потому что так решили большевички)Сообщение от Гудвин
| ||
Тема: Український націоналізм
потому что так решили большевички)
ну каким он был человеком я не знаю но получив вольную патриот остался жить в питере...да и баб русских кстати не чурался
Наступними жінками, що займали місце в серці Кобзаря, були Варвара Рєпніна, сільська дівчина Глафіра та Агата Рускова, 16-річна актриса Катерина Піунова, яка, напевно, просто не наважилася пов'язати своє життя з модним, але скандально відомим художником, який майже на тридцять років був старшим від неї. Останнім коханням поета була 19-річна дівчина Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими подарунками, але вона не захотіла залишати столичного життя і переїжджати в Україну, щоб жити в селі, й покинула поета, вийшла заміж за перукаря Яковлєва.
Для меня это тоже всегда было загадкой. Есть много куда более одаренных авторов, писавших на малороссийском наречии и сделавших для современного украинского языка гораздо больше, чем этот неудавшийся художник. Уверен, что люди, вешающие его портреты с кухонными полотенцами вместо икон в красном углу, так же разбираются в литературе и поэзии, как эскимосы в французской кухне.
Значмит все сегодняшние укронацики - идейные потомки большевиков и лично В.И. Ленина)))))))))
Да, это не Рио-де-Жанейро!
может в этом причина того что грыгоровича сильно колбасило ?
але вона не захотіла залишати столичного життя і переїжджати в Україну, щоб жити в селі, й покинула поета, вийшла заміж за перукаря Яковлєва.
главную роль сыграла не одаренность, а идеологическая направленность. ругал царей и плакал о крестьянах, значит, свой, коммунистический
это видно невооруженным глазом. и главным образом даже не в идолопоклонничестве, где Шевченко - наше всё
Франческа, ты принесла цитаты из Шевченко об украинцах?)
Последний раз редактировалось greenok; 10.11.2013 в 20:18.
Уверен, что и с его творчеством они знакомы только в пределах школьной программы.
Да, это не Рио-де-Жанейро!
И то - едва ли)))
И многие не знают о русскоязычной прозе, о пьянках, о женщтнах и о том, что Тарас, будучи состоятельным человеком так и не удосужился выкупить из кріпацтва "... сестри сестри, горе вам, мої голубки молодиї..."
Хто ми: націоналісти, шовіністи чи патріоти?
Останніми роками у медійних повідомленнях часто чуємо або читаємо такі слова як "націоналізм" і "шовінізм". Задумаймося, що ці поняття означають. Основа слова "націоналізм" вказує на позитивну прикмету людини – любов до рідного народу. Божа заповідь велить любити своїх батьків, батька і матір, а отже, свою батьківщину, народне середовище, в якому ми народилися і до якого свідомо належимо. Отже, бути націоналістом – це добре. Багато народів земної кулі, незалежно від рівня їхньої культури, пишаються своїм націоналізмом. На жаль, це поняття останнім часом набуло поганого відтінку. І це небезпідставно. Вочевидь, як показує минуле та сучасне народознавство, любов до свого народу також може набирати негативних прикмет. Великою спокусою для осіб, які люблять свій народ, є ставитися з погордою до представників інших народів, відмовляти їм у тому, чого самі бажають, поневолювати інші народи, накидати своєму і чужим народам власне вузьке розуміння людських прав. Диктатури минулих століть, особливо більшовизм, нацизм і фашизм, використовували націоналізм для оправдання своєї внутрішньої та зовнішньої політики. Можна було б перечислювати народи, які грішили чи грішать такими схильностями. Пропонуємо замислитися над цим вам, шановні читачі: спробуйте на підставі власного досвіду чи історичних знань класифікують різні народи. Для прикладу згадаю тільки про два сучасні народи. Представники одного з них не люблять, коли на їхній території хтось уживає чужу мову, адже вони вважають себе найбільш культурним народом у світі. А репрезентанти другого, називаючи себе найбільш демократичними у світі, твердять: хай там як, а наш народ завжди має рацію. Хочу сказати про ще одне своє спостереження. Ті люди чи народи, які оскаржують інших, закидають їм різні "націоналістичні" огріхи, самі є рябими націоналістами. Про "шовінізм" нема потреби довго говорити. Це націоналізм у найгіршому вигляді. Шовінізм був і є причиною багатьох