після початку російсько-української війни на Донбасі Петра Миколайовича призначають командувати сектором “Д”, у якому влітку 2014 року точилися найзапекліші бої. І Петра Литвина призначили керувати стратегічним і одним з найважливіших географічних пунктів Донбасу – Савур-Могилою. Висота дозволяла слідкувати за пересуванням ворога на багато десятків кілометрів і керувати підступами до запілля українських військ на півдні Донецької області. Однак, генерал-лейтенант Петро Литвин 25 серпня ганебно втік з довіреного йому сектора, покинувши власні війська, і підставив під удар інші частини, які навіть не знали про те, що їхній тил не охороняється. Довгий час перебування генерала не було відоме нікому, окрім Герштабу. Цей вчинок дозволив російським окупантам ударити в тил українським військам під Іловайськом та Амвросіївкою, після чого і захлопнулись ці “котли”. Влада як може відбілює Литвина за ганебний злочин, перекидаючи усю провину на звичайних солдатів, однак, як було насправді ніхто не хоче показувати.
Так, ще 23 серпня 2014 року Литвин, як командуючий сектором допустив накопичення російських військ у населених пунктах Сєдове та Обрив. Так окупанти офіційно зайшли з російської території на українські терени, і продовжували розвивати наступ. Генерал мовчав, даючи вказівки більшості наявних частин відходити. Згодом російські найманці скупчили сили в Успенці, після чого почали атакувати Савур-Могилу. В ніч з 23 на 24 серпня російські окупанти атакували Амвросіївку, і Петро Литвин “передислоковує” свій компандний пункт у той же район Амвросіївки. І в День Незалежності, коли Генштаб влаштував собі політичний парад у центрі Києва, Петро Литвин продовжував водити українські війська навколо Амвросіївки, так і не викликавши підкріплення з Генштабу. А російські терористи зайняли стратегічну Новоіванівку, і зімкнули крила котла ударними групами з Іловайська та Мосьпиного. Таким чином, окрім оточених у Іловайську, ми отримали замкнених у тилу військових поблизу Амвросіївки, де діяв штаб генерала Петра Литвина. Коли ворог вже фактично опанував стратегічні пункти сектору, Петро Миколайович 25 серпня домовився з російськими окупантами про “коридор” для нього. І ганебно втік з “Амвросіївського котла”, “розчинившись” невідомо де. Принаймні, про нього ще кілька днів ніхто нічого не чув. Ось як його дії охарактеризували інші військові: “Генерал Литвин драпав, кидаючи всю зброю. Саме він дав ворогові захопити Савур-Могилу, тим самим оголивши наш тил. А нам, які обороняли Іловайськ, нічого не сказав. Якщо б ми знали про це, ситуація була б зовсім іншою. І який він генерал, якщо навіть не знав карти бойових дій! Росіян під Іловайськом можна було зупинити. І що цікаво – Литвин разом з військовими бігли буквально на очах у росіян. І ті в них не стріляли. Дивно…”.
Згодом такий підлий і боягузливий вчинок викликав бурхливу критику усіх учасників тих подій, які навіть вимагали розстріляти Петра Литвина за законами військового часу.
За розповідями свідків, 25 серпня 2014 року він покинув поле бою, залишивши свої війська, Петро Миколайович Литвин вчасно не повідомив начальнику Генштабу про те, що він відходить від Савур-Могили та Амвросіївки, і не прийняв відповідних заходів для посилення тилу, ганебно втікши з поля бою. Це дозволило ворогові заблокувати оточених українських військових.
Варто зауважити, що Міністерство оборони України фактично одразу почало виправдовуватися за ганебну поразку, відбілюючи при цьому і генерала Литвина, мовляв, “оббрехали воєначальника”, і взагалі все йшло за планом, але не зрослося – бо занадто багато російських “Градів” і “Ураганів” стріляли по штабу, довелося йому відійти. Згодом прес-центр Міноборони взагалі видав неймовірне: “Управління преси та інформації Міністерства оборони України офіційно заявляє, що дана інформація є явною брехнею, спрямованою на дискредитацію як особисто командира 8-го армійського корпусу, так і керівного складу Збройних Сил України”.
Однак, бійці, які вийшли з котлів на початку вересня, розповіли бойовим побратимам про ганебну поведінку генерала, і треба було щось робити. Головний військовий прокурор Матіос був змушений допитати 10 вересня винних у трагічних подіях – Муженка, Гелетея та Петра Литвина. Однак, як ми вже знаємо, усі ці “допити” проводились “для годиться”, щоб зняти напругу суспільства і відволікти його гнів. Згодом Матіос знайшов “винних” у Іловайському котлі, звинувативши рядових бійців батальйонів “Прикарпаття” та 51 механізовану бригаду, через яких, буцімто, і почалися Іловайсько-Амвросіївський котли. Про внесок Петра Литвина у ці події він чомусь не згадав.
Але, усе продовжувало йти своєю чередою: клан Литвинів продовжує впливати на армію, розставляючи там свої корупційні креатури, які продовжують розкрадати військове майно, а Петра Миколайовича не лише не осудили, а він ще й продовжує обіймати цивільні депутатські посади і займається політичною діяльністю на Житомирщині. Тут, виявляється, його знають не як військового генерала, а як доволі впливову політичну персону у краї.
Розслідування військової прокуратури по Іловайській трагедії та втечі Петра Литвина з фронту гальмується у найвищих кабінетах влади. Очевидно, що за цієї влади ніяких зрушень у цій сфері не передбачається – система залишилась тією ж, що і за часів Януковича. А Петра Литвина, після недовгого затишшя, знову поставлять керувати черговим сектором або групою армій. Допоки не втече з чергового котла, у який він знову заведе нові тисячі солдатів, які йому довіряли. Честь солдата або самурая, який зробить собі харакірі за ганебний вчинок або поразку – це точно не про клан Литвинів.
Святослав Самовидець
http://www.informator.su
И автор таки "мав рацію" - Петр Михайлович, отсидевшись годик-полтора на житомирщине зализал раны и...теперь он - первый зам командующего Сухопутными войсками. Стратег хренов...
Социальные закладки