Показать скрытый текст продолжЄніЄ
Туман іздєватєльські заржав і закашлявся.
- Ти пойми, - не сдавався Кісєльов. - Єслі муза нє ідьот к Магомєду, значить Магомєду завтра піздєц. Знаеш, сколько молодих і талантлівих на моє мєсто? Задорнов, к прімєру, давно мєчтаєт подсідєть.
- А Музи нєт, - отвєтіл грубий прокурений голос. - Она посмотрєла твої сюжети і безвозвратно ушла в глубокій запой.
- А хто єсть? - уточнив Кісєльов.
- Я, - із тумана виступила грузна баба і протянула Кісєльову руку:
- Ата.
- Шо - "ата"? Я не вата, - возразіл Кісєльов.
- Ето такоє ім'я, козьол, - рявкнула баба і влєпила Кісєльову затрєщину. - Значить, сюжет, говоріш, напісать нада?
- Нада, - жалобно сказав Кісєльов, потирая ушиблєне мєсто.
- І німфєточєк з голим арфістом для вдохновєнія? - усмєхнулась баба.
- Конєшно, желатєльно би… - мєчтатєльно промямлив Кісєльов. Баба снова вліпила йому затрєщину.
- Разговорчікі. Сколько дорожек занюхав?
- Три.
- Значить врємєні мало, скоро тєбя отпустить. Слушай тогда сюда, мой юний падаван. Правіло пєрвоє: в процессє сочінєнія новостєй главноє не читать настоящіє новості, шоби не огранічувать польот мислі…
- Бліже к тємє давай, с чєго начньом мой сюжет? - нетерпляче перебив Кісєльов і заверещав от увєсістого подзатильніка.
- Молчать била команда. Как у нас говорят, дай чєловєку рибу - і він насититься, а дай удочку - сможе сам себе прокормить. Правіло второє…
- Та шо я, врать нє умєю? Мнє сценарій нужен, - обідився Кісєльов. - І вообщє, шо за рукопрікладство? Ти знаєш, хто я такой?
- Да уж расказували німфєточки, як ти кочегариш арфіста, пока Муза над тєкстом кроптіт, - заржала баба. - Їм даже обідно було от такой нєвострєбуваності. А арфісту наоборот хорошо, бо вони йому потом плакались, а он їх по очєрєді удовлєтворяв. І раді етого покорно тєрпєл твої домаганія, хоть і ні каплі нє гєй.
- Какой арфіст? Я гомофоб! - возмутився Кісєльов. - Шо за манєри обсуждать еті тєми в культурном общєствє?
- А ти дрєвнєгрєчєскі міфи в орігінале прочті, там только і разговоров, хто с кєм сношається, - посовєтувала баба.
- Ладно, прочту, только мнє би сюжет побистрєй написать, - прімірітєльно намєкнув Кісєльов, с ужасом замєчая, шо туман потіхоньку свєтлєєт. - А ви точно умєєтє сочінять ілі обманюєтє?
- Ата нікогда нє обманиваєт, - заявила баба, гордо ткнув себе в грудь кулаком. - Слишал, к прімєру, пєсню "Путін - хуйло"? Я нашептала.
- Конєшно слишал, - оживився Кісєльов. - Ето ж нєтлєнка! В Крємлє її даже в кулуарах поют, когда главного нєт. Может і мнє какой хіт нашепчєтє?
- Лєгко!- согласилась баба. - А шо мені за це буде? Ультрас, к прімєру, білєти на матч досталі і с парой уродов рішить вопрос помоглі. А шо можеш ти?
- Могу подпісать афтограф. Ілі у Міхалкова роль попросить в докумєнтальном фільмє про Новоросію, - соображав Кісєльов. - А шо нада?
- С Міхалковим сама договорюсь, а твой афтограф і даром не нужен, - задумалась баба. - Кстаті, хотєла спросить… Говоріш, Шевчук з Макарєвічєм протів Путіна?
- Прікінь долбойоби, - кивнув Кісєльов.
- А Звєрєв і Моісєєв, стало бить, за?
- Еті да, наші люди, - согласився Кісєльов.
- Значіт я правільно подозрєвала, шо за Путіна одні підараси? - подітожила баба. - Так шо арфіст, виходить, нє врал…
- Та шо ти вцепілась в того арфіста? - разозлився Кісєльов. - Гдє моя нєтлєнка? Врємя заканчується.
- І правда, заканчується, - согласилась баба, мєльком взглянув на наручні пісочні часи. - Ну то записуй: Путін - не хуйло, ло ло ло ло ло ло ло ло.
- Нє понял, шо ето? - разочаровано уточнив Кісєльов.
- Нєтлєнка, як обіщала, - подмигнула баба. - Пусть Кобзон вдохновєнно ісполніт і запускайтє по радіо, тєлєвізору і ютубу. А єслі в кліпє з Кобзоном додумаєтєсь снять голого арфіста з німфєткамі, то вообщє установітє новий рєкорд просмотров. Ілі тєбє слова не понравились?
- Слова-то хорошіє, но ето же плагіат, - упрєкнув Кісєльов.
- А шо у вас нє плагіат? - пожала плечами баба. - Даже ти труди Гєббєльса пользуєш без зазрєнія совєсті. А тут прєдставь: Кобзон, сексапільні німфєткі, арфіст в стілє ню і яростноє разоблачєніє укро-госдеповской брехні. Как по мнє, ідєя гораздо зрєліщнєй той, шо ти прєдлагав ізначально. А суть та сама.
- Дура! - заплакав Кісєльов, на всякий случай прикривая голову. - Целиє три дорожки на тєбя просрал. Про шо завтра вєщать народу?
- Сам дурак, єслі без наркоти ні на шо нє способєн, - парірувала баба. - А ше Муза просила пєрєдать, шо єслі снова заявишся - то будєш Танатосу об'яснять про свої творчєскі і половиє проблєми. Он любить длінні історії, шоб не скучно било коротать вєчность…
Туман окончатєльно розвіявся і Кісєльов очнувся в своєму крєслє за рабочим столом. Перед ним лежав листок бумаги, на котором хтось коряво надряпав "Путін - не хуйло, ло ло ло". і ніже добавив:"Кобзон, німфєткі, арфіст."
- Брєд какой! - пробормотав Кісєльов, вибрасуя листок в урну. Затєм задумчиво посмотрєл на пакєт с порошком:
- Уроди фуфєл подкінулі. Нада настучать Колокольцеву, пусть їх посадить…
І пішов по старой привичкє смивать содєржиме пакєта в унітаз...
- Етот козьол ушол? - уточнила Муза, осторожно виглядуя із кустов.
- Как вєтром сдуло, - кивнула Ада, розганяя послєдні остатки тумана.
- Ти єго хорошо напугала? - взволнованно спросила Муза.
- Больше не сунеться, - завєріла Ада.
- Ну слава Зевсу! - облєгчонно вздохнула Муза, запуская вінний фонтан. - За таке нада випить.
Радостні німфєтки випорхнули із зарослєй кіпаріса, позванюя хрустальними бокалами. І только cумний арфіст наігрував грустні мелодії, тоскліво мєчтая вернуть всьо взад…
Сообщение от Всемила
да? а почитаешь их комменты к новостям, так это они у нас "умы вселенной"
Ваши права
Тема: 
Социальные закладки