Україна мала би бути процвітаючою країною із середнім доходом населення. Замість цього вона є однією з найбідніших в Європі. Українці лише ненабагато багатші за молдаван.
З часу здобуття незалежності ми, як члени діаспори, дуже зацікавлені в розвитку країни. Після розпаду Радянського Союзу з'явилися великі надії на те, що економічна стагнація, нав'язана Україні комуністичною системою, пішла в минуле. Ми думали, що при великій кількості природних ресурсів і людського потенціалу Україна буде швидко розвиватися і перетвориться в процвітаючу європейську націю.
Однак, в той час, як інші країни, що свого часу були за залізною завісою, змогли істотно підвищити рівень життя і інтегруватися в Європу, Україна продовжує стагнувати. Її рівень життя, який колись був рівним показниками сусідніх країн, таких як Польща, Словаччина чи країни Балтії, значно відстає.
Ми не бездоганні. Погляди діаспори, як правило, помилкові і контрпродуктивні, коли мова йде про просування економіки України вперед. Починаючи з 1991 року і до теперішнього часу основна увага приділяється екзистенціальній загрозі, яку Росія представляє для України. Ця загроза реальна і, починаючи з Майдану, перетворилася в відкриту агресію з анексією Криму і вторгненням на Донбас. Проте ігнорування ключових факторів, які перешкоджають розвитку України, також є екзистенціальною загрозою, яка не менше реальна.
Представників діаспори неодноразово вводили в оману заявами про те, що "економічна реформа вимагає часу" і що "прогрес йде". Прикриваючись цими висловлюваннями, правляча еліта країни протягом десятиліть привласнювала собі багатства держави. Процес почався при першому президенті Леоніді Кравчуку, який дозволив приватизацію комуністичним директорам, і згодом був продовжений Леонідом Кучмою, за часів управління якого стали на ноги сьогоднішні олігархи.
Дуже мало змінилося при Вікторі Ющенку, незважаючи на гасло його передвиборної кампанії "Бандитам – тюрми". Клептократія і безгосподарність досягли піку при режимі Віктора Януковича, який вивів з економіки України та присвоїв величезні кошти.
На жаль, контроль над економікою і посилення положення обраних небагатьох триває під керівництвом Петра Порошенка, незважаючи на благородне гасло "Життя по-новому" і обіцянки боротися з корупцією
Протягом цих втрачених десятиліть діаспора була слухняна, а обрані президенти повністю розорили економіку України. Ми брали участь в нескінченних конференціях на теми "реформ", організованих тими ж організаціями, які їх блокували.
Ми стараемося налагодити торговельні зв'язки з функціонерами, які добре знають, чому інвестори схильні виводити капітал. Ми лобіювали іноземні уряди і установи, переконуючи їх надавати підтримку Україні, незважаючи на ризик експропріації наданих коштів з боку еліти.
Ми закрили очі на очевидну економічну несправедливість всередині країни в інтересах "стабільності" та марної надії на "можливий прогрес". Тим часом ми спостерігали, як сусідні країни прийняли політику, яка значно поліпшила становище їх громадян.
Сьогодні в економіці України як і раніше переважає бізнес обмеженого кола олігархів, які працюють у співпраці з керівництвом країни. Економіка пронизана неефективністю і корупцією. Державні підприємства продовжують виснажувати національний бюджет для наповнення своїх контролюючих часток. Монополістична практика зберігається в багатьох секторах, конкуренція придушується. Регулюючі органи приймають рішення про ціноутворення на основі потреб домінуючих ділових інтересів. Земельна реформа блокується, щоб забезпечити переваги сільськогосподарським магнатам. Навіть військовий бюджет зазнає тиску через корупційні методи закупівель. Банківська реформа супроводжувалася масовою експропріацією державних коштів приватними власниками банків.
Вся ця корупція і безгосподарність були зустрінуті з невеликим опором і опозицією з боку діаспори.
Ми нікого не обдуримо нашими безкінечними виправданнями. Опитування громадської думки показують, що виборці не дурні; оцінки схвалення уряду і президента наближаються до однозначних рівнянь. На жаль, безпринципні політики грають на тому, що керівництво країною здійснюється неякісно, пропонуючи популістську політику, а не справжні реформи.
Боротьба з ендемічною корупцією повинна бути ключовою реформою. Корупція перешкоджає економічному прогресу. Потрібен дійсно незалежний Антикорупційний суд. Переслідування антикорупційних активістів і напади на Національне антикорупційне бюро також має припинитися.
Президентські і парламентські вибори 2019 року дають можливість домогтися змін. Без нового керівництва, прихильного радикальним реформам в боротьбі з корупцією, всі інші зусилля з реформування економіки будуть підірвані, а життєздатність і незалежність України буде поставлена під загрозу.
Місія діаспори полягає в підтримці тих, хто вимагає справжніх реформ і не закриває очі на реалії ситуації. Замість того, щоб піддаватися дезінформації і провокацій, в яких правляча еліта і її оточення є настільки майстерними, ми повинні вести діалог з громадянським суспільством, яке вимагає справжніх реформ, щоб вивести країну на новий курс до нормалізації і процвітання. Більше ніяких виправдань.
Тема: 
Сообщение от An-na
Ваши права
Ответить с цитированием
Социальные закладки