
Сообщение от
maminkotir
Лідія Гайдар
19 мин. · отредактировано ·
Ватниківщина Today. And always.
Моя ватна полтавська тітонька (та сама, що "не розуміє" українську) з 1 червня вже не працює. Сталося це не за її бажанням (хоча заяву на звільнення їй наказали писати за власним), а тому, що її рідну районну поліклініку на сході Москви, в якій вона відпрацювала 15 років, цілком та повністю скорочують з 1-го липня. Тітці нема чого особливо журитися - вона вже давно пенсіонерка, а ось її співробітницям, які ще не досягли сакрального віку 55 років, саме це робити і залишається - по-перше, їх, як і тітку, примушують самим писати заяви на звільнення, а, по-друге, ніяких інших вакансій замість скорочених не пропонують.
Дочка та син тітки (тобто, мої кузени) з початку квітня вже обидва безробітні (компанія сестри закрилася в кінці минулого року, фірма брата існує, але оголошена банкрутом, і зарплатню за останні півроку він навряд чи колись отримає). Сестрин чоловік не працює з січня. Понишпоривши по Негумовій без успіху в пошуках роботи, вони з відчаю вирішили відкрити власний бізнес, і зараз консультуються по всіх усюдах, як так його відкрити, щоб якомога більше на@бати рідну сакральну державу і якомога менше своїх грошенят віддати на процвітання російського КРИМнашу. Я поки що тримаю при собі відпущені мені Богом в надлишку сарказм і уїдливість, бо ж дуже хочу побачити результати цих ватних страждань. Зважаючи на те, що принципове питання, яке вони вже як два тижні не можуть вирішити - хто з них буде генеральним директором, а хто - виконавчим, я вся в передчутті. Смайлик «smile»
Племінник-студент (син кузини) закінчує цього року бакалавріат в якомусь затюханому приватному юридичному московському виші, і збирається подаватися кудись в прийми, щоб раптом не потрапити на строкову службу по захисту ісконного КРИМнашу від зазіхаючого на нього підступного НАТО.
У колишнього однокласника чоловіка - переконаного ідейного ватника-алкаша - син - такий же синяк, вже отримав повістку до армії.
З такого приводу хлопець спеціально прийшов до нас додому, щоб спитати "на всяк випадок", як "по-х@хляцкі" правильно сказати, що він "нє ополчєнєц, а рускій" (чомусь для цакапів це дуже важливо), і здається в полон.
Я відповіла: - Же не манж па сис жур.
Він записав.
Чекайте. Смайлик «smile»
Социальные закладки