Хто побив дітей у Києві, хто привів бойовиків на Грецьку зі зброєю, чому нам не дали просто пройти маршем, навіщо спровокували людей. Але ж агресія завжди породжує агресію з більшою силою. Люди загинули, їх життя вже не повернеш, а це найдорожче, що є у людини. Гіркі сльози матерів вже не витреш ніяким прапором. Це все неможливо навіть уявити в голові, не те що усвідомити що це відбувається зараз. Але назад вже немає дороги, любі друзі. Хто б це не зробив, він буде покараний так чи інакше. Ми маємо зараз об’еднатися. Наші Герої поклали своє життя заради нас, за ради наших дітей, нашого майбутнього. Герої не вмирають!
Я як свідок подій не можу спокійно ходити по центру міста, зі сльозами на очах. Це вже не та Грецька, не та Дерибасівська. Люди, які мають бажання зробити на території України іншу країну не розуміють, що розв’язують війну, у них немає нічого святого, у них немає Держави, немає прапора, немає совісті та честі. Їм не потрібна країна, вони готові жбурляти каміння у своїх дітей, внуків заради пару копійок, беручі ці гроші за свою смерть, смерть своїх дітей, свого майбутнього. Але винна у цьому і Держава, яка нас такими виховала.
Герої не вмирають. Вони летять на небо, і дивляться на нас, на наші дії, на наше життя. Вони вже не мають можливості жити, радіти сонцю, виховувати своїх дітей. Вони нам подарували можливість змінити нашу Країну, змінити на краще, можливість жити достойно. Ми досягнемо всього, чого прагнули Наши Герої, нехай Вони радіють з нами на небі. Вони назавжди залишаться у Наших серцях. Помолимося за них, та поплачемо разом із матерями, діточками, жінками. Слава Україні! Героям Слава!
Социальные закладки