Петро Порошенко не наважився зламати статус-кво, де головні рішення в державі приймаються обмеженим колом його оточення, а економіка і далі є заручником корупційних інтересів. Оголошена навесні 2015 року деолігархізація закінчилася змовою з членами клубу, а боротьба з кланами – створенням власного, президентського.
Ще за три роки Порошенко сконцентрував в руках контроль над органами, які повинні бути незалежними: Конституційний суд на гачку Банкової у кримінальній справі про узурпацію влади Януковичем, Центральна виборча комісія прострочена на три роки. Кум – на чолі Генпрокуратури. Особистий фінансовий консультант очолив Нацбанк, а колишній менеджер "Roshen" став главою Нацкомісії з енергетики і комунальних послуг.
В країні відбувається корупційна контрреволюція на кількох рівнях. Перший – це втеча від прозорості. Згадайте, як влада намагалася заблокувати закон про введення електронних декларацій. Система запрацювала тільки під прямим тиском Євросоюзу. Тоді Брюссель сказав, що не запровадить безвізовий режим з Україною. Але навіть після старту електронні декларації не стали підставою для чистки української політики від корупції.
Другий рівень корупційної контрреволюції -– це протистояння нового НАБУ зі старими правоохоронними органами, інфікованими корупцією. Проти бюро ополчилися всі: генпрокурор, СБУ, суди та Банкова з БПП. Вони намагаються дискредитувати НАБУ фальшивими повідомленнями, вигадують протоколи про корупцію, які потім програють, протискають ангажованих аудиторів на кшталт Найджела Брауна.
Третій рівень корупційної контрреволюції - це масово розставлені на держпідприємствах друзі президента Порошенко. Вони заробляють на потоках Одеського припортового заводу і енергокомпанії "Центренерго". Бажання збагачення заблокувало приватизацію цих державних активів, хоча тепловими електростанціями цікавився французький гігант "Енджи". А конкурси про призначення керівників державних компаній закінчилися фікцією.
Читайте також: Недоторканний Бойко: чому архітектор енергетичної корупції залишається безкарним
Четвертий рівень контрреволюції корупції – це розподіл активів оточення Януковича. Найчастіше згадують про нафтопродукти Курченко, які замість конфіскації в дохід держави були реалізовані одним із соратників Сергія Пашинського. Так само нова влада порозумілася з колишнім міністром екології Миколою Злочевським і закрила очі на схеми Юрія Бойка.
П'ятий рівень корупційної контрреволюції – це продовження старих олігархічних домовленостей. Вони дозволяють і далі Ігорю Коломойському не розраховуватися по боргах компанії "Укрнафта", а Рінату Ахметову – заробляти на енергетиці за схемою "Роттердам плюс". У енерготариф заклали вартість вугілля, виходячи з того, що він нібито куплений в Нідерландах на біржі і поставлений в Україну, а не привезений з українських шахт.
За три роки владу залишили іноземні реформатори – згадайте, як гучно вітали в уряді грузинів, литовців та американців, і як вони пішли після блокування їхніх ініціатив адміністрацією президента.
Социальные закладки