
Сообщение от
sun_marine
Апостоли Петро і Павло зробили чи не найбільше для розповсюдження християнства. За різними версіями, їх було страчено в один день, Павла на рік пізніше. Апостол Павло володів особливим даром слова, він мислив парадоксами, тому його слова міцно тримаються в голові, немов гарпун. Своєю манерою говорити він ніби підіймає над хмарами, а потім розбиває об землю будь які домисли.
Ось ці слова хочеться перечитувати знову і знову:Якщо маю дар пророцтва, i знаю всi таємницi, i маю всяке пiзнання i всю вiру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, – то я нiщо.
Здавалося б, це влада із влад-мати всяке пізнання, мати таку віру, щоб впливати нею на фізичну реальність. Слухала якось про одного сина фараона, який хотів отримати все знання єгипетського бога мудрості Тота. Він провів такий ритуал, звелів переписати його книгу, потім розчинив у пиві і випив. Він отримав це знання, він почав бачити потойбічний світ, почав бачити зорі в їх істинному сяйві і ...зійшов з розуму. Не може смертна людина вмістити в собі те знання, яке їй непідвладне. І апостол Павло говорить про любов. А що таке любов? "Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!"
Тобто володіти всім знанням - бажання его, а любов-протилежність его. Его не буде терпіти, воно жене вперед і вперед. Хоча це і непогано, це рушійна сила, яка змушує рухатись, досягати. Але ці досягнення без любові нічого не варті
Социальные закладки