ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором»
Стаття 1.
Завданнями цього закону є:
• встановлення особливого статусу для релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі-агресорі, яка визнана у такій якості Верховною Радою України;
• своєчасне виявлення можливих проявів зовнішнього впливу і втручання з боку держави-агресора, яка визнана в такій якості Верховною Радою України, через релігійний фактор в державно-конфесійну, міжконфесійну сферу відносин в Україні та на перебіг суспільно-політичні процеси у державі;
• запобігання проявам дестабілізації релігійного середовища та розпалюванню міжрелігійної ворожнечі в Україні;
• захист національних інтересів, територіальної цілісності та державного суверенітету України.
Стаття 2.
Дія цього закону розповсюджується на релігійні організації, які проводять свою діяльність в Україні і одночасно мають підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійним центрам, розташованим у державі, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором.
Під релігійними організаціями в цьому законі слід розуміти релігійні організації, перелік яких визначено частиною другою статті сьомої Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Социальные закладки