міжнародних непорозумінь і нещасть. Якщо націоналізм, сама по собі позитивна прикмета людей, є причиною скількох зловживань, то чи існує якесь поняття, котре зберігало б те, що добре в націоналізмі, але відхиляло всі зловживання? Так. Не рідше від "націоналізму" і "шовінізму" чуємо слово "патріотизм". Однак у різних повідомленнях та приватних розмовах його часто вживають легкодушно чи навіть у негативному значенні. Таке, так би мовити, несерйозне ставлення до патріотизму дуже дивує, бо патріотизм – це щира любов до свого рідного народу, яка не заперечує прав інших народів. У зв’язку з цим процитую слова митрополита Андрея Шептицького, написані в ранніх 40-х роках минулого століття, коли в Україні шаленіла війна і буйно процвітала всяка ненависть між представниками різних народів: "Той християнський патріотизм не проявляється і не може про*являтись у нас ніякою політикою та не може містити в собі ніякої ненависти до наших братів іншого народу. Слухняні Христово*му наказові, ми любимо всі народи світа любов’ю ближнього. Не*нависть супроти якого-небудь народу, чи суспільної верстви, чи стану ми вважаємо за противну Божому законові, і тому за шкід*ливу для дочасного й вічного нашого добра. Наш християнський патріотизм у тому одному, що свій нарід, нарід український, лю*бимо християнською любов’ю більше від інших народів, та гото*ві для нього віддати працю цілого життя й саме життя" (Декрет Архиєпархіального собору "Визнання вселенської віри" та правила до декрету, 1940 р., Львів). Звертаємо увагу, що митрополит Андрей називає патріотизм християнським. Це означає, що патріотизм може бути християнською чеснотою, а отже, за своєю суттю і своїми наслідками, гідною прикметою сина чи дочки свого народу. Якщо б усі народи були справжніми патріотами, то цей світ був би інакшим і кожна людина тішилася б своїм життям і щасливим життям своїх ближніх.
Любомир Гузар
И еще меня всегда удивляла эта почти мистическая связь Шевченко с кухонными полотенцами. Не припомню ни одного его стихотворения про полотенца. Или может быть у него была тайная страсть к мытью посуды? Как бы там ни было, но единство противоположностей Шевченко и кухонных полотенец напоминает трансцедентальную связь Инь и Янь, Добра и Зла, Кефира и соленого огурца.
Ты не прав это вышитые рушники)
Вышитые полотенца издавна были распространены в Украине как непременный атрибут народного быта, свадебной и праздничной обрядности, как традиционное украшение крестьянского жилья. Важные события в жизни народа никогда не обходились без полотенец, которые, кроме декоративной нагрузки, имели большой образно-символический смысл.
В прошлом их вешали над иконами (на «оскорбители», «божничкы»), вокруг портретов Т. Г. Шевченко, народных картинок. Полотенца вешали на кол, от чего они получили название «колом».
Доля української мови – то є водночас й доля української держави й нації)
мадам,"в прошлом" это до 19-го века ?
В прошлом их вешали над иконами (на «оскорбители», «божничкы»), вокруг портретов Т. Г. Шевченко, народных картинок.
Хм.........
Возможно "Мойдодыр" и "Федорино горе" - вышли из под его пера?
Да, это не Рио-де-Жанейро!
да ладно вам прикалываться..на диком западе в салунах висели надписи "не стреляйте в тапера ,он играет как умеет(с)кажись О.Генри"...вот и тарас писал как умел..Хм.........
Возможно "Мойдодыр" и "Федорино горе" - вышли из под его пера?
.и то что из него сделали идола совсем не его вина.
Сын не спорь с мамой) Это обычаи украинского народа)
Доля української мови – то є водночас й доля української держави й нації)
мать,повторяю вопрос ...с каких времен ?...то что обычай согласен
Прошу пан на замовлення)
ТОПОЛЯ
Не хочу я пановати,
Не піду я, мамо!
Рушниками, що придбала,
Спусти мене в яму.
Нехай попи заспівають,
А дружки поплачуть:
Доля української мови – то є водночас й доля української держави й нації)
Ясен пень. Сельская традиция кутать дорогие образы в кухонные полотенца
💙💛
Якщо у свободи є ім’я. То це ім’я — Україна! © Урсула фон дер Ляйен
Специально заглянул в словарь.
рушник, -ка, тв.-ком полотенце;
В 19 веке, а шо?))
Доля української мови – то є водночас й доля української держави й нації)
Ваши права
Ответить с цитированием
Социальные закладки