Олексію Григоровичу, 14 грудня Вас затримали як учасника Маршу незгодних. Розкажіть, чим закінчилася ця історія?
Олексій ФомінТого дня ми збиралися вшанувати грудневе повстання 1825 року і порівняти ті часи з сьогоднішньою ситуацією в країні. Щойно я вийшов з метро на Пушкінській площі, де зібралися наші товариші, мені почали крутити руки. Підійшов генерал Аркадій Гостєв і дав нам 5 хвилин для того, щоб розійтися. Я йому відповів, що ми маємо повне право тут бути. Після цього мене потягли волоком в автозак. Синців наставили – вони здорові молодики. Щоправда, не били ногами. Я впирався і казав, що право збиратися гарантоване в Конституції. Мені відповіли: «Запхни ти в задницю свою конституцію».
Це свавілля! Де ж наші хоч би урізані права, які нам дарував «кривавий» Єльцин? Притягли до машини і почали в неї пхати силоміць. Я далі впирався, адже за статутом міліція не тільки не має права затримувати військових - офіцерів і генералів, - вони повинні нам військове вітання віддавати. Коли ми у формі, нас має право затримувати тільки військова прокуратура. А свою форму радянської армії, згідно із законом, я можу носити до кінця своїх днів. Проте ніякі доводи не приймалися. Зрештою семеро чи восьмеро осіб підняли мене і заштовхали в машину. Ми сиділи там до того моменту, поки напхають інші машини. Потім повезли до Тверського управління МВС.
Скільки Ви там пробули?
Мене тримали до 6-ї години вечора, а потім повезли насильно до суду. Світовий суддя Ніверова почала проводити судове засідання. Це був не суд, а свавілля. Свідки з мого боку не беруться до уваги, а з боку звинувачення прийшли два хлопці у формі співробітників ОМОН. Суддя у мене запитала, яке відношення я маю до «незгодних». Я їй відповів, що я не згоден з усім, що коїться в країні. Я не згоден з розвалом і приниженням армії, дорожнечею на продовольство і тарифами ЖКГ. Не згоден з політичною дискримінацією народу. Не згоден з комедією під назвою «вибори». Адже у нас немає порогу явки. Двоє людей прийшли – і когось обрали. Упевнений, що судді, які з цим погоджуються, є не служителями Феміди, а виконавцями бандитської волі бандитського режиму.
Під час слухання суддя з усім погоджувалася, і я подумував, що до неї щось дійшло. Але дзуськи: за порушення громадського порядку мені виписали штраф 700 рублів (близько 22 доларів. – Ред.).
Ви його вже сплатили ?
У жодному разі. Я написав скаргу, і 26 січня в Тверському районному суді розглядатиметься моя справа. Все це нагадало мені 65-річну давність - фашистську облаву часів окупації.
Ви не приховуєте, що один з приводів вашого приєднання до незгодних – нинішні реформи в російській армії. Що конкретно Вас не влаштовує?
Головна ідея реформи армії – це її руйнування. Влада хоче звести до нуля можливість опору зовнішньому ворогові. За Союзу ми не продавали новітню зброю, а продавали те, що відслужило в нас. Собі ставили новітні зразки, а використане, але ще дуже ефективну зброю продавали. Зараз наші так звані верховні головнокомандуючі, а точніше верховні руйнівники, усе новітнє продають за кордон, а гроші йдуть невідомо куди. А наша армія залишається ні з чим. Після війни в Південній Осетії я був у Цхінвалі. Так очевидці розповідають, що коли 58-а армія рушила в бік Цхінвала, то половина техніки стояла на узбіччі щойно відійшли від бази. Це означає, що нова техніка до військ не надходить. Іншими словами, армія руйнується, а силові структури, спрямовані на придушення народу, одержують найсучаснішу техніку. Це МВС, МНС, ФСБ і ФСО. Деякі офіцери цих підрозділів прямо заявляють, що «ми армія придушення».
Наша мета визначена в нашому статуті – ми боремося за реалізацію волевиявлення радянського народу від 17 березня 1991, коли 80 з гаком відсотків жителів СРСР проголосували за те, що Радянському Союзові бути. Натомість три негідники в Біловезькій пущі зібралися і підписали декларацію про його розпуск.
Социальные закладки