Мабуть, ви здивувалися б, коли би хтось поставив вам просте запитання: для чого існують силові структури, міліція, суди? Адже відповідь на нього очевидна: аби захищати інтереси громадян – усіх, без винятку, що проживають на території країни, де й діє ця система правопорядку. Проте ні для кого не є секретом і той факт, що Феміда лишається не тільки сліпою, але і глухою до голосу справедливості, коли на одну з шальок терезів правосуддя лягають гроші або погони з зірками. І в такому разі людина, що втрапила в біду, лишається наодинці зі своєю проблемою!
О пів на дванадцяту 26 лютого 2012 року в Одесі, на вулиці Армійській, в районі пішохідного переходу, сталася ДТП: водій автівки "TOYOTA RAV 4" Руслан Дудяк, дотримуючись правил, повертав наліво, коли у нього на швидкості врізався автомобіль "KIA CERATO", яким керував Олександр Табачков, що рухався зустрічною смугою. Удар по "тойоті" припав на задню праву його частину, точніше – на колесо. Про його силу може відразу свідчити те, що в автівці спрацювали всі подушки безпеки з правого боку; магнієвий диск колеса тріснув, вісь просто розірвало. Під час зіткнення автомобіль, за кермом якого був Руслан, відкинуло з проїжджої частини вбік, де на той час перебували пішоходи... Від отриманих травм жінка померла, чоловік потрапив до лікарні зі струсом мозку та різаною раною перенісся, а водій "тойоти" опинився за ґратами. Що стосується іншого водія – учасника ДТП, то його затримано не було.
І з цього самого моменту починається низка дивних, на перший погляд, "збігів обставин" і "чудесних" перетворень. Наприклад, у висновках експерта вказано, що водій Табачков рухався зі швидкістю більшою від 38,1 – 40,1 км/год, проте далі швидкість руху "KIA CERATO" незрозумілим чином перетворюється на швидкість руху "близько 38,1 – 40,1 км/год". Теж нікого не зацікавив той факт, що після удару "тойоту" було піднято на висоту більше півметра, що вже свідчить про високу швидкість іншого автомобіля, який спричинив удар. У тому, що швидкість авто самого Дудяка не перевищувала зазначених ним (і дозволених у прибудинковій та пішохідній зоні) 20 кілометрів за годину, підтверджують як слова свідків, так і відеозапис із камери, встановленої біля приміщення банку неподалік місця аварії. Якою ж тоді була швидкість іншого автомобіля? Якби автомобіль Табачкова справді рухався зі швидкістю близько 40 кілометрів за годину, як він стверджує, тоді гальмівний шлях від коліс його автомобіля складав би близько 10-и метрів, але аж ніяк не 100. Мабуть, "зайвий" нуль у висновках експертизи теж кудись загубився. І цього теж "не помітили" ті, хто вів слідство.
І ще один прояв "чуда": біля виїзду на вулицю Армійську з боку проспекту Шевченка і М. Говорова стояли знаки обмеження швидкості, які після ДТП просто зникли. Разом зі знаками "пішохідний перехід" по вулиці Армійській та навпроти приміщення банку – близько 5 метрів від того місця, де сталася аварія. "Зебру" на дорозі теж у спішному порядку замалювали. Дивний збіг, чи не так? Але ще дивніше: чому і цей факт теж лишився нецікавим для слідства, і чому до МРЕО ніхто не надіслав запит, у зв'язку з чим і коли, та, головне, з якою метою це було зроблено. Дружині Руслана Дудяка, яка сама звернулася до СМЕПу, відповіли, що то була планова заміна знаків. Проте неподалік місця аварії розташована школа (невже знак "пішохідний перехід", як і намальована "зебра" біля школи, – зайвий?). Та найголовніше – в постанові про притягнення в якості обвинуваченого Руслана Дудяка вказано, що за кермом він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Проте відповідної експертизи (а засвідчити наявність алкоголю у крові може підтвердити тільки висновок експерта в підсумку проведеного дослідження) навіть не проводили! Тобто водію просто не повірили, що він тверезий, і нічого не зробили для того, щоби підтвердити чи спростувати цей факт. І от вам ще одне перетворення – тверезий водій перетворюється в п'яного. Без жодних доказів і висновків. Це все здавалося би зовсім дивним, аби не один маленький факт, який нібито й не має стосунку до справи, точніше не повинен би мати… Водій Табачков – майор міліції.
Відразу після ДТП на місце аварії приїхали два Полковника ДАІ, поспілкувалися (лише!) з Табачковим і поїхали. Можливо, саме звідси починаються дивні "перекоси" у цій справі – слідство бачить тільки те, що хоче бачити, й слова на папері перекручуються в потрібний бік, та в результаті спотворених фактів робляться ще потворніші висновки. Вже виявляється, що "KIA CERATO", від удару якого "тойоту" відкинуло до пішохода, тут ніби зовсім ні до чого: наїзд здійснив саме Дудяк, а Табачков ледве не просто проїздив собі повз. Тобто він – свідок, який ніби й участі у трагічних подіях не брав, а Руслан Дудяк, який втрапив у халепу через безвідповідальність майора, – звинувачений і вбивця. От тільки постає запитання: якби за кермом "KIA" був "звичайний смертний", без погонів, чи так само розвивалася б справа? Та це ще далеко не всі незрозумілі моменти в ній.
