемогою і 1 вересня більшість з них поведе своїх дітей до школи на перший дзвінок.
Так саме ситуацію відчували й ті, хто сам в атаки не ходив але мав фінансово-політичні плани і ресурси направляти в бій інших і які теж мали свої плани, але вони дещо відрізнялись від простого походу із дитиною на перший дзвінок.
Я маю на увазі, насамперед, пана Арсена Авакова, Ігоря Коломойского, Генадія Корбана та Руслана Хомчака.
Всі ці люди розуміли, що війна ось-ось переможно закінчиться і в кінці всіх причетних чекають "трофеї".
На той момент це місто здавалося їм легкою здобиччю. Саме для досягнення своїх особистих планів кожен з них звернув свою увагу на невеличке місто у Донецької області - Іловайськ.
Хтось з них думав, що вже восені мають відбутися парламентські вибори в Україні на яких вдячний український народ віддасть голоси за тих, хто "кував перемогу". І чим більше ти "кував", тим більше голосів та політичних, а з ними і економічних, дівiдентів ти отримаєш.
Хтось думав про те, що звільнення Іловайську буде саме тим "ключом від Донецька" який покладе кінець війні і остаточно закрипить за ним статус "головного спасітеля України".
А хтось думав про те, що непогано було б за одне захопити електростанцію в Зугресі, яка належала бізнесмену Рінатові Ахметову, а для цього треба було звільнити Іловайськ.
А хтось просто мріяв про високий генеральский кабінет в місті Києві. Не забуваймо ще й про тих, хто мріяв просто про гроші від господаря, наприклад за свої триумфальні статті за принципом: чим більше оспівана перемога господаря - тим більший гонорар.
Не знаю хто з них саме і за яких обставин першим висловив ідею звільнення саме Іловайська, але вона точно не народилася в кабінетах Генерального штабу або штабу АТО. Але факт залишається факто: 5 серпня 2014 року присутні в будівлі Дніпропетровської ОДА поважні люди вирішували саме питання штурму міста Іловайськ.
Насправді, метою цієї наради було не обговорення питання тактики і планів звільнення міста Іловайськ як таких, а питання мотивації командирів "добробатів" аби ті пішли на цю авантюру бо без них планам не судилось збутися.
За інформацією учасників, спочатку присутнім комбатам та їх заступникам (бо лише останні трохи зналися на військових справах) пан Корбан розповідав про те, що кінець війни ось-ось, а "добробати Ігоря Валерійовича" не мають "потужної та приголомшливої перемоги" і такою він вважає звільнення Іловайську.
Потім кажуть, що перед присутніми виступив командувач сектору "Б" пан, тоді ще генерал-лейтенант, Руслан Хомчак спробував присутнім давити на жалість та казати, що у військових не вистачає сил та засобів взяти Іловайськ, а треба - бо ж начальники з Києва нібито вимагають від нього взяти місто, а він зв'язаний присягою для якого наказ вище за все.
Отже для комбатів було влаштоване справжне театральне дійство аби тільки зацікавити їх в ідеї звільнення Іловайську. Але і така мотивація не дуже "заходила" присутнім, бо вони розуміли, що йти на штурм міста лише зі стрілецькою зброєю - вкрай небезпечне заняття.
Кажуть, що саме тому в нараді було оголошено невиличку перерву, під час якої командири батальйонів підіймалися на 7-й поверх.
Що на тому поверсі відбувалося знають лише ті, хто в той час на ньому був. Злі язикі подейкують, що дехто на сьомому поверсі роздавав їм по $300 000. Я не бачив, але знаю, що по закінченні цієї мотивувальної наради, всі вищезгадані добровольчі батальйони почали готуватися до взяття Іловайську хоч і продовжували розуміти, що не мають для цього достатніх сил та засобів.
Перший штурм міста батальйонами "Азов", "Донбас", "Шахтарськ" та "Дніпро 1" відбувся 10 серпня - саме ця дата стала офіційним початком "триумфальної операції" по звільненню Іловайська, але це вже тема для іншого посту.
Відразу хочу надати відповіді на деякі питання, які так не люблять прибічники організаторів Іловайської авантюри:
1. Головна причина Іловайської трагедії - вторгнення регулярних частин РФ на територію України.
2. Штаб АТО не підпорядковувався Генеральному штабу ЗСУ, а батальйони МВС не підпорядковувались ні ГШ ні штабу АТО.
2. Іловайськ, як залізничний вузол, втратив свою цінність із звільненням нашими десантниками Кутейнікова, яке знаходиться на тій самій залізничній гілці.
3. Після звільнення Кутейніково "статус" міста Іловайськ, з військової точки зору, впав зі стратегічного до тактичного рівня, для вирішення долі якого з головою вистачило б повноважень командувача "Сектору".
4. Батальйонами МВС та НГУ командував пан Арсен Аваков, а також Ігор Коломойський, як основний спонсор.
