ПОШИЛИ РОСІЯН У ДУРНІ
Цьому подвигу, без сумніву, відведуть гідне місце в підручниках з історії військового мистецтва. Під носом у російських окупантів наші військовослужбовці провели безпрецедентну операцію.
Автономна Республіка Крим. Селище Новофедорівка. 27 лютого «зелені чоловічки» оточили розташування бригади. «Мы прибыли охранять вас от татар», – зазначив невідомий, відрекомендувавшись старшим. На його армійській куртці проглядався перевернутий погон капітана російської армії. «У нас есть информация, что татары хотят захватить оружие и выступить против мирного населения Крыма», – додав він. У такий ненав’язливий спосіб східний сусід за участю своєї регулярної армії розпочав блокування українських військових частин і подальшу неоголошену війну проти України.
На територію бригади «зелені чоловічки» намагались проникнути вже з перших днів своєї присутності, напевне знаючи про виняткове призначення морських авіаторів. Українське командування, як і належить, попередило загарбників: наші вартові діятимуть згідно із законодавством і статутами. Це дещо охолодило наміри агресора. Росіяни розташувались за територією частини по її периметру.
Підлеглі командира бригади полковника Ігоря Бедзая з хвилюванням очікували команди до дій. Адже до останнього сподівалися, що підконтрольний їм аеродром стане місцем висадки нашого повітряного десанту та плацдармом для подальшого очищення території, захопленої росіянами. На жаль, цього не відбулося. Час неминуче спливав.
Кількість блокувальників щодня збільшувалась. Через неогороджені ділянки аеродрому вони проникали на територію та намагалися перекрити контрольно-технічний пункт і підходи до стоянок авіаційної техніки. Незабаром до частини прибула делегація російських офіцерів. Вони висунули ультиматум: скласти зброю, замінити український прапор на триколор і перейти на бік Російської Федерації.
Серце командира підказувало: сидіти склавши руки не можна. Необхідно негайно діяти. Але ж як? Адже мало чи не кожен крок наших авіаторів фіксувався «зеленими чоловічками». Відповідь підказала командирська кмітливість. Комбриг прийняв несподіване рішення: під виглядом виконання регламентних робіт евакуювати авіаційну техніку. У режимі повної таємності Бедзай зібрав бойові екіпажі. «Я прийняв рішення передислокувати літаки та вертольоти на материк. Діяти будемо миттєво. Це стане несподіванкою для агресора. Із цієї хвилини всім перебувати в готовності та по команді підняти борти в небо», – наказав командир.
Найближчими до Новофедорівки були аеродроми в Одесі та Миколаєві. Отже, штаб прорахував два варіанти евакуації: над сушею та морем. Визначили умовний сигнал, за яким командири повітряних суден запустять двигуни та злетять у небо. Обговорили черговість вильотів.
Аби максимально убезпечити проведення операції, морські авіатори встановили безперервне спостереження за окупантами. З’ясували, зокрема, що ті ночують за межами аеродрому, а під час прийому їжі ослаблюють блокування частини. Саме ця інформація стала визначальною при ухвалені рішення.
Того дня усі чекали з нетерпінням. О шостій годині ранку командир бригади, головний інженер і начальник штабу прибули на аеродром. Усе відбувалося за планом. Ігор Бедзай зв’язався із заступником командувача Військово-Морських Сил ЗС України з авіації – начальником управління авіації та протиповітряної оборони, на той час полковником Василем Черненком. Оскільки телефонні розмови прослуховувалися супротивником, про готовність комбриг повідомив за допомогою кодових слів.
Виконанню завдання сприяла й погода, тож згодом на аеродром прибули екіпажі. Ворог нічого не запідозрив, і екіпажі успішно зайняли свої місця. Командир віддав команду на запуск двигунів.
І ось хвилюючі хвилини: один за одним вертольоти піднімались зі стоянок у повітря. Двигуни льотчики прогрівали під час зльоту, хоча за інструкцією це має відбуватися на землі.
– Більше хвилювався, звичайно ж, за зліт літаків, – згадує полковник Ігор Бедзай. – Адже їм потрібно ще й вирулити на злітну смугу. Кожній машині на це необхідно щонайменше 15 хвилин. За цей час росіяни запросто могли її заблокувати. Дякувати Богу, обійшлося.
Згодом комбриг дізнався, що старшого, який керував діями окупантів, тоді на летовищі не було. Почувши гуркіт авіаційних двигунів, «зелені чоловічки» просто розгубились та не знали, що робити.
Згідно з планом командира екіпажі на гранично малій висоті взяли курс над морем на Миколаїв. Політ здійснювався в режимі повної радіотиші. Аж раптом в ефірі пролунав невідомий голос. Українською мовою наших льотчиків запитали: «Хлопці! Ви за кого воюєте?» Цілком імовірно, що цей запит надходив з найближчого аеродрому в Бельбеку, який на той час уже контролювали окупанти. Але наші морські авіатори й надалі дотримувались режиму радіотиші та продовжували виконувати завдання.
Згодом на екранах радарів українських літаків з’явились дві цілі. На їхнє перехоплення росіяни відправили з Гвардійського пару вертольотів Мі-24. Зважаючи на такий розвиток подій, наші авіатори застосували інтенсивні радіоперешкоди. Пілоти Чорноморського флоту Російсь*кої Федерації втратили орієнтацію та не змогли завадити українським льотчикам.
Нарешті Миколаївщина. Кульбакінський військовий аеродром зустрів героїв низькою хмарністю. Складні погодні умови вимагали від українців неабияких зусиль, аби здійснити посадку на незнайомий аеродром в умовах обмеженої видимості. Ледь шасі торкнулися злітної смуги, пілоти зрозуміли, наскільки ризикованим був цей політ. Але вони продемонстрували мужність і професіоналізм, врятувавши авіаційну техніку. Тепер ми можемо впевнено констатувати, що це – справжній подвиг. Адже завдяки цим людям Україна зберегла унікальний рід військ.
– Наші вороги планували знищити морську авіацію України, але їм це не вдалося, – з гордістю заявляє полковник Ігор Бедзай. – Ми, як і раніше, маємо пілотів, техніків, інструкторів і взагалі людей, які люблять свою справу та вірно служать нашій державі. Що ж стосується тих, хто зрадив Присязі й зрікся України, – вони самі зробили вибір. Адже служба на Чорноморському флоті Росії, перспективні посади на «Містралях» – все це залишилося тільки обіцянками. Контракти зі зрадниками росіяни не укладають. Виходить, підмітати аеродром і прибирати сміття – це те, що отримали льотчики-перебіжчики в обмін на Батьківщину.
Тема: 
РоZZийские фашисты начали войну против Украины.
Показать скрытый текст
Паническая атака. Заработали тяжёлые фэйкомёты, засвистела реактивная деза, а сеятели паники и зрады всех мастей поднялись в полный рост и пошли в психическую атаку.
Ответить с цитированием
Сообщение от Mator
Социальные закладки