Руслана Дудяка 26 лютого 2012 року було затримано в якості підозрюваного, і відтоді він перебуває в Одеському слідчому ізоляторі. Адвокат Юрій Тараненко захищає Руслана на підставі звинувачувального висновку, оскільки суддя не дозволив захисникові навіть ознайомитися з матеріалами кримінальної справи. Слідчий обласного управління ДАІ запропонував Русланові визнати свою провину й погодитися на експрес-суд. За таких умов він має шанс отримати мінімальний термін ув'язнення, в іншому разі – лише максимальний. За увесь період перебування справи у відомстві судді Олега Крикливого справа (за півтора роки!) її попередньо розглядали тільки раз. Також лише один раз у суді проводили допит, який так і не було завершено, звинуваченого водія.
У подальшому всі слухання в цій справі відкладали й переносили стільки, що інші учасники процесу, окрім дружини Руслана – Марини Савицької, яка є свідком, представника потерпілого та захисника, просто перестали приходити на засідання. До речі, сам суддя жодного разу так і не показався на очі: у коридорі з'являвся секретар або хто-небудь із його помічників, аби повідомити, що розгляд справи вкотре відкладено, та назвати нову дату засідання. І жодних пояснень, чому слухання знову не відбулося. Слідство продовжувало затягуватися, а людина, провину якої фактично так і не доведено, продовжувала відбувати покарання за злочин, якого не робила. Впродовж усього цього часу через посередників Руслана намагалися змусити визнати себе винним, інакше "це ніколи не скінчиться", і його будуть тримати у СІЗО "стільки, скільки потрібно". А коли захисник обвинуваченого в листопаді 2012 року направив клопотання щодо направлення справи на дорозслідування та заміни запобіжного заходу для підозрюваного з тримання під вартою на підписку про невиїзд, клопотання просто проігнорували. І теж без пояснення причин. Коли Марина – дружина Руслана, яка, попри все, продовжувала вірити у встановлення справедливості, почала писати до всіх можливих інстанцій, на жінку по телефону посипалися погрози від невідомих. Зі слів самої Марини, вона спочатку боялася, а згодом звикла, проте не змирилася. "Ваші долі нікого не цікавлять", – сказали жінці, що втомилася оббивати чиновницькі пороги, у короткій бесіді. – Тут справа зачіпає інтереси важливих людей". І лише, коли вона звернулася з проханням про депутатське реагування до народного депутата від "Свободи" Павла Кириленка, 6 серпня уже 2013 року справу таки розглянули. Водночас кілька сумнозвісних в Одесі антиукраїнських ЗМІ (швидше за все, свідомо) одразу ж оприлюднили інформацію нібито свободівець захищає винуватця ДТП.
Справу 6 серпня розглянули, щоправда без дорозслідування. Як виявилося, страхова компанія, не чекаючи остаточного експертного висновку, заплатила за ремонт автомобіля 48 тисяч та оплатила похорон загиблій жінці й лікування постраждалому. Це за тих обставин, що на момент здійснення аварії автомобіль Табачкова не було застраховано (це вказано й у висновку звинувачення). Проте за час, доки слідство тривало, в майора звідкись взявся поліс КАСКО від іншої страхової компанії, хоча вказану суму йому особисто виплатила страхова компанія відповідача.
Тепер від Марини, що є власницею автомобіля, яким її чоловік керував за дорученням, вимагають визнання її громадянським відповідачем та півмільйона гривень за моральні збитки. Погрози слідчого теж втілюються – прокурор Марія Христенко вже виступає на деяких каналах ТБ, де говорить про 8 років ув'язнення для Руслана, хоча процес у суді ще триває. Якщо це не називається "тиском", то як тоді це ще назвати? Залишаються відкритими питання: чому так і не було проведено усіх необхідних дій слідства, щоби встановити ступінь провини кожного з водіїв-учасників ДТП? Чому водія, що скоїв злочин із необережності й чию провину так і не була повністю доведено, півтора року протримали у в'язниці тоді, як інший винуватець трагедії продовжував жити звичайним життям. Оскільки Табачков – майор міліції, чому досудове слідство проводили слідчі органів МВС, замість того, щоби направити справу для об'єктивного розслідування до слідчих органів прокуратури? Складається (і небезпідставно) враження, що дії та бездіяльність як судді Приморського районного суду Одеси, так і працівників органів прокуратури та слідчих у справі можна характеризувати сумною приказкою: "Закон – як дишло: як повернув, так і вийшло". Сумної, бо взятої прямісінько з наших реалій. А розмови про верховенство права і рівність усіх перед законом... лишаються тільки розмовами, в які родина водія, який ні за що продовжує сидіти за ґратами, уже майже не вірить. І лишається маленьке "майже", у якому вміщається людська доля.
Життя загиблому, на жаль, уже ніхто не в змозі повернути. Але чому за це повинна відповідати людина, яка сама стала жертвою – і не тільки складної ситуації, але й корумпованості тих структур, які, здавалося, мали би забезпечувати законність і верховенство права, а насправді нищать віру в те, що справедливості можна досягти законним шляхом? Хто ж буде шанувати закон, у який не вірять?
Леся Хамко,
журналіст
Тема: 
Сообщение от .:.SAURON.:.
Ваши права
Социальные закладки