5. Добровольчі батальйони за своєю міліцейською структурою та озброєнням не були потужною військовою силою, а тому і не могли вирішувати серйозних тактичних завдань. Хоч треба визнати, що мотивація більшості добровольців була висока, що іноді дозволяло "добробатам" вирішувати більш-менш важливі завдання, але майже завжди ціною великих втрат.
6. Пани Аваков та Коломойський, на відміну від військового керівництва ЗСУ, мали досить потужні медіа ресурси, які з початком війни постійно використовувася для того аби оспівувати ратні подвиги керованих ними "добробатів", які звичайно мали місце. При цьому ці ЗМІ досить мляво розповідали про успіхи ЗСУ і свідомо принижували їх роль.
Результатом такої інформаційної політики стало те, що навіть сьогодні більшість українців вважають, що весною-літом 2014 року країну врятували виключно "добробати".
7. Звертаю увагу ще раз на той факт, що нарада відбулась в будівлі Дніпропетровської ОДА, а не в будівлі штабу оперативного командування "Південь", що також знаходилась у Дніпропетровську зовсім неподалік від ОДА.
8. На сьогодні не відомо жодного підтвердження того, що штурм Іловайська планувався за участі представників штабу АТО чи Генерального штабу. Єдиною військовою посадовою особою, що приймала участь в плануванні та керівництві цією авантюрою був пан генерал-лейтенант Хомчак, присутність якого в цьому процесі і досі використовувається аваковсько-коломойськими силами, як беззаперечний факт участі в цьому ЗСУ. Дійсно, пан Хомчак, на той час обіймав посаду командувача сектору "Б" і приймав активну участь в плануванні та керівництві "звільненням" Іловайська, бо він мав такі повноваження з огляду на покладені на нього обов'язки командувача сектору.
9. Жодного документу який би підтверджував віддачу наказу штабом АТО чи, тим більше, Генеральним штабом, про звільнення Іловайська - досі не було надано і зрозуміло чому - їх просто не існує. Все, що є, то фотографія попереднього бойового розпорядження генерала Хомчака командуванню 40 батальйона тероборони "Кривбас" від 08:00 05 серпня 2014 року.
10. У вас не повинно бути сумнівів, що у разі вдалого звільнення Іловайська в серпні 2014 року сьогодні той самий Бутусов і Ко з піною в роті розповідали б нам про те як сам пан Аваков та Коломойський геніально спланували та здійснили звільнення Іловайська без допомоги ЗСУ.
11. Повторюсь: інтереси ключових постатей, а саме Коломойського, Авакова, Корбана та Хомчака та їх жага до наживи зійшлися саме в цей час і в цьому місті. Рішення про звільнення Іловайська приймалося у стані ейфорії від неминучої майбутньої перемоги України у війні і тому їм треба було поспішати зайняти своє місце у сонмі героїв, а отже кожен з них, в той час, думав лише про себе і аж ніяк про державні інтереси.
Вони вирішили здобути "велику" перемогу яка б принесла кожному з них омріяну славу та шану. Так вони тоді думали. І вірили в це. І тому це була авантюра. І в цьому є найбільша біда тієї авантюри.
12. По сьогодні нема обіцяного суду щодо Іловайську. Можна я вам дещо скажу? За цієї влади його точно не буде!Попитайте у Руслана Хомчака про події 5 серпня. Хай він відповість: хто йому особисто ставив завдання брати Іловайськ і хай продемонструє відповідні документи - він тепер Головнокомандувач ЗСУ - весь архив ЗСУ в його підпорядкуванні і варто йому лише поворушити одним місцем і підлеглі вмить дістануть необхідний документ. Якщо він такий був. Але ж справа в тому, що його не було.
13. На мою думку, знаючи трохи як вів справи у Дніпропетрівський області пан Коломойський у 2014 році, в мене нема сумнивів, що пан Хомчак саме відтоді увійшов у команду олігарха в якій залишається і по сьогодні і саме тому він наразі Головнокомандувач ЗСУ.
Я можу викласти ще купу аргументів і доказів але буду закінчувати бо і так вийшов лонгрід.
P.S. До речі, поспостерігайте за сьогодняшнім Цензор.нет та його головним редактором Юрієм Бутусовим. Вангую: слова не буде про історичні події які відбулися 05 серпня 2014 року у Дніпропетровській ОДА. І зробіть висновки..
Роман Ковальов
Допис 5 серпня 2020 року.
https://www.facebook.com/photo/?fbid...01973104261297 
Тема: 
РоZZийские фашисты начали войну против Украины.
Показать скрытый текст
Паническая атака. Заработали тяжёлые фэйкомёты, засвистела реактивная деза, а сеятели паники и зрады всех мастей поднялись в полный рост и пошли в психическую атаку.
Ответить с цитированием
Сообщение от zarema
Социальные закладки