Процитую пост від «Сивого» (Андрій Пастушенко, ВСУ, 93 бригада):
«Другий раз за сьогодні їду до місця дислокації. Перший раз виїхав з ранку на "Опелі", який подарували волонтери. Доїхав до міжобласного блокпосту без пригод. При огляді авто (самий звичайний шмон з простукуванням порожнин і відривами підкладок на полику авто), шуцманам сподобався ніж... Хто його бачив, той розуміє. Я пробував пояснити, що такі речі не даруються, та куди там... Ну я ж теж впертий. Коротко, визвали ВСП з Красноармійська і через комендатуру арештували автомобіль. Ну не суки??? От тепер їду знову через цей самий блокпост. Бус зупинився, в салон зайшов шуцман і тоном вертухая скомандував: "Войска, на виход з вєщамі. Кілька військовиків і я, піднялись і пішли на вихід. Шуцман, впізнавши мене, розтягнув мармизу в посмішці: "Дєд, тєбє нє нада. Для тєрпіл сегодня бонус.
Сижу і думаю: Все правильно. Терпіли... Від безсилля ниє під ложечкою і крутиться голова...»
Отже, поліцаї, які сидять в глибокому тилу і отримують за це гарантовану ксиву «УБД», вважають фронтових бійців «терпілами». Поліцаї, які на своїй «війні» нічим більш серйозним, ніж розлад шлунку, не ризикують, шмонають фронтовиків, наче якихось кримінальних злочинців і покрикують на них з інтонаціями вертухаїв на зоні – «Войска, на виход с вєщамі!»
То у мене питання: а що, власне, відбувається? Як зустрічати з квітами Безлера з Гіркіним – так це наша доблесна відгодована мусарня. А як вибивати всю цю нечисть – так добровольці і ЗСУ. Врешті, це назвали «зоною АТО» і поставили тих самих мусорів по периметру зони.
В результаті у нас склалася дуже шоколадна для декого ситуація: представники карально-репресивно-кришувальної системи (яка сама себе вперто і лицемірно продовжує іменувати «правоохоронною»), стоять в черзі за славою, орденами, земелькою і пільгами. Буквально за один день, проведений невідомо де і невідомо яких умовах (як варіант - в безпечному штабному підвалі), який-небудь юстиць-підполковник отримує справку учасника бойових дій і летить сизим голубом назад в свою затишну тилову контору, бронзовіючи у власних очах від проявленого героїзму.
Але ж для того, щоби вся ця вертухайсько-юстицька рать отримувала «учасників бойових дій», потрібна така дрібничка, як самі ці бойові дії. І тут імітацією не обійтися. Тому що бойові дії – це війна. І у нас вже якось так традиційно склалося, що гинуть в цій «антитерористичній операції», в основному – добровольці і ЗСУ.
Фронтовий капелан Анатолій Кушнірук (Kushnirhuk Anatoliy) в пості за 18 квітня розмістив жорстокі фото поранених з-під Авдіївки. Це ті воїни, яких мусорна тилова мерзота називає «терпілами», яких можуть обшмонати і за генетичною ментовською звичкою відібрати все, що мусорам сподобається – хоч бойовий ніж, хоч машину.
І ми живемо в одній країні…
Социальные закладки