Edyard Didyk
ФЕНОМЕН ЗЕЛЕНСЬКОГО
Якщо перемогу Зеленського в президентських перегонах можна було ще пояснити протестним голосуванням, то перемога в парламентських виборах змушує задуматись. Проблема виявилась глибшою, ніж видавалась на перший погляд!
Результати парламентських виборів забезпечують Зеленському відносну свободу дій в реформуванні держави. Якщо звичайно буде таке бажання. Остання заява про можливість дострокових виборів в місцеві ради говорить про намагання команди Зеленського закріпити успіх на хвилі підйому електоральних симпатій і на рівні місцевої влади. Добре це чи погано? Все залежить від того, який курс візьме нова влада в питаннях внутрішньої та зовнішньої політики держави.
Чому ж так сталось? Чим все таки пояснити, що дрібненька ще вчора партія домоглась таких результатів, залишивши позаду досвідчених політиків, які не одне десятиліття були присутні в українському політикумі на провідних ролях? Популярністю самого Зеленського? Та навряд чи. Та й той натовп , що збігся під прапори новообраного президента , чи можна вже назвати партією?
Мені так видається, що справа тут не в електоральних симпатіях, а в гострій потребі суспільства в змінах. Радикальних змінах. Та влада, яка створена в постсовковий період олігархами та криміналом, давно вже не влаштовує суспільство й стала тим подразником, який привів вже до двох майданів. Але майдани - то акт відчаю та протесту, напівстихійне дійство. Без відповідної підготовки та керівництва не дивно, що не привело до бажаних результатів. Зате олігархат навчився вдало використовує майдани на свою користь. Саме тому, коли з*явився кандидат в президенти, явно не пов*язаний з олігархатом, Фякий видавався людиною поза системою влади, суспільство безоглядно підтримало такого кандидата. Підтримало в надії на давно очікувані радикальні зміни. Тому й в парламентських виборах підтримало тепер вже президента. Та й сам процес виборів в якійсь мірі зняв соціальну напругу в суспільстві.
Подальший розвиток подій в повній мірі тепер залежить від президента. Якщо в президента та його команди вистачить сил та політичної волі зламати той давно (ще з радянських часів) зцементований прошарок держбюрократів та новоявленого олігархату, то він (президент) ввійде в історію України дійсно як Месія. Виправдає очікування суспільства, зніме соціальну напругу, заспокоїть суспільство. Саме для цього Зеленський отримав повну довіру та підтримку суспільства.
Але потрібно добре пам*ятати, що нема більшої небезпеки для куміра, ніж розчарування в ньому. Тоді любов до куміра швидко трансформується в ненависть. Від «осанна» в неділю до «розіпни його» в п*ятницю всього 5 днів.
Тож залишається побажати великому кораблю (якщо він дійсно великий) великого плавання! Але з застереженням. При спробі крутого розвороту корабля від вибраного курсу не тільки керманичі можуть випасти за борт, а й корабель може перевернутись. Політологи відмічають чутливість Зелеського до настроїв мас, тож будем сподіватись на інстинкт самозбереження президента та його команди.
Социальные закладки