Микола Хавронюк
1 октября в 19:11 ·
До відома Юрій Луценко.
В принципі, узурпувати можна будь-яку владу, зокрема і прокурорську. Тому це лист-застереження.
В демократичній державі цінністю є незалежність прокурора, а не можливість ручного режиму керування ним. Зазначена незалежність забезпечується тим, що виключно закон встановлює повноваження прокурора, у т.ч. порядок розподілу справ (йдеться про розподіл за територіальністю, видами злочинів та іншими критеріями), в яких прокурор здійснює нагляд за законністю розслідування або процесуальне керівництво досудовим розслідуванням і підтримання державного (публічного) обвинувачення.
Як тільки у визначений законом алгоритм цього розподілу втручається будь-яка зовнішня сила (у вигляді "обов'язкової вказівки" абощо), незалежність прокурора як принцип руйнується, прокурор починає керуватися не власною правосвідомістю і власним розумінням права і закону, а тим їх розумінням, яке йому нав'язується зверху, і втрачає цінність як самостійний суб'єкт.
Водночас значну частину власної відповідальності, якщо не всю її, прокурор також передає "наверх".
Поступово вся система стає безвідповідальною, бо узурпатор повноважень відкрито і навіть урочисто, ніби пишаючись цим ("Я! Несу. Відповідальність. За це!"), перебирає всю відповідальність на себе.
Проте, оскільки Генпрокурора в Україні призначають не за конкурсом чи іншим правовим порядком, а він є політичним ставлеником існуючої в кожен конкретний час політичної влади, то його відповідальність є не юридичною, а політичною.
Чим загрожує реалізація політичної відповідальності в умовах сучасної України? Та майже нічим. Ну, може, втратою певної кількості місць в парламенті та уряді. Персональний же ризик невеликий.
Тому Генпрокурори і продовжують "ризикувати": кожен новий робить вигляд, що впевнено реформує систему, а насправді - загоняє застарілу хворобу все далі всередину недужого організму. Ще жодному не вдалося створити повноважних і незалежних прокурорів, з кожного з яких суспільство, держава, громади могли б спитати.
А з цих що ж питати, якщо вони - не суб'єкти, а інструменти?
Те саме стосується і процесуальноі самостійності слідчих і керівників слідчих підрозділів та органів досудового розслідування. Важко очікувати самостійності від "відомчих слідчих" податкової міліції та Служби безпеки.
А особливо ж неприйнятною є ситуація, коли прокуратура все ще вперто залишає за собою функцію досудового слідства, замість того, щоб обрати найефективніші форми та інструменти розслідування кримінальних проваджень (нагадаю пункт 9 розділу XV Конституції України в редакції Закону №1401-VIII від 02.06.2016: "Прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції...").
Замість того, щоб максимально чітко розділити підслідність (і сфери компетенції, тобто відповідальності) між органами досудового розслідування (Нацполіцією, СБ, НАБ і ДБР) та забезпечити якість розслідування за рахунок спеціалізації, підвищення професіоналізму, самостійності та персональної відповідальності, Генпрокуратура здійснює неприродний відбір "ефективних" виконавців зокрема із числа кар'єристів і підлабузників, які охочі займатися хоч і не своїми, але резонансними справами, аби тільки демонструвати свою незамінність.
Водночас здійснюється наступ на НАБ, аби не дати йому стати спеціалізованим, професійним та по справжньому ефективним. Оспорюється його повноваження щодо виключної підслідності.
Водночас листами з погрозами оскаржити в суді будь-яке майбутнє рішення комісії, яке його не задовольнить, один з кандидатів намагається загальмувати діяльність Конкурсної комісії з відбору керівництва Державного бюро розслідувань, а отже і початок діяльності ДБР - незалежного органу досудового розслідування. Але погрози - це добре: тепер Конкурсна комісія буде діяти ще більш принципово та виважено, так, щоб не дати найдрібнішої підстави для оскарження її рішення.
Кажуть в народі: одна голова добре, а дві краще. Думаю, багато сміливих прокурорів зі світлими головами - це набагато-набагато краще, ніж дві, а тим більше одна, хоч і дуже розумна, прокурорська Голова.
При всій повазі до неї.




Тема:
Ответить с цитированием

Социальные закладки