Показать скрытый текст Які історії, герої й теми викликають довіру, що «не заходить» молоді й відштовхує дорослих людей із критичним мисленням?
Учора прилетіла чергова порція Pfizer, позавчора помер Вільям Шекспір — перший вакцинований у Британії. Переважно таким є інформаційне тло українця про вакцинацію від коронавірусу. До цього можна додати статистику про динаміку щеплених у країні й новини про побічні ефекти, якими час від часу здригається іноземна преса.
Але чи це насправді хочуть знати українці про вакцинацію від вірусу, який уже вбив 3,5 мільйона чоловік у всьому світі і 51 тисячу в Україні?
З одного боку, інформації щодо коронавірусу не бракує, але довіра до неї — критично низька. Водночас тільки частина людей вірить у різні теорії змови. Відповідно до соцопитування Лабораторії, у вигадку про те, що вакцина винайдена для «чипізації» населення, вірить лише 5,2% українців. Тоді чому так багато людей досі не хочуть робити щеплення? А вакциновано до літа 2021-го лише 2%?
Ми півроку проводили дослідження, щоб зрозуміти, як розповідати про вакцинацію так, щоб викликати у людей довіру, яких саме історій не вистачає різним аудиторіям, що впливає на рішення українців робити щеплення і як найкраще розвіяти упередження.
Ось 10 рекомендацій про те, які історії, герої й теми викликають довіру, що «не заходить» молоді, відштовхує дорослих людей із критичним мисленням і є важливим для жителів Сходу й Заходу країни.
1. Як саме працює вакцина, замість історій про дезінформацію навколо неї. Люди хочуть знати про побічні ефекти, чи може вакцина зіпсуватися по дорозі й заподіяти шкоду, хто і як може її отримати, що робити людям із хронічними захворюваннями, чи варто робити щеплення тим, хто перехворів. Цієї інформації дотепер не вистачає.
2. Факти й нейтральність — запорука довіри. Українці втомилися від пропаганди, а нав’язливо-позитивний тон сприймають як рекламу. Це не означає, що наукові факти варто ставити під сумнів, головне — уникнути прикрашання реальності. Наприклад, досі мало хто знає, що вакцинація — не стовідсоткова гарантія ніколи не захворіти, але точно врятує від складного перебігу хвороби.
3. Близькі й сусіди — ті, хто здатен наводити містки довіри. Крім лікарів, люди найчастіше довіряють тільки вузькому колу знайомих. Однак уже зараз серед них є ті, хто вакцинувався, — це й медики з регіону, і ті, хто був у пріоритетній групі.
4. Герої матеріалів про вакцинацію — схожі на саму аудиторію і не повинні виглядати «підставними». Пенсіонери — люди після 65-ти не сильно довіряють історіям про молодь, та ж, навпаки, не асоціює себе з історіями людей старшого віку. У світі таргетованої, нішевої інформації це золоте правило. Звернення релігійних лідерів до молодої аудиторії у великих містах не матиме ефекту, але є дійсно важливим у маленьких містах на заході країни. А просто фотографії після щеплення вже недостатньо. Люди хочуть побачити й почути розповідь щепленого не тільки в кабінеті, а й після другої дози.
5. Медики й іноземні інститути, що працюють у сфері охорони здоров’я, замість політиків. Незважаючи на гадану популярність «диванних експертів», той, кого дивляться й лайкають, — не обов’язково той, кому довіряють. У питанні вакцинації (і значить — особистого здоров’я) люди вкрай педантичні й відрізняють фахівця у сфері імунології від будь-якої людини в білому халаті. А ось максимум, що хочуть чути від політиків: як організовано логістику вакцинації в їхньому населеному пункті.
6. Без жартів про «роги й копита», які не виростають після щеплення. Примітивні пояснення, що не несуть нової інформації, як і насмішка над тими, хто з якоїсь причини не зважився на щеплення, викликають відторгнення й навіть образу. Якщо з тієї чи іншої причини у людини виникли сумніви — швидше за все, справа не в боязні Білла Гейтса.
7. Не можна приховувати випадки смертей після вакцинації. Відсутність інформації, яка однак поширюється в соцмережах або таблоїдних ЗМІ, сприймається як навмисне приховування і ще більше підриває довіру. Але водночас такі матеріали повинні пояснювати, що є медичною нормою: чи був прямий зв’язок між вакциною та смертю, особливо, коли вакцинують найбільш вікових; які ризики побічних ефектів і як їм протидіяти на тлі ризику смерті від COVID-19.
8. Нічого не приховувати й думати про регіональний контекст. До речі, жителі Сходу з підозрою поставляться до матеріалу, у якому серед інших вакцин узагалі не згадано Супутник V і показують вакцинацію тільки у США та Європі, не кажучи про пострадянські країни.
9. Медіаграмотність на практиці — люди таки перевіряють інформацію й цінують контекст, посилання на джерела, статистику, а також посилання на профілі спікерів, яких цитують.
10. Безпечність вакцини — це не слоган із вуст чиновника, її потрібно довести. Найкраще конкретними прикладами, показуючи, як виробляють вакцину, як саме її сертифікували, як проводять клінічні дослідження й моніторинг у вже вакцинованих. Адже зараз у всьому світі щеплено вже 1,78 мільярда людей, а отже, про препарати проти коронавірусу ми вже знаємо дуже багато.
Тема: 
Коронавирус. Новый вирус из Китая *
Ответить с цитированием
Сообщение от Лесси
Социальные закладки