Аналіз законодавчого поля в освітній царині, зокрема у контексті поданих альтернативних законопроєктів у сфері вищої освіти, змушує застановитися над базовим питанням будь-якого освітнього закону – а саме про зміст та якість вищої освіти у двобічному рухові викладач – студент, керівник – підлеглий: від ректора до завідувача катедри. Саме ВОНИ є носіями якості, змісту та мети освіти: ректори як роботодавці та архітектори очолюваних вишів, а студенти та аспіранти як споживачі навчально-наукового та виховного продукту. Себто люди з відповідним рівнем знань та системою світоглядових переконань. Власне у цьому і найбільша проблема нашої вищої і будь-якої іншої освіти.
Опозиційний законопроєкт "Про вищу освіту" пропонує створити структуру "агенція зовнішнього забезпечення якості вищої освіти", що мала б оцінювати якість освіти вишів, надавати їм рекомендації та інформувати про це громадськість. Якість навчально-наукового процесу, відповідно до законопроєкту, виписана у державних стандартах, які для кожної галузі знань, напряму підготовки, освітнього рівня та професійної кваліфікації напрацьовує експертна комісія та затверджує Національна комісія регулювання освіти і науки у сфері вищої освіти (ст. 40). Відповідно до 10 ст. законопроєкту студенти мають право вносити пропозиції щодо змісту навчальних планів та програм та ін.
Для теперішнього поточного моменту, коли освіту очолює людина з певним запасом знань совка (себто радянського плебея, або homo sovietikus-a) у голові та хворобливою ненавистю до українців у серці дуже важливо знати, що альтернативний законопроєкт пропонує укладати програми Зовнішнього незалежного оцінювання державній агенції з оцінювання якості освіти, що, зрештою, уповноважена проводити вступні випробування у формі ЗНО.
Социальные закладки