Показать скрытый текст Куди зникають шкільні фонди
Куди зникають шкільні фонди?
Коли ми привели дитину до гімназії, то дізналися, що при школі працює благодійний фонд, куди батьки сплачують свої «пожертви». Цей фонд називався так само, як і школа, тому не було жодних підстав думати, що це «шарашкіна контора». Керувала фондом мама учениці школи. Наш фонд ставили у приклад іншим школам, які збирали гроші готівкою. Фонд розміщував звіти на сайті гімназії. Зразок прозорості і відкритості.
Хоча сумніви щодо прозорості бродили у головах батьків. Наприклад, коли вчителі скаржилися, що їм не платять з фонду обіцяні надбавки. А за звітами – платили. Коли до наших рук випадково потрапили звіти фонду до податкової, то не складно було порахувати, що на рік близько 350 тис грн. витрат приховано від батьківських очей.
Коли під директором школи захиталося крісло, він повідомив на зборах, що очільниця фонду не має більше сил займатися благодійністю і її місце посяде хтось інший. Звісно, першим ділом батьки після зборів відкрили реєстр і побачили, що керівник фонду змінився задовго до цих зборів. Як так сталося? Хто прийняв рішення?
Після звільнення директора школи ми дізналися, що фонд ще раз змінив свого керівника і зараз кажуть, що це священик. Фонд перестав надавати допомогу школі і скільки коштів було у залишку, куди вони поділися – не відомо. У школі не залишилося жодних документів, у яких би згадувався фонд.
Виявилося, що директором і засновником фонду хоч і була мама учня, проте, за документами вона ж просто фізична особа. У наглядовій раді фонду були її друзі, які до школи не мали жодного стосунку і фактично, усе, що пов’язувало школу з фондом – це тільки назва. Проте назва не зобов’язує фонд допомагати саме цій гімназії. Тому, на чиє благо він зараз працює – залишається загадкою.
Не менш прикра історія спіткала і один столичний ліцей. Вони теж мали фонд. Він навіть зареєстрований був за адресою ліцею, а в контактних даних вказано телефон приймальні директора. Збирали кошти з батьків «казначеї» класів готівкою, і запевняли, що все до копійки вносили на рахунок фонду. Мовляв, так зручніше батькам, не треба ходити до банку. Але коли одному татові «закортіло» отримати звіт, то йому цілком грамотно і безцеремонно пояснили: для отримання звіту він повинен показати квитанцію, що він платив у фонд. Є така? Немає? До побачення.
Вже традиційно і цей фонд пішов разом із звільненим директором. Питання про незалежність фонду від адміністрації закладу у двох описаних випадках навіть не виникає. Швидше, незалежність від благодійників. Бо батькам так і не вдалося отримати якісь дані про залишок коштів. Також батьки з’ясували, що на фонд вони не мають жодного впливу.
Звісно, можна продумати запобіжники, які дадуть батькам більше контролю над благодійними внесками. Наприклад, наглядову раду фонду сформувати з усіх голів батьківських комітетів. Або ж усіх їх зробити засновниками. Але скільки батьків розуміються на цьому? Хто з них читав статут фонду? Вірніше, кому його дали почитати?
У стандартному статуті фонду зазвичай прописують, що фонд може надавати допомогу кому завгодно, хоч і іншим фондам - а це відома схема виведення грошей. Особливо, коли батьки не вказують цільове призначення коштів. А нас в останні місяці роботи «зниклого» фонду якраз і просили цього не вказувати.
Так, фонд зобов’язаний звітувати. Але не обов’язково ж давати звіт про усі кошти. Можуть відмахнутися, прозвітувавши лише про вашу частку. А як не дадуть? Якщо звіт неправдивий? Яка відповідальність?
Усі контролюючі органи в один голос пояснюють: ви зробили благодійний внесок. Фонд розпорядився ним згідно свого статуту. Адже згідно статуту фонд може собі рятувати пінгвінів у Африці чи жирафів на Марсі. Школа? Яка школа? Був договір про надання допомоги. Розірвали його. Раніше треба було цікавитися усіма цими питаннями – хто засновник, як приймаються рішення, статутними документами. А зараз пізно вже, «цирк» поїхав. І з чим залишилися батьки?
Социальные закладки