«У Києві ми вже більше місяця, – розповідає в анонімному телефонному інтерв’ю один із представників львівського спецпідрозділу «Беркут». – Нас перекинули, ще коли було затишшя».
За словами співрозмовника, до столиці стягнули понад 80 відсотків особового складу спецпідрозділу. Утім, львів’яни і решта хлопців із західних регіонів не стоять на «передовій»: «Ми забезпечуємо тил, це й добре, бо не знаю, як би мої хлопці повелися. Нас вважають неблагонадійними, психологічно нестабільними.
На «передову» виставили Одесу, Запоріжжя, Дніпропетровськ».
«Сили такі, що, повірте, можемо знести Майдан за годину, якщо буде команда, не задумуючись», – додав службовець. Він поскаржився, що умови перебування жахливі, рядові спецпризначенці сплять уже місяць на підлозі в спортзалах. Харчування дають, а от з вмиванням – проблема.
«Про що ми можемо думати? Думаємо про те, аби швидше приїхати додому
та про обіцяні фінансові винагороди. Думаю, мої хлопці не били б бездумно людей, тут таких і без нас вистачає», – каже співрозмовник.
У бесіді з досвідченими міліціянтами у відставці DW довідалась, що
беркутівці справді «натхненні» неабияким матеріальним заохоченням. До їх щомісячної зарплати в 5 тисяч гривень нараховують щогодинну грошову винагороду в кілька сот гривень, тож мотивація дуже сильна. А ще в день міліції багатьом працівникам «Беркута» роздали дострокові звання, нагороди та вогнепальну зброю, каже міліціонер у відставці, що також попросив анонімності.
Він переконаний, що
у перших лавах спецпризначенців на Майдані стоять люди з «промитими мізками», зомбовані, яким перед відправленням постійно демонстрували змонтовану стрічку про активістів Євромайдану, які нападають на «Беркут».
«Це семихвилинна стрічка, яка постійно подавалася з акцентом: мовляв, бачите, що вони роблять проти нашого брата», – додав співрозмовник. У хлопців обмаль інформації. Але звідки її взяти, коли телефонів і телевізорів немає, а перед тобою розлючений натовп, каже відставний міліціонер.
Однак
визначальним, на його думку, є те, що хлопці відчувають «плечі» перших осіб держави, свого керівництва, яке їх запевнило, що не зрадить, захистить у разі відповідальності за надмірну жорстокість. «Звідси й така агресія. Фактично безкарність породила ці вбивства 22 січня. Вони впевнені, що їх не кинуть», – зазначає чоловік у розмові.
У порівнянні з 2004 роком, коли міліція окремими підрозділами поступово заявляла про перехід на бік опозиції, ситуація нині кардинально інша, каже він. І додає, що тоді вони боялися відповідальності, а тепер знають, що «вмиють руки».
За сьогоднішніх обставин може спрацювати лише особистий прояв совісті, вважає співрозмовник. А ще материнський вплив, родинні вмовляння залишити службу, відмовитись від так званих «зачисток» Майдану. Треба працювати з матерями, які б переконували своїх синів повертатися, каже екс-міліціонер.
За його словами, особливий і безпосередній вплив на службовців спецпідрозділів мають їхні командири, керівники середньої ланки, майори, підполковники. Саме з ними слід більше розмовляти, вести перемовини про перехід на бік народу, радить колишній правоохоронець. На його думку, це значно ефективніше, ніж розмови з будь-якими генералами, які надто заполітизовані.
Тема: 
Что происходит, граждане? или Флуд на злободневные темы
Ответить с цитированием
Сообщение от Yashka-yashka
Социальные закладки