Дохтур Лівсі
- Умєр, нє умєр... Каждому да по вєрє... - бурчав Гундяєв, нєрвно поглядуя на часи. - Шо ви носітєсь, як сонні монахи послє всєнощной? Бистрєє шуршитє, мать вашу.
- Слиш, ми стараємся, - обіженно крикнув один із грузчіков, загружавших огромні коробки у длінні фури. - Только золотом загрузілі восємь КАМАЗов. А єщо дрєвні ікони, антікварная мєбєль і рояль.
- Нахрєна вообщє тот рояль, - поддєржав його коллєга. - Бєз нєго гораздо бистрєє управімся.
- Сільно умний? - визвірився Гундяєв. - Ну-ка, расскажі, почєму ми ввєлі запрєт на усиновлєніє сірот іностранцамі? А я тєбє намєкну: єслі на роялє появітся хоть одна царапіна - пойдьош у мєня в расход на контрабандниє органи.
Внєзапно шото бренькнуло і істошно запєло:
- Золотыыыє куполааа душу мою рааадуют...
Гундяєв сунув руку под рясу і достав мобільний.
- Ай, чорт, - завізжал он, случайно порєзавшись об остру алмазну кнопку. - Альо, шо такоє?
- Бистро нужен совєт, как лучше поступіть: канонізіровать ілі тупо заліть бєтоном?
- Шо, уже? - поблєднєв Гундяєв.
- Отвєчай по суті, врємєні нєт. Нам ше обращєніє к народу сочінять.
Показать скрытый текст далее
Гундяєв отбив звонок і витаращився на грузчіков, які перли бєлий рояль і громко матюкались.
- Бистрєй, вашу мать! Началось.
- Шо началось? - не поняли грузчіки.
- Альо, Внуково? Православний боїнг уже прогрєлі, к взльоту готов? - істєріл в тєлєфон Гундяєв.
- Самольот-то прогрєлі, только вєлєно нє пущать...
- Кого нє пущать? - іспуганно крикнув Гундяєв.
- Всєх не пущать, - пояснив тєлєфон. - До вияснєнія обстоятєльств.
- Мнє на Афон, срочно. Нє імєєтє права! - обрєчонно настаював Гундяєв.
- Та мнє то шо? - обідєлась трубка. - Лєтітє куда хотітє. Только єслі воєнниє самольот на взльотє взорвут, я вас прєдупрєждал. Зєніткі уже подогналі.
- Ай, шо дєлать, шо дєлать, - панікував Гундяєв. - Та бросьтє ви цей дурацкій рояль!
- Раньше думать нада було, а тєпєрь он застряв, - сообщили грузчики, питаясь запхнуть торчащую половіну рояля в гружоний КАМАЗ.
- Золотыыыє куполааа душу мою рааадуют...
- Твою мать! - виругався Гундяєв, поднося тєлєфон к уху. - Шо таке? У мєня молєбєн.
- Слушай, а можно єго і канонізіровать, і в цемєнт? - поінтєрєсувалась трубка. - Заодно подсунєм візітку Яроша і обвінім укропов...
- Дєлайтє шо хотітє!
Гундяєв швирнув тєлєфоном об землю і, грохнувшись на колєні, прийнявся собірать разлєтєвшиєся алмази.
- Дурак, во дурак! - причитав він, витирая дорожну пиль бородою. - Вєдь знал же, шо рано чи поздно прохєрачат остаткі бабла і прийдуть по старой прівичкє разорять церковь. Чєго воврємя нє бєжал?
- Дєдушка, вам помочь?
Грузчики окружили його плотним кольцом, вніматєльно наблюдая.
- Ідітє нахрєн, ви больше нє нужни, - крикнув в сєрдцах Гундяєв і розплакався.
- Тогда проєдєм с намі.
Грузчики достали гєрбові удостовєрєнія і ткнули Гундяєву под нос.
- А гружоне імущєство на конфіскацію.
Гундяєв покорно встав і прослєдував за грузчиками в нєізвєстность...

Социальные закладки